Законопроект 1076: для виконання рішень колегії розробили непрацюючий варіант
02.09.2019   //  

Автор публікації – колишня держуповноважена АМКУ Агія Загребельська.

Остання частина, присвячена ст. 18 законопроекту №1076, яка регламентує процедуру оскарження (раніше ми розглянули 1, 2, 3, 4 і 5).

Щодо зупинення процедури на час оскарження. До ч. 17 ст. 18 законопроекту додано одне уточнення, що після подання скарги електронна система закупівель не оприлюднює рішення замовника про відміну тендеру чи визнання його таким, що не відбувся, а замовнику забороняється приймати такі рішення.

Подібні обмеження є і в діючому законі, однак вони не конкретизовані, та містяться в загальній цитаті «замовнику забороняється вчиняти будь-які дії та приймати будь-які рішення щодо закупівлі». Тому вже не перший акцент на рішеннях про відміну процедури в статті 18 законопроекту свідчить про те, що автори проекту цю проблематику виокремили як пріоритетну.

Невирішення проблеми з невиконанням рішень тендерної колегії

Інші положення статті 18 залишаються без змін, крім встановлення строку, протягом якого рішення колегії повинно бути виконано – 30 днів. За умови невиконання рішення колегії законопроектом пропонується накласти на керівника замовника штраф у розмірі 85 000 грн.

Однак, що робити далі, якщо рішення так і не виконано, як діючий закон, так і запропонований законопроект не надає відповіді на це питання. Тобто покарання за невиконання у сумі 85 тис. грн. – це звичайно правильно, адже за порушення повинна наставати відповідальність, так, в тому числі, відбувається виховання правомірної поведінки. Але за одне і те саме порушення особу можна покарати тільки один раз. І це означає, що замовник, сплативши 85 тис. грн., може і далі не виконувати рішення по закупівлі на сотні мільйонів.

Тобто порушення є, відповідальність за порушення також є, а інструменту для його припинення – примусового виконання рішення колегії – немає.

Що я пропоную та пропонувала раніше, як інструмент для вирішення проблеми з невиконанням рішень колегії?

  1. Визнати на рівні закону, що рішення колегії є виконавчим документом. 30 днів – строк на оскарження.
  2. Через 30 днів, якщо рішення не було оскаржено, або після набрання рішенням суду про відмову в задоволенні позову законної сили, якщо рішення оскаржено, скаржник – учасник процедури, звертається до АМКУ за виконавчим документом.
  3. АМКУ перевіряє в системі «Прозоро» чи виконано рішення колегії. Якщо ні – видає виконавчий документ.
  4. І з цього моменту скаржник може з цим виконавчим документом прямувати до виконавчої служби, яка робить свою роботу – примушує боржника виконати рішення.

Тому все ж таки я б радила приділити в законопроекті увагу наданню відповіді на питання: що робити скаржнику, якщо замовник, сплативши штраф, продовжує не виконувати рішення колегії?

Треті особи залишаються безправними

Ще одне зауваження до ст. 18 законопроекту. До останнього речення все ж таки сподівалась, що прочитаю там про процесуальні права третіх осіб, але так нічого і не знайшла. Прикро, закупівельна спільнота давно чекала на такий крок від держави та ще можна додати ці норми між першим та другим читанням.

Поясню, для тих, хто не в курсі, про що іде мова.

Учасник закупівлі може оскаржити до колегії рішення про визначення переможцем або допущення до аукціону пропозиції конкурента. Колегія в такому випадку розглядає, чи відповідає пропозиція учасника-конкурента вимогам тендерної документації, та якщо ні – приймає рішення, яким зобов’язує замовника дискваліфікувати пропозицію такого учасника.

При цьому сам учасник, чия пропозиція оскаржується, не є стороною на засіданні колегії. Не має процесуальних прав. Не може подавати свої пояснення, зауваження та заперечення. Хоча в залі й приймаються рішення, що впливають на його бізнес, його права та законні інтереси, однак його роль в цьому залі – глядач або мовчазний свідок.

І бізнес ніколи не розумів такої несправедливості та обмеження прав. Довго та наполегливо виступав за зняття цих обмежень та надання останньому можливості захищати свої права, адже замовник може «в змові зі скаржником» зайняти пасивну процесуальну позицію.

Тому я вважаю край необхідним в цій частині доопрацювати законопроект та надати процесуальні права учасникам процедури, щодо пропозицій яких колегія розглядає скаргу та буде приймати рішення. Навіть не дивлячись на те, що це несе високий ризик того, що більшість замовників взагалі припинять ходити на засідання по скаргах, де оскаржуються виключно рішення по переможцю або допущеному учаснику. Та захист їх рішень на колегії буде фактично здійснювати бізнес.

Відсутність коштів для АМКУ

Також, на жаль, законопроект повторює практику діючого та попередніх щодо перерахування всіх коштів, що надійшли як плата за подання скарги, до державного бюджету України. Хоча вже роки точиться дискусія навколо необхідності залишення частини коштів на рахунках Антимонопольного комітету України.

Це дозолило б диверсифікувати джерела фінансування економічного регулятора, що відповідає найкращим світовим практикам та було б суттєвим внеском у незалежність органу.

Див. також:

Агія Загребельська