Як розчленувати енергомонополію Ахметова
14.08.2019   //  

Колишня держуповноважена Антимонопольного комітету Агія Загребельська в інтерв’ю програмі «Он воно як» проекту Bihus.info розповіла про те, як АМКУ міг би вплинути на компанії, що мають структурні ознаки домінуючого впливу.

– Для конкретного прикладу логічно взяти найбільшого українського олігарха. Тому ми подивились на бізнес Ріната Ахметова. У нього є, мабуть, все – медіа, банк, нерухомість, заправки, рітейл, видобуток газу, нафти, вугілля, виплавка сталі, аграрне господарства, зв’язок, страхування. І цей список можна продовжувати ще. Але ми поговоримо сьогодні про його енергетичний холдинг. Чому саме про нього, хіба тільки там у Ахметова монополія?

У нього там найбільша монополія.

– Ну і енергетика зараз на перших шпальтах. Три роки ми чули про «Роттердам+», зараз щось незрозуміле коїться з цінами.

Плюс до всього ринок енергетики стосується кожного. Бо у кожному товарі, що ми споживаємо, є певна частка електроенергії.

– Перший бізнес – це вугілля. Другий – це теплоелектростанції, де з вугілля роблять електроенергію. Третій – це передача струму по проводам обленерго. Четвертий – продаж електроенергії безпосередньо споживачам. Чи можемо ми говорити про монополії в якихось з цих бізнесів?

Близько 80% вугілля в Україні добувається на шахтах, що входять до групи «ДТЕК». Тоді як 35 відсотків достатньо, щоб говорити про структурні ознаки монополії. Якщо говорити про ринок теплової генерації, то тут у ДТЕК частка також близько 80%. А якщо говорити про всю електрогенерацію в цілому, то ми побачимо, що ДТЕК разом з «Енергоатомом» мають приблизно 80%. А щоб говорити про колективну монополію – достатньо 50%.

– Тобто це є друга монополія у будь-якому разі. Тепер говоримо про обленерго, які передають електроенергію на місця. Що тут?

Всього в Україні 37 операторів розподільчих систем. Серед них є сім найбільших обленерго. І серед цих найбільших п’ять належать групі ДТЕК (після останнього придбання двох обленерго). В цілому по Україні обленерго групи ДТЕК передають близько 47% електроенергії. При цьому кожне обленерго є природною монополією. Бо в кожній області може передавати енергію тільки одне обленерго.

– Повернемось до цих монополій трохи пізніше. Четверте – це продаж енергії конкретним споживачам.

Постачальники електроенергії пов’язані певним чином з обленерго. І ми можемо говорити, що близько 35% постачання здійснюється групою ДТЕК у тому числі і через те, що вона володіє обленерго. Ну і близько 90% експорту електроенергії України також здійснює ДТЕК.

– Яка з цих монополій є найважливіша і найперспективніша з точки зору, що з нею можна щось зробити?

На мій погляд – це генерація. Бо в умовах нового ринку генерація має велике значення, оскільки вартість генерації є основною складовою ціни електроенергії.

– Що роблять у світі, коли генерація у країні починає належати одному чи двом великим підприємствам?

Для того, щоб вирішити що робити – спочатку треба офіційно визнати суб’єкта господарювання монополістом. Це рішення приймає виключно Антимонопольний комітет. Жоден інший орган в Україні не може сказати чи є компанія монополістом. Якщо таке рішення приймається, то також дається оцінка – чи порушує цей монополіст конкурентне законодавство. Наприклад, якщо якась ціна є завищеною і вона б не була такою високою, якби суб’єкт не був монополістом, то можна говорити, що це вже є порушенням.

Наступне питання конкурентного відомства: що з цим порушенням робити? Можна зобов’язати суб’єкта знизити ціну чи якось інакше змінити свою поведінку. Або конкурентне відомство може зрозуміти, що «прокляття розміру» існує. І що як не коригуй поведінку монополіста – його розмір є певною причиною порушень. І ці порушення у будь-якому випадку будуть спостерігатись, тому що які б поведінкові зобов’язання не дав Антимонопольний комітет – суб’єкт завжди може спробувати їх обійти. Він модернізує свою поведінку, щоб забезпечити собі надприбутки. У такому разі АМКУ може прийняти рішення про примусовий поділ, щоб монополіст став менший розміром і вже не був причиною проблем на цьому ринку.

