Поправка в законопроекті рятує жертв АМКУ від сплати пені до бюджету (додано-додано)
06.03.2019   //  

(додано коментар Вікторії Пташник)

(22 березня додано ще одне повідомлення  Вікторії Пташник про ініційовану нею ж відміну скандальної норми)

Днями на підпис до президента поїхав проголосований у парламенті законопроект №6746 з різними поправками до закону «Про захист економічної конкуренції».

Він реально досить революційний, оскільки вводить дуже дискреційні повноваження Антимонопольного комітету по врегулюванню у справах щодо антиконрентних узгоджених дій. І у першому наближенні виглядає так, що в руках у нормального АМКУ цей закон буде крутим інструментом для загону баронів-розбійників у рамки пристойності задля розбудови України разом з її олігархами у контексті світової конкуренції. Але у членів АМКУ, які дозволяють собі не бачити зловживацький монополізм ДТЕКу Ахметова – цей закон може стати банальною ліцензією на грабіж та рішалово задля набиття власних карманів закриттям очей на «чайові» в «роттердамах».

Але є в прийнятому законі і норми, які однозначно не налазять на здоровий глузд без будь-яких припущень щодо нормальності виконавців.

Йдеться про поправку №156. Нею запропоновано просто «виключити частину 5 статті 56»:

А тепер зверніть увагу що саме викидають з закону:

Взагалі викидають норму про стягнення пені у розмірі півтора відсотка від суми штрафу за кожний день прострочення сплати штрафу.

Тобто якщо барон-розбійник тупо не захоче платити штраф, то йому за це нічого не буде взагалі. Зволікай скільки завгодно!

Саме так, до речі, робить цигарковий монополіст «Тедіс Україна», який не заплатив частину штрафу АМКУ і почав торгуватись про розстрочку виплати 131 мільйону гривень боргу. АМКУ не пішов на зустріч, бо навіщо державі таки прогинатись перед фірмою, що зберегла монополію і продовжує мати багатомільярдні обороти від своєї монопольної діяльності? А відтак «Тедісу» вставили пеню, і кожного дня її борг зростав на 6,47 млн грн. Зрештою «Тедіс» пішов до суду то все оскаржувати по новому колу, але менше з тим – він вже винен державі нову купу грошей за своє крутійство.

Так ось. Вищевказана поправка взагалі позбавляє клієнтів АМКУ такої неприємності.

І не можна сказати, що автор цієї поправки не розумів що робить.

Нардеп Вікторія Пташник є дружиною юриста Олександра Мамуні, який у свою чергу є співвласником юрфірми «Екво», яка обслуговує клієнтів із питань концентрації в Антимонопольному комітеті і відома читачам «Наших грошей» по багатьом аспектам. І тому, що в «Екво» працює юристкою громадянська дружина замголови Адміністрації президента Олексія Філатова, який є однокурсником голови АМКУ Юрія Терентьєва, а заступницею Терентьєва по АМКУ є Марія Ніжнік, що раніше також працювала у «Екво», а вже коли прийшла до АМКУ, то розвалила справа про зловживацький монополізм ДТЕКу Ріната Ахметова, який замутив Роттердам+ завдяки угрупуванню Петра Порошенка, на якого і працює Філатов… Ну ви зрозуміли. То не прості люди і в «Екво», і в АМКУ. Тому і поправка в законі – недарма.

І щоб ви краще зрозуміли наскільки все погано з перспективами антимонопольної політики при цьому АМКУ і цій Верховній Раді ось вам шматочок розмови між депутаткою Альоною Шкрум і головою парламентського комітету Андрієм Іванчуком, відомим своїми приязними стосунками з діючим головою АМКУ Юрієм Терентьєвим (цитата по стенограмі засідання ВР):

Шкрум А.І.

Я ще раз повторю свою тезу про те, що ми маємо відбудовувати контролюючі державні інституції. Я би просила, в тому числі Комітет профільний з економічної політики, запросити сюди голову Антимонопольного комітету на щорічний звіт, прозвітувати з трибуни Верховної Ради, чого ми, на жаль, ми дуже давно не бачили, про ті справи, які Антимонопольний комітет закрив за начебто відсутністю і недоведеністю порушення щодо ДТЕК і щодо потенційного зловживання монопольним становищем на ринку теплової генерації і на видобуток вугілля в країні. Це питання, яке може допомогти врегулювати в тому числі тарифи для населення, і в тому числі тарифне питання. І цей звіт Антимонопольного комітету був би важливий у Верховній Раді.

Іванчук А.В.

