АМКУ vs Ostchem: гра в піддавки чи прокляття непрофесіоналізму
07.08.2019   //   165 Переглядів

Автор публікації – колишня держуповноважена АМКУ Агія Загребельська.

На минулому тижні розлетілась новина про те, що АМКУ вперше за 20 років наважився на спробу примусово «розчленити» монополіста.

І зробити це не з якимось регіональним «консорціумом» молокозаводів, а вдарити по добривному бізнесу «Остхему» одного з найбільших бізнесменів країни Дмитра Фірташа. Незважаючи на те, що АМКУ десять років тому дозволив йому цю концентрацію.

Початок був не дуже амбітний. Справа з 2015 року «набиралась державної ваги» десь по довгим шухлядам та не подавала надій на щасливий для держави кінець.

Надія зажевріла у 2017 році, коли АМКУ відрапортував, що розслідування завершено і результати ось-ось будуть винесені на Комітет. І державний бюджет отримає шанс оштрафувати «Остхем» на суму до 10% річного доходу групи за попередній рік.

Але фальстарт нічим не завершився, справа на комітет тоді так не потрапила, а невдовзі ми дізнались зі ЗМІ, що в справі змінився державний уповноважений. Голова АМКУ своїм рішенням забрав матеріали у держуповноваженого, який розслідував справу, та передав їх собі, визначивши самого себе державним уповноваженим у справі.

Це призвело до того, що розслідування затягнулось ще на два роки. Лише на початку 2019 року голова Комітету повідомив на сторінці Фейсбуку, що розслідування у справі завершено. За цей час до епізоду пов’язаного з ціновими зловживаннями додався епізод зі створенням штучного дефіциту міндобрив, а до загрози штрафу додався ризик примусового поділу.

В повітрі з’явився присмак перемоги. І не тільки тому, що Комітет нарешті звернув увагу та наважився на радикальні заходи по відношенню до бізнесу людей, яких ми звикли називати олігархами. А й тому, що з’явився шанс нарешті відкупорити вже десятки років захований під сімома замками механізм примусового поділу. Адже якщо АМКУ наважиться розділити добривний бізнес Дмитра Фірташа, то наступні в черзі очевидно повинні стояти інші, хто давно вже зберігає свій вплив лише завдяки неуважності та беззубості АМКУ.

Хмари прийшли разом з першим засіданням Комітету по розгляду цієї справи, яке відбулось 1 серпня 2019 року.

Так, на  засіданні з’ясувалось, що останній рік, за який АМКУ проводив розслідування та рахував долю ринку відповідачів, був 2017-й. За даними АМКУ, того року відповідач займав 35,8% ринку (для розмови о структурних ознаках монополії відповідач повинен мати частку не менше 35%). Про 2018 рік в презентованих на засіданні матеріалах не було жодного слова.

Очевидно, представники відповідачів не могли не скористатись таким «пасом» та кілька разів у своїх запереченнях на засіданні звертали увагу Комітету, що він не вирахував частку ринку відповідача у 2018 році, при цьому рішення про монопольне становище та примусовий поділ збираються приймати у 2019-му.

Відповідачі, скориставшись відсутністю у АМКУ позиції з цього приводу, наголосили, що в 2018 році вони мали частку вже менше 35% через зростання імпорту. Та відповідно не є законним примусово ділити суб’єкта господарювання, який станом на дату прийняття рішення вже не має структурних ознак монополіста.

Враховуючи те, що інструмент примусового поділу застосовувався за всю історію Комітету тільки один раз і не потрапив під судове оскарження, зазначене не дозволило сформувати практику його правозастосування. Однак сама конструкція норми в частині подальшого виконання такого рішення свідчить про те, що реорганізація суб’єкта господарювання, що підлягає примусовому поділу, здійснюється на його розсуд за умови усунення монопольного (домінуючого) становища цього суб’єкта на ринку. Отже, це означає, що на момент прийняття такого рішення відповідач повинен мати монопольне становище. А після виконання рішення – повинен його втратити.

Чим загрожує прийняття АМКУ рішення про примусовий поділ компаній групи Ostchem без встановлення наявності у групи монопольного становища в останній часовий період – 2018 рік?

Перше, і найвірогідніше, відповідачі можуть скористатись цією помилкою Комітету в суді, за наслідком чого може бути скасовано або повністю рішення, або лише в частині примусового поділу.

Друге, відповідачі можуть не іти на судове оскарження, а вдавшись до креативу, подати в АМКУ документи про здійснену реорганізацію шляхом «переставлення» суб’єктів місцями, констатуючи, що доля ринку відповідачів зменшилась на 0,9 необхідних відсотків та монопольного становища вони вже не мають. Тоді Комітет повинен буде порахувати долю ринку відповідачів та якщо остання з 35,8% зменшилась до 34,9% – задовольнитись таким виконанням, скомпрометувавши інструмент примусового поділу, що буде сприяти його наступному забуттю ще на десяток років.

Що це: гра в піддавки чи прокляття непрофесіоналізму Антимонопольного комітету та його керівника? Тут кожен свій висновок зробить сам. А ми будемо продовжувати слідувати за розслідуванням справи та вже завтра будемо знати, чи розчленить АМКУ ДФ та як «не понарошку» він це зробить.

Блог від: Агія Загребельська