Боротьба за монополію на продаж квитків Укрзалізниці
25.07.2019   //   516 Переглядів

Автор публікації – колишня держуповноважена АМКУ Агія Загребельська.

Набирає обертів спір між Укрзалізницею та розробником онлайн-сервісів продажу квитків ТОВ «Уніт». Публічні звинувачення один одного в неправоміній поведінці міксуються рішеннями судів та тендерної колегії АМКУ.

Тендерні бої 2019 року

Офіційний початок суперечка бере з оголошення Укрзалізницею весною 2019 року закупівель послуг платіжного шлюзу (очікуваною вартістю 160 тис грн) та веб-сайту (92 тис грн). «Уніт» програв аукціони по обом закупівлям, які з пропозиціями вартістю 1 копійка виграли відповідно ТОВ «Фетпейментс» і «Віртуальні технології та системи».

В результаті судових спорів та оскаржень у тендерній колегії АМКУ, «Уніт» домігся скасування результату торгів по веб-сайту та заборони укладати угоду з переможцем торгів по платіжному шлюзу (докладніше про хід закупівель тут).

У свою чергу в публічній площини обидві сторони також ведуть активні дії. ЗМІ писали про перебої в роботі онлайн-сервісу продажу квитків. На що розробники сервісу, ТОВ «Уніт», звинуватили Укрзалізницю в тому, що залізничники штучно створюють такі проблеми з метою передання сервісу в управління іншій компанії. У відповідь УЗ звинуватила ТОВ «Уніт» у незаконному привласненні коштів у розмірі 51,2 млн. грн., та назвала останній «прокладкою» між УЗ та клієнтом під час продажу квитків через інтернет.

Антимонопольна заява приватного «Приватбанку» 2016 року

З 2016 року ми досліджували питання організації продажу та розрахунків за залізничні онлайн-квитки. Враховуючи те, що ЗМІ, які сьогодні активно висвітлюють цей конфлікт, не зазначають про його бекграунд, розповім, з чого у нас все починалось, як було та чому нічим не закінчилось.

Приводом для початку нашого дослідження була заява ПАТ КБ «Приватбанк», подана у лютому 2016 року, про наявність в діях ПАТ «Українська залізниця», ДП «Головний інформаційно-обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України» та ТОВ «Уніт» ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, які полягають в обмеженні доступу банку на ринок інтернет-еквайрингу в сфері продажу квитків на залізничний транспорт.

Ще не націоналізований на той момент «Приватбанк» посилався на те, що УЗ фактично примушує його укладати агентські договори з ТОВ «Уніт» та платити цій фірмі за послуги, яких банк не потребує та не споживає. На той момент, між «Приватбанком», Укразілзницею та «Унітом» було вже кілька різних судових процесів та кримінальне провадження.

Що пов’язує «Уніт» та Укрзалізницю? Чому тільки «Приватбанк» не влаштовувала така взаємодія з УЗ? Які послуги надавав «Уніт» Укрзалізниці та банкам-еквайерам та чи дійсно без нього співпраця з УЗ була не можливою? Пропоную розібратись з цим по порядку, почавши з 2011 року.

Як «Уніт» став монополістом

З 2011 р. співзасновником ТОВ «Уніт» був Вадим Дмитренко.  В квітні 2011 року Дмитренка було призначено на посаду начальника Головного управління інформаційних технологій Укрзалізниці.

В цей же час сьогоднішня філія Укрзалізниці ГІОЦ мала статус державного підприємства та була окремою юридичною особою. Враховуючи те, що ДП «ГІОЦ» не вважало себе замовником в розумінні законодавства про державні закупівлі, що ставилось під сумнів правоохоронними органами, остання створила у себе комісію з питань закупівлі товарів, робіт і послуг. Комісія за власним регламентом проводила процедури закупівлі шляхом направлення обраним нею компаніям пропозицій прийняти участь, подальшої оцінки поданих компаніями документів і вартості, та визначення переможця.

В 2012 році ДП «ГІОЦ» за такою процедурою провело закупівлю послуг платіжного шлюзу у «Уніту». За результатом укладених угод, взаємодія між покупцями квитків, УЗ та банками-еквайерами відбувалась через платіжний шлюз «Уніту» до 2019 року.

Платіжний шлюз — це апаратно-програмний комплекс, який дозволяє автоматизувати процес прийому платежів в інтернеті. Простою мовою, його завдання полягає в тому, щоб зчитати дані вашої платіжної картки, передати деталі транзакції в банк, який підключений до шлюзу та видав вам платіжну картку, та після отримання коду від платіжної системи (фактично «добро» на оплату) передати його продавцю, що дозволяє зняти гроші з рахунку клієнта та провести продаж. При цьому під час вчинення зазначених операцій платіжний шлюз повинен забезпечити повну безпеку транзакції та даних, на підтвердження чого останній повинен мати сертифікат відповідності стандартам безпеки індустрії платіжних карт, процедура отримання якого є довгою та коштовною. По суті, сам по собі платіжний шлюз інструмент хороший та ефективний зі всіх сторін. Адже крім зручності та безпеки, останній ще й економить кошти. Саме шлюз направляє платіж до банку, який видав картку, що дозволяє економити на комісійних. А у разі якщо картка емітована не одним з банків-еквайерів, що підключені до цього платіжного шлюзу, то останній направляє картку до банку, що пропонує найбільш вигідні умови.