Я ще раз, пані Альона, як і вчора, наполягаю на тому, що немає ніяких потенційних антиконкурентних і монопольних дій, тому що засідання по компанії ДТЕК відбувалось надзвичайно прозоро, із залученням  всіх європейських інституцій, і ті норми, які регулює зараз українське законодавство – це енергоринок,  єдиний покупець, єдиний продавець, – і те, що  НКРЕ – це  комісія, яка встановлює всі тарифи на все, тобто неможливо, ніякі компанії, навіть маючи  якесь домінуюче  становище, бути монополістом чи, тим  більше, те, що ви говорите, гіпотетично зловживати своїм становищем і порушувати антиконкурентне законодавство.

Блог від: Юрій Ніколов

6 березня після публікації “Наші гроші” отримали коментар Вікторії Пташник:

  1. Проблема чинного закону в частині нарахування пені.

Існує реальна правова проблема щодо забезпечення права особи на захист та доступ до суду у разі прийняття АМКУ рішень про визнавання порушення та накладення штрафу. АМКУ є адміністративним органом, який сам підозрює ознаки порушення, сам їх розслідує, сам визначає чи є порушення чи немає і врешті-решт сам приймає рішення. Така система прийняття рішень вже сама по собі не здатна забезпечити об’єктивність і неупередженість АМКУ при прийнятті рішень. Це аксіома, і не лише для АМКУ, а для будь-якої адміністративного органу, який має право сам приймати рішення. Саме тому слідчі в кримінальних справах не виносять вироки, а передають справу в незалежний суд. Цю проблему адміністративної процедури якраз має виправляти механізм судового контролю, де суд має перевірити, чи дійсно визнане АМКУ порушення мало місце і чи дійсно накладний штраф є співмірним з таким порушенням  (повірте, діапазон можливих штрафів від 1 грн до 10% річного обороту компанії створює достатні підстави для такого контролю), на цьому спеціально наголошено в Угоді про асоціацію між Україною та ЄС. Особа має право оскаржити рішення АМКУ до суду, і поки суд його не перевірить, вона не повинна платити штраф.

А що в дійсності? Поки особа оскаржує рішення, в тому числі штраф, за його несплату вже нараховується пеня, кожен день 1,5% від розміру штрафу – в період до прийняття судом позову до розгляду, потім в період між першою та апеляційною інстанцією, потім між апеляційною та касаційною. Фактично, ще за період оскарження набігає ще один такий самий  штраф. Іншими словами, ситуація така – ви заплатіть спочатку штраф, а потім будемо розбиратись, чи є для цього підстави, чи немає. А це означає, що особа має  вилучити з обороту величезні кошти на рік чи більше, поки триває судове оскарження, а потім ще побігати, щоб їх повернули. ЄСПЛ у своїх рішеннях також вважає, що ефективне право на доступ до суду не повинно бути настільки обтяженим і виконання рішень має зупинятись[1]. На необхідності дотримання відповідних принципів вказано у Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи 09.09.2003 № Rec (2003)16[2] та інших документах цього Комітету[3]

В цій проблемі достатньо правових аспектів, які двома словами не пояснити. Один з них – чому так сталося. Тому що були невдало сформульовані положення діючого закону, які мали на меті зупинення нарахування пені , потім їх формально інтерпретував суд, не врахувавши мети цих положень. Цю проблему правники вже давно намагаються вирішити. Ще у 2015 році Асоціація правників України зверталась до Вищого господарського суду з пропозицією тлумачити положення закону не буквально, а відповідно до їх мети, що дозволило би забезпечити особам право звертатися до суду без

ризику платити подвійний штраф. Але в нас така правова традиція – тлумачимо закон лише по букві, а не по духу. У зв’язку з цим, в законопроекті 6746 (це проект мого авторства) нами були запропоновані зміни до відповідних положень закону, що нарахування пені не відбувається весь період судового оскарження – поки не буде остаточного рішення суду.

  1. Детальний опис моєї позиції з пояснювальної записки.

Ще в пояснювальній записці до проекту ми детально пояснили проблему, яка виникає з пенею і навели практику ЄСПЛ на підтвердження нашої позиції. Будь-яка небайдужа особа зможе побачити ці скріни на сайті ВРУ, але змушена їх публікувати також тут. До речі, в ЄС пені за рішення Єврокомісії про порушення конкуренції немає.

  1. Паралельне проходження в комітеті з економічної політики проекту 6746 мого авторства та проекту 6723 авторства Іванчука.

Паралельно був внесений і прийнятий в першому читанні законопроект 6723 (авторства народного депутата Іванчука), який передбачав концептуально нову модель забезпечення виконання рішень АМКУ і сплати штрафів, зокрема, передбачав зробити рішення АМКУ виконавчими документами, безспірне списання АМКУ штрафів на підставі таких рішень, тобто без звернення до суду, 50% знижку у разі добровільної сплати особою штрафу без звернення до суду (що, до речі, я не підтримувала, говорячи, що це завелика амністія для порушника), як це було введено в інших сферах правового регулювання, і в цій новій моделі для пені не було місця, а відповідні положення закону вилучались.