– АМКУ вже розглядав питання по ДТЕКу і це рішення здивувало всіх. Чи це рішення не перекреслює таку можливість?

Не перекреслює. Бо рішення було прийнято в умовах регульованого ринку, коли був єдиний покупець, який купував електроенергію у всієї генерації. Коли її вартість регулювалась державою. Не дивлячись на те, що я з цим рішенням незгодна, але для того щоб говорити про завтра, а не про вчора, що більш доцільно – в новому ринку електроенергії з 1 липня 2019 року такого регулювання вже немає. І теплова генерація, яку на 80% представляє група ДТЕК, опинилась поза межами регулювання. Тобто це абсолютно ринкові умови, в яких група ДТЕК сама виставляє вартість, яку вважає за необхідне. В таких умовах, на мій погляд, вона вже має ринкову владу і більш серйозні ознаки монополії. Бо в новій моделі ринку у неї фактично немає конкурентів.

– Припустимо АМКУ проводить дослідження ринку електроенергії, виявляє, що у Ахметова є забагато ТЕС, і радить йому зменшити цю кількість. Як це технічно має виконуватись?

Законодавство про примусовий поділ в Україні, на жаль, не настільки досконале як хотілося б. Перше і єдине рішення про примусовий поділ в Україні було прийнято в 1995 році, воно стосувалось молочних заводів Донецької області. Зараз розглядається питання про поділ добривного бізнесу групи Фірташа і подивимось яким чином буде побудовано правозастосування. З точки зору закону, примусовий поділ в Україні – це вид відповідальності, і це не рекомендація, а зобов’язання поділити бізнес. Але за чинним законодавством Антимонопольний комітет не має права сказати відповідачу як потрібно поділитись. Відповідач має здійснити реорганізацію на свій власний розсуд. Тобто група ДТЕК має сама запропонувати реорганізацію у відповідь на зобов’язання поділу, якщо воно буде прийнято. І тоді АМКУ має порахувати, що залишається після продажу частини і сказати, чи втратив відповідач монопольне становище, чи не втратив. Якщо відповідач не втратив монопольне становище, то це не буде сприйматись як виконання зобов’язання про примусовий поділ, і відповідач повинен думати і запропонувати продати ще щось.

– А якщо він не захоче, то що йому загрожує – штраф?

Законодавством відводиться не менше шести місяців на виконання рішення про поділ. АМКУ у своєму рішенні повинен встановити строк, протягом якого це має бути здійснено, але не менше шести місяців. Якщо це рішення не буде виконано, Комітет може звернутись до суду за примусовим виконанням, пройти всі три інстанції, після цього отримати виконавчий документ, після цього піти у виконавчу службу Міністерства юстиції, яка зі свого боку повинна змусити відповідача поділитись.

– Не здається, що ми за цей час скоріше перейдемо на новий вид енергії, поки пройдемо це все?

Так, ця процедура може зайняти кілька або десяток років, якщо до цього ми ще додамо, що відповідач може оскаржувати рішення АМКУ, і це оскарження теж може проходити три інстанції.

– У світі так само мучаться?

Ні. Якщо говорити, наприклад, про Європу, то там є інструмент «добровільного поділу». Він був вперше застосований у 2008 році до німецької енергокомпанії Е.ON (її згодом голова АМКУ Юрій Терентьєв якраз порівнював з ДТЕКом). Тоді Єврокомісія прийняла рішення про добровільний поділ Е.ON, але спочатку на компанію було накладено кілька мільйонних штрафів, відкрито кілька розслідувань. Компанія чудово розуміла, що Єврокомісія налаштована дуже серйозно, і що тему навряд чи вийде заговорити та забути. Також всі розуміли, що у Європі діють справедливі суди, у яких буде важко поховати справу. Розуміючи усі ці ризики, Е.ON сама звернулась до Європкомісії в рамках процедури і запропонувала: «Давайте ми поділимось, щоб завершити все це».

