Суд не дав Мін’юсту стягнути з «роснєфтівців» 706 мільйонів, які Україна замість них заплатила по рішенню ЄСПЛ
09.01.2019   //  

Східний апеляційний господарський суд залишив без задоволення скаргу Міністерства юстиції України у провадженні проти ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» про стягнення 705,63 млн грн регресу за програною в ЄСПЛ справою «Агрокомплекс проти України». Про це свідчить постанова суду від 19 грудня.

Судовий позов Мін’юсту проти ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» (Далі – ПАТ «ЛиНІК») виник як наслідок виконання державою рішення Європейського суду з прав людини у справі «Агрокомплекс проти України» від липня 2013 року. Згідно з ним, Україна виплатила ПАТ «НВО “Агрокомплекс”» 27 млн євро справедливої сатисфакції. Крім того, державний бюджет компенсував «Агрокомплексу» також 30 тис. євро судових та інших витрат.

На час описаних у рішенні ЄСПЛ подій «Агрокомплекс» здійснював бартерні операції з підприємствами Росії, зокрема, обмінював сировину для продуктів харчування з України на сиру нафту з РФ, після чого продавав готові продукти нафтопереробки.

У 1991-1993 роках «Агрокомплекс» поставив 375 тис. тонн сирої нафти для переробки на завод «ЛиНОС» (на той час – Лисичанський НПЗ, 67,41% акцій якого належали державі), однак назад одержало лише невелику частину готової продукції.

У 1994-1997 роках «Агрокомплекс» виграв арбітражні суди за вимогами до НПЗ, та вже у 1996 році було розпочато процедуру банкрутства заводу «ЛиНОС». Станом на липень 1998 року цей завод мав визнану заборгованість перед «Агрокомплексом» у розмірі 216,15 млн грн.

Проте, у липні 2000 року частку держави у статутному фонді «ЛиНОС» викупила компанія «ТНК-Україна» – дочка російської холдингової компанії «Тюменская нефтяная компанія». Невдовзі після цього, за клопотанням заводу «ЛиНОС», суди затвердили остаточну суму невиплаченої заборгованості заводу перед «Агрокомплексом» – цифра впала спершу до 94,41 млн грн, а пізніше до 90,98 млн грн.

Потому, у листопаді 2003 року, комітет кредиторів та банкрутуючий завод «ЛиНОС» підписали мирову угоду, якою узгодили врегулювання вимог шляхом обміну на майно боржника. За домовленостями, «Агрокомплекс» мав отримати 90,98 млн акцій (вартістю акції – 1 грн), якими володів завод «ЛиНОС» в капіталі ЗАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» («ЛиНІК»).

АТ «ЛиНІК» було засноване незадовго до підписання згаданої угоди, а головним акціонером цього підприємства було те ж «ТНК-Україна». Сам «Агрокомплекс» наполягав, що виділені йому акції неможливо ні продати, ні отримати по них дивіденди і безуспішно намагався оскаржити згадану мирову угоду в українських судах.

Дослідивши матеріали справи, а зокрема і обставини зниження суми компенсації «Агрокомплексу», ЄСПЛ резюмував, що національні суди не можна вважати незалежними або безсторонніми «з огляду на кричуще втручання вищих органів державної влади у хід провадження».

«Це втручання мало відкритий і наполегливий характер. У матеріалах справи містяться копії листів ВАТ «ЛИНОС» як до першого заступника і Голови Верховної Ради України, так і до Прем’єр-міністра і Президента України з проханням про втручання у провадження, а також листи цих посадових осіб до Голови ВАС України із вказівками щодо скасування або перегляду ухвалених раніше судом рішень, щодо припинення провадження у справі», – йдеться у судовому реєстрі.

Виконавши рішення ЄСПЛ, наприкінці 2017 року Мін’юст подав до суду позов щодо стягнення з ПАТ «ЛиНІК», як із солідарного боржника у справі, 705,63 млн гривень у якості регресу.

Як пояснили посадовці: «ЄСПЛ визначив дві особи приватного права, чиї дії із діями органів влади і посадових осіб України призвели до порушень Конвенції – «Лисичанський НПЗ» (ЛиНОС) та ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» (ЛиНІК)». Відтак, Мін’юст вирішив, що має право вимоги до ПАТ «ЛиНІК» у зв’язку з виною цього підприємства, що виникла в процесі реалізації схеми компенсації заборгованості перед «Агрокомплексом».

Однак, суди і першої, і другої інстанцій стали на сторону останнього.

Суди вирішили, що використання акцій АТ «ЛиНІК» в якості предмета угод сторонами цих угод не може бути підставою для притягнення до відповідальності третьої особи, тобто, АТ «ЛиНІК». На переконання судів, позивач не довів, що саме «ЛиНІК» є тією особою, чиї дії призвели до визначення порушень Конвенції та понесення державою відповідних збитків.

Нагадаємо, сьогодні 95% акцій ПАТ «ЛиНІК» належать зареєстрованій на Кіпрі компанії «Роснєфть SH Інвестментс Лімітед». Це афілійована юрособа російської компанії «Роснефть», яку очолює Ігор Сєчін.