НАБУ взялося за суддю, через яку нафтопровід з Росії опинився під контролем медведчуківців
05.09.2018   //   175 Переглядів

Суд надав детективам Національного антикорупційного бюро України доступ до оригіналів матеріалів справи щодо визнання права власності на частини нафтопродуктопроводів «Самара-Західний напрямок» та «Грозний-Армавір-Трудова», яку розглядав Господарський суд Рівненської області.

Про це повідомляє «Судовий репортер» з посиланням на ухвалу Солом’янського райсуду Києва.

Вищезгадані трубопроводи були збудовані за часів Радянського Союзу і перебували у загальносоюзній власності. Після проголошення незалежності трубопроводи загальною протяжністю 1 433 км мали перейти у власність держави України на підставі правонаступництва.

Однак службові особи Дочірнього підприємства «Прикарпатзахідтранс» Російської акціонерної компанії «Транснафтопродукт» зазначені трубопроводи у власність України не передали.

Станом на 1 листопада 1992 вартість майна була оцінена $8,18 млн.

У 2011 році Господарський суду Рівненської області задовольнив позов заступника Генерального прокурора і витребував частини нафтопродуктопроводів  у російської компанії, визнавши право власності за державою Україна. Апеляційний та Вищий господарський суд у 2014-2015 рр. підтвердили це рішення.

Загалом розгляд позову і вирішення його на користь держави тривало 10 років. Але 21 квітня 2015 року суддя Господарського суду Рівненської області Ярослава Гудзенко за одне засідання за заявою «Прикарпатзахідтранс» про перегляд за нововиявленими обставинами вищезгадане рішення скасувала.

Детектив НАБУ в суді повідомив, що на підтвердження до заяви росіянами були подані два акти на списання, що видані ВАТ «Південно-Кавказький Транснафтопродукт» ще у 2002 році, а також три листа, відповідно заступника Міністра палива та енергетики Російської Федерації, того ж ВАТ «Південно-Кавказький Транснафтопродукт» та листа Представництва Міністерства оборони, що датовані, відповідно 1998 та 1997 роками. На думку НАБУ, судове рішення суду приймалася на підставі доказів, які безумовно не могли бути прийняті судом як нові. Тому в Бюро підозрюють, що суддя Гудзенко умисно вчинила дії в інтересах «Прикарпатзахідтранс» з використанням наданої їй влади та службового становища.

Від «Наших грошей»

В 2015 році російський оператор нафтопродуктів «Транснефть» заявила про продаж «ПрикарпадЗахідтрансу», зараз власником української фірми вказана швейцарська фірма «ITC Industry Trading Company SA» німця Анатолія Шефера, який пов’язаний з угрупуванням Віктора Медведчука. У свою чергу Міністерство оборони України допомогло запустити нафтопровід в роботу, викупивши звідти старе дизельне паливо аби власники трубопроводу змогли качати по ньому нове з Росії (див. «Медведчуківський дизель для українських солдатів»).

У «ITC» десятирічний контракт на поставку дизеля від «Роснєфті» на суму до $50 млрд., який за даними «ЗМІ» не передбачає поставок палива в Україну від когось іншого, аніж російської держкомпанії Ігоря Сєчіна. Останній – давній товариш Володимира Путіна, кума згаданого Медведчука.

Продажі палива з труби вже в самій Україні контролює група «Proton Energy» Ніссана Моісєєва, який також пов’язаний з Медведчуком. Його компанія ТОВ «Глуско Україна» стала одним з найбільших імпортерів скрапленого газу щз Росії та розвиваї на місці АЗС «ТНК» власну мережу заправок під ТМ «Глуско». Моісєєв стверджує, що з Медведчуком у нього не ділові, а дружні стосунки.