Як голова АМКУ допоміг Юлії Тимошенко боротися з цінами на газ
Коли Юлія Тимошенко пообіцяла, ставши президентом, вдвічі знизити ціни на газ – нас це не здивувало. Бо воно і для лозунгу красиво, і для корупційної маржі – зручно. Збентежило нас інше. Полізли ми в «Новий курс України» перевірити, чи був цей виступ спонтанним, чи зафіксованим у програмних скрижалях.
І наткнулись на таку чарівну фразу:
«За даними Антимонопольного комітету України, прив’язка до імпортного паритету призвела до штучного зростання ціни на український газ з 1.6 тис. грн. за м3 до 4.8 тис. грн., тобто утричі».
Чесно кажучи, ми не повірили написаному. Бо не може такий досвідчений і інтелектуальний орган як АМКУ вживати фразу «штучне зростання». Адже, здається, всі вже в країні знають, що дві ціни на газ – це радість корупціонера. Купуєш газ ніби для населення, продаєш – бізнесу, «на ці два проценти і живеш». Доведено Дубневичами.
Відтак винятково, щоб розвінчати наклепи, ми й надіслали в АМКУ запит. Відповідь – настільки ошелешила, що ми її перечитували втричі. Останній раз – вголос.
Виявляється, справді: Антимонопольний комітет в особі його голови – Терентьєва Ю.О. – вважає, що цін на газ має бути дві. І не тільки так вважає, а й закликає інші державні органи закріпити цю думку законодавчо.
Ще у березні 2017-го він звернувся до Мінекономрозвитку і ФДМУ(!) з пропозицією продавати державний газ за ціною в кілька разів дешевше від ринкової.
Юридичною мовою це звучить так:
«здійснювати розрахунок ціни газу з урахуванням вартості газу, придбаного НАК «Нафтогаз України» у газовидобувних підприємств України, без додаткових транспортних витрат до західного кордону України та тарифу на вхід в газотранспортну систему України на обсяги газу видобутого в Україні».
Мало того. Це своє ринкове бачення голова АМКУ упакував в офіційний лист прем’єру Гройсману. І теж йому це діло порекомендував. Ще у вересні 2017-го, тобто за рік до таких самих пропозицій Ю.Тимошенко в ефірі національних телеканалів.
Судячи з того, що було далі – і Мінеко, і ФДМУ, і особисто Гройсман, м’яко кажучи, показали як вони ставляться до подібних рекомендацій. Так що єдина сила, яка вповні скористалась «аналітичними розвідками АМКУ», стала Тимошенко.
Воно, звісно, приємно було би усвідомлювати, що наш Антимонопольний комітет є справді від всіх незалежним: від міністерств, від прем’єра, від Міжнародного валютного фонду і Євросоюзів з його всілякими енергодирективами. Якби не один нюанс.
Абсолютно монопольну схему Роттердам+ глава АМКУ затвердив без жодних застережень. Не зважаючи на собівартість добутого в Україні вугілля.
Це може здаватись дивним, адже люди, як правило, діють за одним алгоритмом. І якщо не можна тут, то не можна й там. Насправді, нічого контраверсійного в цих історіях нема. Логіка обох рекомендацій – ідентична.
Бо як і перше рішення породжує корупцію, так і друге рішення породжує корупцію.
Так що лемент зрадофілів, про те, що в країні анархія, є абсолютно недоречним. Влада в Україні мислить системно і впорядковано. І головне, що так буде довго. Принаймні голову до АМКУ прикручують лише раз на сім років. Так що ще начитаємось про норови АМКУ.
Блог від: Олексій Шалайський