Механізм взаємодії між банками-еквайерами та УЗ був побудований наступним чином. Банки укладали з Укрзалізницею договори інтернет-еквайрингу. Але при цьому, для підключення до платіжного шлюзу, без використання якого оплата не можлива, банки повинні були також укласти договір з ТОВ «Уніт». Зазначені договори в більшості відносились до агентських та за їх умовами банки платили «Уніту» певний відсоток з кожної транзакції за залучення Укрзалізниці в якості клієнта.

В підсумку виходило наступне. «Уніт», як власник платіжного шлюзу, отримував свій відсоток агентської винагороди з продажу кожного квитка он-лайн. При цьому, «Уніт» отримував зазначені кошти не від покупців квитків або УЗ, а від банків-еквайерів, як частину їх комісійних. Натомість покупці та Укрзалізниця мали можливість економити кошти за рахунок спрямування платежів до банку з найбільш вигідними умовами.

Хто потерпілі?

Перше, що приходить на думку, банки. Адже вони за наслідком були вимушені ділитись своїми доходами з ТОВ «Уніт». Однак банки ця ситуація влаштовувала, та під час проведення робочої зустрічі та дослідження вони всі, крім «Приватбанку», висловлювались на підтримку такого механізму взаємодії.

Думаю, така їх поведінка може в тому числі пояснюватись тим, що платіжний шлюз, який належав не їх конкуренту – банку, створював для них рівні умови для конкуренції. Також досвід співпраці банків з ТОВ «Уніт» був суттєвий, та вони не висловлювали претензій щодо якості послуг та безпеки.

«Приватбанк», у свою чергу, мав технічні можливості та достатні масштаби, щоб фактично замінити ТОВ «Уніт», або побудувати паралельну співпрацю з УЗ. Зазначене також могло вплинути на відсутність претензій з боку інших банків в рамках цього дослідження. Адже могли зіграти свою роль побоювання непередбачуваної поведінки з боку впливового «Приватбанку», який міг перетворити рівні умови для конкуренції у нерівні.

Друге. Можливо, потерпілими є ми з вами – покупці квитків. Цілком ймовірно, що за відсутності посередника в особі ТОВ «Уніт» комісія банків була б меншою на винагороду «Уніту». Однак можливо і ні, бо жоден з банків не заявив, що готовий знизити комісію.

Чи може Укрзалізниця позбавитись будь-якої приватної монополії?

Враховуючи фактичну залежність системи онлайн-продажу залізничних квитків від однієї приватної компанії-монополіста, потрібно було відпрацювати, які є шляхи звільнення з цих заручин Укрзалізниці та банків, або мінімізації такої залежності.

Механізм одночасного функціонування кількох платіжних шлюзів був відкинутий, у зв’язку з сумнівністю можливості технічної ефективності такого плюралізму.

Заміна однієї приватної компанії на іншу не змінювала суті. Лише найменування надавача послуг та можливо якість і вартість, до якої питань з боку користувачів і так не було.

Найбільш ефективною здавалась розробка Укрзалізницею власного платіжного шлюзу. Однак остання категорично не хотіла цього робити, посилаючись на те, що це є невластивою для неї функцією, на прогресивність закупівлі подібних послуг на аутсорсі, на коштовність процедури розробки та сертифікації та на необхідність утримання штату працівників, які повинні будуть забезпечувати безперебійну роботу шлюзу.

Потім «Приватбанк» став державним та його активність в частині здобуття можливості співпраці з УЗ без посередництва ТОВ «Уніт» значно стухла.

Зараз ця історія набула продовження.

Наскільки можна зрозуміти з інформації в публічному доступі, УЗ вирішило все ж таки звільнитись від ТОВ «Уніт» за допомогою відкритих торгів. І на місце старого монополіста зайде інша приватна компанія. Сподіваюсь, вона надаватиме послуги не гіршої якості та не за більшу вартість.

Довідка «Наших грошей» про фігурантів історії:

У квітні 2011 року ДП «ГІОЦ» ДАЗТУ очолив Вадим Дмитренко, котрий приблизно тоді ж вийшов зі складу засновників фірми «Уніт», якою володів разом із Сергієм Рохваргом.

Зараз ТОВ «Уніт» належить белізькому офшору «Юнайтед Тим Лтд», кінцевим бенефіціаром якого є Геннадій Точілін.

Фірма «Фетпейментс» належить Андрію Інгульському і Сергію Кравцю через австрійську «Тікетс Тревел Нетворк Гмбх», а «Віртуальні технології та системи» напряму тому ж Сергію Кравцю і Григорію Безкровному. Останній був радником з економічної безпеки гендиректора «Укрзалізниці» Зенко Афтаназіва у 2005 році, військовий пенсіонер.

Австрійська фірма володіє сервісом ТОВ «Тікетс.ЮЕй» разом із ПрАТ «Кий Авіа».

 

Блог від: Агія Загребельська