– Поділитись це ж не означає, що у тебе держава щось забирає, чи ти переховаєш актив?

Ні, мова йде про продаж за прозорою процедурою і по вигідній ціні. Якщо згадати «Стандарт ойл» Рокфеллера і одне з перших рішень про поділ, що було прийнято у США, то унікальність в тому, що конкурентне відомство настільки професійно розділило його бізнес, що акції «Стандарт ойлу» після поділу виросли у два рази! Він став багатшим через те, що його компанія стала комерційно більше привабливою.

Повертаючись до Єврокомісії відмічу – коли відповідач добровільно ділиться, то він отримує кілька профітів. Перший – по ньому закривають розслідування. Другий – розслідування закривається без встановлення порушення, тобто він вважається таким, що не вчиняв порушення. Третє – на нього не накладається штраф. Враховуючи усі ці плюси, то наскільки мені відомо Єврокомісія здійснювала усі поділи по «добровільній» процедурі.

– А якщо Ахметов віддасть комусь частину бізнесу, а потім через рік поверне назад?

Такий ризик є, і не тільки у нас, а і у розвинених країнах. Саме тому конкурентне відомство має не просто прийняти рішення, подивитись що там продано і на цьому поставити крапку. Воно повинно протягом п’яти-десяти років слідкувати за ситуацією, робити «постогляди» цієї розконцентрації і дивитись чи не відбулось зворотного продажу чи якихось маніпуляцій, внаслідок яких група отримала вплив, який був і до рішення про поділ.

Взагалі це не унікальна наша ситуація. Енергетичні ринки у всьому світі концетровані, хоч і не настільки як в Україні. Але у Європі компанії, що мають велику долю на енергетичних ринках, зазвичай є публічними компаніями, акції яких вільно торгуються, у них є інституційні інвестори, часто в них є доля держави. В Україні ж енергокомпанія не є публічною і у неї є лише один кінцевий бенефіціар.

– Ми так зараз говоримо, нібито АМКУ зацікавлений боротись з Ахметовим. А яка реальність і який вплив має Рінат Леонідович на Комітет, у якому працює багато держуповноважених? Бо ми вже звикли, що олігархи зазвичай мають своїх людей у відомствах, які їх цікавлять з точки зору бізнесу.

Якщо говорити про ДТЕК, то можна згадати події 2015 року, коли всі дев’ять членів Комітету одноголосно проголосували за рішення про те, що група ДТЕК має ознаки монопольного домінуючого становища і має можливість ним зловживати. Це був перший випадок, коли рішення про відкриття справи проти монополіста приймалось не окремим уповноваженим, а всіма членами Комітету. Це продемонструвало групі ДТЕК єдність позиції членів АМКУ. І тоді з’явився прес-реліз, у якому група ДТЕК повідомила, що вона готова до продажу власних активів, якщо таке рішення прийме Антимонопольний комітет.

– Тобто лишався ще один невеличкий крок – прийняти відповідне рішення?

Так. І тут якраз було продемонстровано, що який би не був вплив з боку олігархів, у разі якщо держава демонструє свою законну, принципову, фахову, єдину позицію – то вони готові жити по тим правилам, які висуває держава. Але на жаль після цього у нас не відбулось засідання Комітету. Бо був дзвінок від аноніма про замінування будівлі АМКУ…

– В той день, коли мали приймати рішення по ДТЕКу?

Так, в той день мали встановити наявність колективного монопольного становища у двох компаній – ДТЕК і «Енергоатому». І це мало бути першим кроком для подальших рішень. Це було на початку 2016 року.

– Але ж після дзвінка та «розмінування» держуповноважені могли повернутись назад і прийняти заплановане рішення?

А назад вже ніхто не прийшов… (через два місяці після «мінування», у червні 2016 року АМКУ прийняв рішення, у якому ДТЕК було визнано вже не монополістом, а компанією, що просто має ознаки монополії – ред.).

