Who are you, Mr. Микитась?
Як на прикладі одного будівництва переконатись, що бізнесові успіхи депутата-забудовника – не лише його заслуга.
Останнім часом редакцію «Наших грошей» не покидає думка, що у депутата і забудовника Максима Микитася є душа. Але належить вона комусь іншому.
Алюзії про те, що в тілі однієї людини знаходиться ще хтось, виникали в нашій редакції часто. І в дореволюційну епоху, коли ми спостерігали зліт Курченка, і в новітні часи – коли бухгалтер прокурора Луценка зненацька виявлялась рантьє з елітної нерухомості.
Перелік можна продовжувати довго. Усіх цих персон поєднувало одне: вибуховий бізнес-успіх, коли чиясь невидима рука схиляла на бік щасливців усіх, кого треба: суддів, прокурорів, чиновників та інших клептократів. І ті, немов зомбі, починали допомагати якомусь конкретному «малому і середньому бізнесу» перетворитись на великий.
Максим Микитась має весь набір аргументів, аби потрапити в цю когорту. По-перше, звісно, бізнес-успіх. В останні кілька років весь Київ виявився рясно всипаним будівлями мережі компаній під умовною назвою «Укрбуд». При чому, якого об’єкту не торкнись – він виявиться щедро оздобленим порушеннями закону і материнською ласкою чиновників. І це є другою причиною, що наближає Микитася до «списку обраних».
Покажемо на одному прикладі, як це виглядає в реалі.
Невдовзі на Подолі – перехресті Щекавицької і Набережної – з’явиться черговий 35-метровий житловий будинок від «Укрбуд Інвест» під назвою La Manche. Те, що за законом цього ніяк не можна робити, не повинне вводити в оману: «невидима рука» уже розчистила для Микитася всі перепони. Сталось це так.
У 2012 році земельну ділянку тут отримала фірма братів Супруненків «Астеріс». Нагадаємо, що один із братів – колишній зять Черновецького, тобто проблем не було. Правда, одразу після цього по «молодій команді мера» проїхався «непорожняк» донецької влади. У результаті Супруненки хоча й отримали результативне голосування сесії міськради, але договір з ними так і не підписали. А вже через рік прокуратура виявила, що комісія міськради затвердила проект землеустрою «Астерісу» незаконно. І суди усіх трьох інстанцій з цим погодилися. Судді зафіксували цілий букет порушень. Найважливіша – на цій ділянці не можна будувати житло, оскільки за Генпланом – це землі громадської забудови.
У березні 2015 року Київрада, здавалось, поставила остаточний хрест на цій історії, прийнявши рішення, що всі попередні виділення землі, по яких договір оренди не укладуть до березня 2016-го, втрачають силу.
Однак «втрата сили» не відбулась. Бо невдовзі набрав міць Максим Микитась і його команда.
Можливо, Супруненки і не змогли би вдало реалізувати землю, але тут вони знайшли партнера-забудовника – «Укрбуд». Після чого, як кажуть, «карта і пішла».
Основна проблему, яка постала перед «концесіонерами» лишалась все тією ж: як збудувати житло на землях, відведених під громадську забудову. Нагадаємо, що одного разу Супруненкам це вже не вдалось. Правда, тоді у них не було такого міцного даху.
Шлях до сяючих вершин почався у 2016-ому, коли за бізнесменів вписався суд. Точніше один суддя госпсуду – Олексій Спичак. Реанімувавши справу за «нововиявленими обставинами», він повернув землю братам, а відтак і їхньому новому впливовому партнерові. На букет порушень закону суддя відповів справжньою ікебаною своїх заперечень.
Наприклад, тезу, що не можна будувати житло на місці громадської забудови, суддя парирував тим, що в назві об’єкту «адміністративно-готельно-житловий комплекс» є слова не тільки «житловий».
