Who is Mr.Firtash – зловживаючий монополіст чи страждаючий національний виробник?
02.09.2019   //   159 Переглядів

Автор публікації – колишня держуповноважена АМКУ Агія Загребельська.

Два державні органи мають кардинально протилежні відповіді на ці питання.

Голова АМКУ разом з десятком посадових осіб, що візували проекти рішень, вважають добривний бізнес групи DF настільки зараженим монопольними зловживаннями, що без ампутації та розчленування не обійтись.

Мінекономрозвитку разом з Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі під керівництвом Степана Кубіва впевнені, що добривний бізнес групи DF – жертва недобросовісних та потужних імпортерів, конкуренцію з якими він не може витримати без допомоги держави.

21 серпня 2019 року вибухнула новина про рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі про початок спеціального розслідування щодо імпорту в Україну деяких азотних добрив та мінеральних добрив з вмістом азоту, фосфору та калію, незалежно від країни походження та експорту.

Розслідування було розпочато за заявою ПАТ «Азот», ПрАТ «Рівнеазот», ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот», ТОВ «Статус-трейд» (всі ці фірми з групи Дмитра Фірташа), АТ «ДніпроАзот» (з групи Ігоря Коломойського), та зібраними Мінекономрозвитку інформаційними матеріалами.

За результатами розгляду заяви та матеріалів Комісія прийшла до висновку, що протягом 2016 року — І кварталу 2019 року імпорт в Україну деяких азотних добрив здійснювався у таких обсягах і на таких умовах, що міг заподіяти значну шкоду національному товаровиробнику (тобто заявникам).

В свою чергу голова Антимонопольного комітету в червні поточного року повідомив, що розслідування справи щодо зловживання монопольним становищем компаніями ПАТ «Азот», ПрАТ «Сєвєродонецьке обєднання Азот», ПрАТ «Рівнеазот» та ТОВ «НФ Трейдінг Україна» (всі з групи Дмитра Фірташа) на ринку первинної реалізації мінеральних азотних добрив у 2014-2017 роках вийшло на фінішну пряму, а компаніям-відповідачам загрожує не тільки штраф, а й примусовий поділ.

Перше та останнє рішення про примусовий поділ зловживаючого монополіста було прийнято Антимонопольним комітетом України в 1995 році. В тому числі тому, що комітет тенденційно вважав, що таке суворе покарання може бути застосовано тільки до порушника, виправити неправомірну поведінку якого іншим шляхом неможливо або дуже важко та дорого для держави та самого монополіста. В даному ж випадку Комітет юридично висловив готовність піти на примусовий поділ групи, частка якої на ринку  за даними самого Комітету в 2017 році скадала 35,45%, тобто лише на 0,45% перевищувала ту, з якої починаються розмови про структурні ознаки монополії.

У вівторок 3 вересня повинно відбутись третє засідання комітету. Багато хто очікує винесення на ньому кінцевого вердикту по справі, який залежить від того, як проголосують більшість державних уповноважених. Чи підтримають пропозицію керівника щодо накладення на відповідачів штрафу у розмірі до 10% доходів (виручки) за попередній рік та застосування примусового поділу? Чи за наслідком аналізу заперечень відповідачів пом‘якшать запропоноване покарання, обмежившись, наприклад, лише штрафом? Або взагалі відправлять справу на додаткове розслідування?

МЕРТ та Міжвідомча комісія внесли ще більше дискусійності, непередбачуваності та невпевненості в прогнозах. Адже хтось з двох: керівник АМКУ або МЕРТ повинні помилятись. Хтось назвав чорне – білим, або навпаки. І, мабуть, традиційно було б списати «промах» одного з двох органів на недостатність інформації або недостатній професіоналізм. Однак роки, які вивчались питання в кожному органі, рівень знань та досвіду кожного з керівників, хто підписав документи з протилежними висновками виключає можливість «халатної помилки».

І навряд чи б два державні органи, що перебувають в тісній взаємодії не знали про розслідування одне одного та не обговорювали в рамках легального офіційного співробітництва суть конкурентних проблем на ринку мінеральних добрив та шляхи їх подолання.

Все більше схоже на написаний заздалегідь сценарій, в якому кожному незалежному органу відведена своя роль. Прокомунікована керівником Комітету, на перший погляд, ще вчора однозначна ситуація, сьогодні перетворилась в абсолютно спірну та класичний юридичний «win-win» в антитрастовій справі для того, хто буде вигодонабувачем національного товаровиробника.

Адже якщо Комітет попри нові обставини та позицію Комісії щодо значних збитків, які могли понести відповідачі від конкурентного тиску імпортерів, все ж таки прийме рішення про примусовий поділ/штраф, то для мотивованого суду не буде жодних проблем скасувати такий вердикт, пославшись на нез’ясовані обставини по розслідуванню Комісії.

Або якщо Комітет прийме нові докази та візьме час дослідити нові обставини, то чи зможе він прийняти своє законне та правомірне рішення до закінчення розслідування Міжвідомчої комісії?

Над головою ж імпортерів, трейдерів та аграріїв нависла серйозна загроза обмеження  імпорту, що буде слугувати ефективним щепленням від бажання шукати «справедливість».

Хто та в якому кабінеті дасть все ж таки кінцеву відповідь на питання «Who is Mr. Firtash?» та скільки ця відповідь буде коштувати країні – поки достеменно невідомо. Але впевнена, що ми дуже скоро про це дізнаємось. А реакція щодо тих, хто «кардинально помилився» у своїх висновках, точніше скоріш за все її відсутність, ще раз боляче вдарить по довірі не тільки до «помилившихся», а й до держави в цілому.

Блог від: Агія Загребельська