Нижче публікую відповідні пропозиції щодо скасування пені із закону 6723:

Враховуючи з дискусії в нашому комітеті, цей проект 6723 Іванчука мав набагато більше шансів, ніж мій 6746. Бо 6723 був майже без обговорення підтриманий комітетом, а щодо проекту  6746 народні депутати-представники Ахмєтова говорили, що його взагалі потрібно відхилити. А в сесійній залі, коли він розглядався у другому читані саме ахметівські депутати не дали його прийняти. Я про це писала у статті “Друзі олігархів проти чесної конкуренції” 19.04.18р. на Бізнес Цензорі.

Про неефективність існування інституту пені зазначав і представник АМКУ (витяг зі стенограми комітету з економічної політики).

А з таблиці змін до другого читання поправок до законопроекту 6746 видно, що поправку про виключення ч.5 ст. 56 закону (скасування пені) було подано народним депутатом Іванчуком.

Відповідно, два законопроекти не могли бути прийняті з різними підходами і мали бути узгоджені між собою. Над фінальним узгодженням текстів законопроектів, готуючи 6746 до повторного другого читання, працювала я.

  1. Правові наслідки прийнятої норми та неузгодженості в публікації:

(і) прийнятий закон 6746 вступає в силу через три місяці після його опублікування. Тобто жодні положення прийнятого закону, в тому числі в частині пені, на сьогоднішній день не діють. До моменту підписання та вступу в дію закону мають бути або прийняті положення законопроекту 6723, як було вирішено комітетом з економічної політики, або можна повернутися до моєї редакції 6746 (див. мою редакцію першого читання).

(іі) навіть за умови вступу в сили згаданої норми щодо нарахування пені, цей закон не матиме зворотньої сили і не стосуватиметься раніше прийнятих рішень АМКУ.

Тому намагання автора публікації сказати про мій намір зробити амністію для окремих суб’єктів та сама назва публікації є відвертою маніпуляцією.  

[1] Наприклад, ЄСПЛ у рішенні по справі “Яношевич проти Швеції” зазначив, що у випадку, коли виконання оспорюваного акта вже розпочалося, ефективність права доступу до суду має передбачати можливість заявника вимагати припинення чи попередження його негайного виконання.

[2] Recommendation Rec (2003)16 of the Committee of Ministers to member states on the execution of administrative and judicial decisions in the field of administrative law (можна знайти: https://wcd.coe.int)

Комітет міністрів РЄ рекомендує державам-членам у тих випадках, коли закон не передбачає автоматичного зупинення виконання рішення при його оскарженні, забезпечити можливість приватним особам клопотати перед адміністративним або судовим органом про зупинення виконання рішення, що оскаржується, з метою забезпечення захисту їхніх прав і інтересів.

[3] У Рекомендаціях № Rec (2004)6[3] стосовно вдосконалення  державами-членами національних засобів правового захисту, ухвалених 12.05.2014, Комітет міністрів Ради Європи зазначив, що обов’язок кожної держави-члена по вдосконаленню національних засобів правового захисту вимагає, щоб такі засоби були здатні запобігти вжиттю тих заходів, які суперечать Конвенції та призводять до потенційно незворотних наслідків.

22 березня Вікторія Пташник повідомила, що звертається до президента з проханням виправити помилку зі скасуванням пені.

«Вам відома практика, коли автор закону самостійно просить його заветувати?
Напевно, я такий перший народний депутат.
Я змушена була звернутися до Президента й просити виправити помилку, що сталося.
Мова йде про мій антимонопольний проект 6746. Законом був повністю видалений інститут пені за невиконання рішень АМКУ. Знаю, що деякі особи це зробили навмисно. Але в мої плани це точно не входило. Редакція, напрацьована мною передбачала усунення певної несправедливості, але точно не скасування пені.

Знаю, що деякі особи раділи прийняттю норми в іншій редакції. Але, шановні, ви мене недооцінили. Ви ж не очікували, що той, хто роки вболіває за закон, зможе потім самостійно просити Президента допомогти усунути цей недолік.

У мене немає особистих інтересів. Я борюся за чистоту процесу. Тому всім прихильникам багатьох позитивних змін в антимонопольній сфері доведеться трошки почекати…

Раніше не хотіла це публічно озвучувати, щоб протилежна сторона не збила моє звернення. Наразі пропозиції Президента вже в ВРУ!»