І вже потім, у кінці 2018 року Комітет прийняв рішення, що ДТЕК має структурні ознаки монопольного становища, але не може їх реалізувати, тому що є державне регулювання. Заявниками по цій справі були НКРЕКП і «Укренерго». Сам регулятор НКРЕКП звернувся до Антимонопольного комітету і повідомив, що, можливо, є цінове зловживання, що штучно завищується вартість електроенергії за рахунок завищення вартості вугілля. Другий регулятор «Укренерго» звернуся з приводу того, що створюється штучний дефіцит на ринку, внаслідок відключення певних енергоблоків. Відтак Україна мусила звертатись до Російської Федерації у період збройної агресії за імпортом електроенергії, щоб покрити цей дефіцит. А у відповідь АМКУ їм фактично сказав: «Шановні регулятори, ви можете з ним розібратись самі, ми ніяким чином допомогти вам не можемо».

Це була дивна ситуація трирічної переписки між трьома регуляторами, внаслідок якої з’явилось ось таке рішення. Я з таким рішенням не згодна, бо НКРЕКП перевіряє і затверджує кінцевий тариф, але АМКУ не дослідив чи є у НКРЕКП можливість перевірити весь ланцюжок перепродажу вугілля всередині групи. Що стосується дефіциту – я також не знайшла в прийнятому рішенні відповіді на питання: якщо ДТЕК припинить постачати електроенергію в об’єднану енергосистему України, то який суб’єкт буде здатен покрити цей дефіцит? Навіть з Російської Федерації ми можемо імпортувати максимум 7% необхідного.

– Я так розумію, що у 2018 році за рішення на користь ДТЕКу голосували ті самі уповноважені, які у 2015 році голосували за відкриття справи проти ДТЕКу. Що з ними сталось за ці роки?

На жаль, це та причина, по якій АМКУ не такий активний по відношенню до найбільших монополістів. Процедура призначення уповноважених та їх звільнення є достатньо заполітизована. Як ми бачимо сьогодні, держуповноважений є залежним від позиції президента України, від позиції Офісу президента, від позиції Кабінету міністрів, які можуть ініціювати процедуру звільнення держуповноваженого, наприклад, по причині втрати довіри. Друга причина: АМКУ протягом всього часу не мав бюджетної автономії. Всі необхідні йому кошти для виплати заробітної плати та власних потреб погоджуються Верховною Радою, Міністерством фінансів, певними центральними органами виконавчої влади…

– …де сидять чиновники та депутати від тих бізнесів, якими і займається АМКУ.

Так. І внаслідок цього у 2016 році європейські експерти констатували, що АМКУ є однією з найгірше фінансованих державних установ в Україні з найменшими заробітними платами. Тобто позиція влади завжди була послідовною: нікому не потрібен потужний і незалежний Антимонопольний комітет. Коли у тебе немає фінансування і тебе в будь-який момент можуть звільнити по надуманим підставам, то боротись з олігархами, які мають суттєвий вплив в Україні на найвищих посадових осіб держави і шалені ресурси, аби влаштувати будь-які креативні проблеми членам Комітету, – неможливо. А якщо член АМКУ на цю боротьбу наважиться, то він не дійде навіть до середини цього шляху і опиниться на вулиці.

– Скільки часу потрібно на дослідження нового ринку електроенергії?

Враховуючи те, що цей ринок запрацював лише 1 липня 2019 року, то звичайно має пройти хоча б три місяці, щоб Антимонопольний комітет подивився на ситуацію на цьому ринку. Але все полегшується тим, що з 2015 року АМКУ вивчав взагалі ринок електроенергії, що дозволяє взяти старі напрацювання, додати нову інформацію і дати висновок: чи є ознаки монопольного становища та порушення. На сьогодні на підставі інформації, що є у відкритому доступі, моя особиста думка така: є і ознаки монопольного становища, і зловживань. Думаю, що до нового року АМКУ цілком міг би прийняти рішення про відкриття справи, у наступному році завершити розслідування і винести вердикт: чи є порушення, чи є монополіст, і якщо є, то вирішити чи давати поведінкові зобов’язання, чи потрібно його ділити. Якщо потрібно ділити, то далі ми входимо у ту довгу історію, з якої ми і починали.