Те, що кілька років тому це ж саме визначення не пройшло крізь суди всіх інстанцій, включаючи Вищий господарський – суддю не збентежило. Таке враження, що він магічним чином відчував, що прокуратура не подаватиме в апеляцію. І не помилився: прокурор справу злив і в апеляцію не пішов.
А влітку 2017 року стали на коліна перед Микитасем і постелили рушники під його ноги депутати Київради і мер Києва Віталій Кличко. 20 червня депутати проголосували, а Кличко підписав рішення, яким продовжили рішення 2012-го року (яке вже рік як втратило чинність!). І вже 1-го вересня новий договір оренди землі на 25 років був підписаний.
Лишалась дрібничка. Затвердити містобудівні умови. Зробити це в законний спосіб було неможливо – на Генплані і далі лишалась пляма «громадська забудова», а в проекті навпаки – стандартний житловий будинок.
Але тут сталось чергове бінго! Департамент містобудування та архітектури КМДА вирішив, напевно, що десь в нетрях цього будинку буде сауна і бібліотека. А вони, безумовно, несуть громадське навантаження. А відтак затвердив містобудівні умови, результатом яких стане (цитуємо експертизу проекту): «семисекційний 231-квартирний 9-поверховий житловий будинок з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями торговельного та громадського призначення».
Мало того, в тій же експертизі чітко написано, що висота будинку складатиме 35 метрів. При чому – тільки по фасаду, а в глибині будови – ще вище. Тим часом відповідно до Генплану Києва у центральному історичному ареалі, куди входить і Поділ, висота будівель має бути не вище 27 м.
Експертиза проекту з ненормальною висотністю потрапила до ДАБІ. Цей специфічний орган згідно до законодавства може її перевіряти, а може й ні. Цього разу, певно вирішили не ускладнювати ні собі, ні забудовнику життя.
Ну, або чиновники чиновники вирішили, що 35 – це менше від 27. Може, погано вчили математику, може якесь зорове помутніння, а радще – магічний вплив істоти, яка незримо супроводжує Максима Микитася у всіх його бізнес-починаннях.
Тим часом таке саме помутніння спіткало й міністра культури Євгена Нищука.
У лютому 2017 року міністр культури Євген Нищук прозвітував ЮНЕСКО, що територія пам’ятки ландшафту «Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра» відноситься до особливо цінних земель, і на них нове будівництво заборонене.
А вже у квітні 2018 року це ж міністерство дало «Укрбуд Інвесту» погодження на будівництво «багатофункціонального комплексу» по вул. Щекавицькій, 46.
Ну, а тепер попорпаємось у сухому залишку. Суддя, прокуратура, мер Києва, депутати Київради, чиновники КМДА, ДАБІ, міністр культури – усі ці люди, немов під чарівну сопілку, почвалали допомагати бізнесменові, хто чим може. Для такої магії чарівності одного лиш депутата Микитася вкрай недостатньо.
Маємо надію, що невдовзі ми все ж дізнаємось прізвище його патронуса. Якщо не в рамках теперішніх кримінальних проваджень, які й зараз рояться навколо «Укрбуду», то, принаймні – майбутніх. Уже після виборів.
Про всяк випадок залишимо для прийдешніх нащадків текст про цю ж будову, але в документальному стилі і з більшою кількістю фактів: «Як Кличко дав Микитасю забудувати гектар на Подолі».
І наостанок. Хоча зі всіма гілками влади у Максима Микитася складається все якнайкраще, він однак не лише не пишається своїм бізнесом, а навпаки – максимально від нього на людях дистанціюється. От, наприклад, «Укрбуд Інвест».
Його засновником є ТОВ «Укрбуд Девелопмент» (99%), власником якої є британська Bazert Development LLP. Микитась у своїй декларації за 2017 рік вказав себе бенефіціарним власником усіх цих трьох компаній.
А от при зустрічі з журналістом «Свідомо» він заперечив, що має будь-який стосунок до цієї компанії. Впевнено так заперечив. Соромиться чомусь.
Олексій Шалайський, Ірина Шарпінська, «Наші Гроші»