– Щоб ця історія стала коротша – чи може допомогти парламент чи уряд?

Якщо за час цього року і першого півріччя наступного року Верховна Рада внесе зміни до закону про запровадження добровільного поділу, то це звичайно буде позитивним фактором.

– Практичне питання. Яким чином вплине на ринок те, що з умовно п’яти електростанцій пару штук буде продано іншим гравцям?

Якщо говорити про ринок двосторонніх договорів, де за даними відкритих джерел сьогодні продається більше 60% електроенергії, то там фактично внаслідок урядових рішень продається електроенергія майже тільки від теплової генерації. Якщо ДТЕК продасть частину активів – то у нього буде більше конкурентів. Враховуючи те, що на цьому ринку немає державного регулювання, вони будуть вимушені конкурувати, щоб електроенергію купували саме у них. При цьому знижувати ціну і завойовувати довіру та лояльність споживачів.

– Припустимо я продаю по гривні, а ви по 90 копійок. То я б з вами домовився: «Давайте хоча б 95 будемо всі троє продавати».

А це вже порушення, яке може бути кваліфіковане як картель, або як колективна монополія, якщо доля буде перевищувати певні показники. Я думаю це дуже швидко стане помітним. Якщо ми подивимось на європейські ринки, то там ціна від конкуруючих генерацій може протягом дня знижуватись до 30%. На нашому ринку двосторонніх договорів ціна не те що майже не знижується, а є дуже наближеною до максимальної ціни, до «price cap». Такі показники є сигналом для АМКУ, що щось не так. У даному випадку «щось не так», тому що скоріш за все ми маємо монополіста в обличчі групи ДТЕК (скоріш за все кажу тому, що відповідного рішення АМКУ немає). Якщо б було три компанії і вони б так себе вели, то ми б говорили, що вони скоріш за все змовились. Були рішення АМКУ з приводу кількох мереж АЗС, у яких були однакові ціни пального на стелі.

– Чи зрозуміло скільки ринок переплачує за електроенергію через те, що є монополіст?

Єдину оцінку у себе в фейсбуці озвучив представник президента в Кабінеті міністрів, який вважає що група ДТЕК завдяки такій моделі ринку електроенергії зможе додатково заробити на рік 10 мільярдів гривень.

– Давайте опишемо весь ланцюжок продажів, щоб зрозуміти – хто зрештою заплатить ці 10 мільярдів.

Це теж дуже цікава ситуація, її детально розписав у інтерв’ю керівник «Укренерго». Електроенергія іде по проводам обленерго і продається споживачам через постачальників. Населенню продає постачальник універсальної послуги, який пов’язаний з обленерго. Постачальник сам може купувати електроенергію по двом різним цінам – одна для промисловості, інша для населення. Ціна для промисловості більш ніж у десять разів вища, ніж ціна для населення, яка штучно тримається державою. Враховуючи те, що у нас немає єдиного комерційного обліку, єдиної бази даних про те хто скільки купив і скільки за це заплатив, внаслідок цього можуть бути маніпуляції саме на базі постачальника. Що він купуючи електроенергію по низькій ціні нібито як для населення – продає її в десять разів дорожче як для промисловості.

Оскільки були маніпуляції про те, що подорожчання електроенергії для промисловості не вплине на громадян України, хочу навести у приклад заяву представника президента в Кабінеті міністрів Андрія Геруса. Він нещодавно на засіданні уряду повідомив, що вже звертаються водоканали з проханням підняти розмір їхніх тарифів на 15% у зв’язку з тим, що піднялась вартість електроенергії. Відтак все це зрештою буде оплачуватись громадянами України, бо вартість електроенергії сидить в кожному товарі.

На круглому столі у Федерації роботодавців України нещодавно було повідомлено, що один з виробників продовольчих товарів, маючи проблему з тим, що йому треба підняти ціну внаслідок подорожчання електроенергії і не знаючи як це пояснити своїм клієнтам, запропонував писати на цінниках: «Вибачте, така ціна у зв’язку з тим, що у нас впроваджено новий ринок». Думаю, що якби ціну електроенергії просто підняли для населення, то це б викликало обурення. Але коли йти за такою складною схемою, то багато хто не розуміє, що за електроенергію для промисловості зрештою теж платять вони. І за різницю в ціні між «зеленою» і звичайною електроенергію теж платять  громадяни України.

– Отже ми маємо дві концепції. Одна – те що є зараз: є монополіст і зайвих 10 мільярдів. Друга: півроку роботи АМКУ і ця годівничка закривається чи хоча б зменшується.

Також уряд може прийняти певні рішення, за наслідком яких з ДТЕКом конкуруватимуть «Енергоатом» та «Укргідроенерго». Держкомпанії за останніми рішенням Кабінету міністрів було фактично виведено з ринку двосторонніх договорів.

– Можна ще відкрити імпорт електренергії.

Так, але це не повністю вирішить проблему, бо з Європейського союзу ми можемо імпортувати близько 10%, з Російської Федерації приблизно 7%, Білорусь 5% і 2% Молдова.

– Повертаючись до поділу монополіста. Все впирається в спроможність Антимонопольного Комітету запустити цю процедуру і довести її до логічного кінця. Вже говорилось про залежність АМКУ від Банкової. Чи відчуваєте ви зараз політичну волю, щоб запускати такі процедури по олігархам і їхнім монополіям?

На жаль поки що спостерігається все навпаки. Бо спочатку Комітету потрібно дати незалежність. Без незалежності це неможливо. Офіс президента сьогодні займає таку позицію, що останні події – це тільки початок перезавантаження АМКУ і до кінця року вони визначать кого ще звільнити, а кого залишити. І тепер уявіть собі наскільки незалежно ці члени АМКУ приймають рішення, коли вони розуміють, що від того як вони себе будуть поводити буде залежати – чи звільнять їх в кінці року чи не звільнять. Є звичайно справа по міндобривам Фірташа, винесена на засідання Комітету. Але вона розслідується з 2015 року, це не нова справа. І рішення по ній ще не прийнято, висновки робити зарано. Але будь-якої активності окрім як в напрямку бізнесу Фірташа з боку АМКУ поки не спостерігається.

– Та й невідомо чи були б такі різкі рухи, якби Фірташ залишався в Україні, чи хоча б у Відні. Можливо, якби не Америка, то не було б і таких рішень.

Так, дуже тенденційно, що активізація і по добривам, і облгазам почалась недавно.

– Якби нас слухали виборці Зеленського, то вони б зауважили Агії, що президент змінює старий Антимонопольний комітет, у якого є певна погана історія, у тому числі по ДТЕКу. Можливо він хоче очистити його, поставити нових чесних держуповноважених, аби вони вели справжню боротьбу?

Для того щоб поставити нових чесних, то старих треба звільняти не за «втрату довіри», а аналізувати їх діяльність. Якщо були кримінальні правопорушення – ініціювати притягнення до відповідальності. Звільняти окремих членів Комітету, у тому числі тих, що голосували проти монополії Ахметова, проти «передачі дизельної труби білорусам», тобто по знаковим рішенням Комітету – то це знову ж таки не про перезавантаження старих поганих і призначення нових хороших. Ну і якщо немає довіри до Комітету – то починати кадрові рішення потрібно з керівника органу, оскільки від нього більше всього залежить в Антимонопольному комітеті. І ми знаємо, що він захищав позицію, що ДТЕК не є монополістом. І з приводу придбання ДТЕКом обленерго голова також захищав позицію, що треба дати дозвіл і що це ніяк не впливає на конкуренцію. І коли цей голова АМКУ залишається на посаді, і не просто залишається, а за інформацією заступника голови Офісу президента вказує кого з державних уповноважених потрібно звільнити, а кого залишити, то мені здається, що ми говоримо не про перезавантаження. Поки що все говорить про призначення людей, які будуть більш контрольованими, більш залежними і йти в тому ж векторі, що і йшов голова АМКУ у ці роки.