Гройсман з подачі Солов’я наїхав на АМКУ, який кишнув з тендера фірму з посіпакою Солов’я
11.06.2018   //   603 Переглядів

У п’ятницю 8 червня в парламенті нардеп від БПП Юрій Соловей і прем’єр-міністр Володимир Гройсман публічно і феєрично підтвердили тезу: корупція породжує рукодупість.

Нардеп попросив прем’єра абсолютно протизаконно покарати членів АМКУ, які напередодні за скаргою конкурентів викинули з тендеру фірму з депутатським екс-помічником Солов’я на посаді головного інженера. При цьому шляховики і ця фірма так захищали свої інтереси, що зуміли власноруч задокументувати своє кримінальне майбутнє. Але прем’єр радо згодився. І пообіцяв натравити на АМКУ орган, який може нанести шкоду лише нинішньому союзнику Гройсмана в комітеті. Ось подробиці цієї скандальної і символічної історії.

Служба автодоріг Чернівецької області оголосила тендер на ремонт кілометрової ділянки дороги Р-62 Криворівня – Чернівці очікуваною вартістю 23,77 млн грн. і отримала чотири пропозиції. Один з конкурентів – ТОВ «ПБС» позафракційного нардепа Олександра Шевченка – завважив, що у іншого конкурента ТОВ «Шляхбуд-лім» потужні проблеми з заявкою на тендер, і в тому числі з інформацією про наявність матеріально-технічної бази.

Виявилось, що «Шляхбуд-лім» подав дані, що у нього не тільки сертифікату якості ISO9001 (мовляв, то ж не обов’язково – і це справді так), але і взагалі немає жодного шляхоремонтного механізму. Всілякі катки, екскаватори, вантажівки фірма нібито ще у лютому 2017 року орендувала у інших фірм з Вінниці та у Львові.

Проблема в тому, що замовник формально вимагав аби учасники вказали вік своєї виробничої техніки, але «Шляхбуд-лім» цього не зробив, просто зазначивши, що то нова техніка.

Скаржник звісно завважив – яка ж то нова техніка, якщо її було орендовано більше року тому? А  тому ось ці петлі та недомовки в купі з очевидним фактом про відсутність власної техніки взагалі змушують нормальних людей визнати – «Шляхбуд-лім» взагалі не є дорожньою фірмою, а тому на дорожньому таким взагалі не місце.

Однак представник замовника на дводенному засіданні по оскарженню 6-7 червня кинувся доводити, що все нормально, таких учасників можна допускати до торгів. І тоді присутні на засіданні колегії АМКУ «захолонули».

Виявилось, що замовника – Чернівецьку САД – на оскарженні офіційно представляв… директор «Шляхбуд-ліму», участь якого в тендері і оскаржувалась саме на цьому засіданні колегії АМКУ!

Як це викрилось – видно у додаткових поясненнях скаржника:

Тепер кожен бажаючий правоохоронний орган може цілком офіційно ознайомитись в канцелярії АМКУ з довіреністю замовника, виписаною на Ростислава Мокловича для представництва державної установи на розгляді скарги, де ця державна установа мала відстоювати інтереси держави, а не очолюваної Мокловичем «прокладки».

А кожен бажаючий читач може ознайомитись з публічним бекграундом «Шляхбуд-ліму». Раніше ця фірма вказувала своїм представником на торгах у «Прозорро» помічника нардепа Солов’я Володимира Стефанківа:

А зараз головним інженером фірми є Олександр Ідзьо, якому теж пощастило мати помічникові корочки Солов’я:

Зараз на сайті парламенту Стефанківа і Ідзьо вже немає в списку помічників Солов’я, але сайт «Посіпаки» зберіг їх іменат поруч зі ще одним помічником нардепа – директором «Львівського бронетанкового заводу» Романом Тимківим, якого НАБУ рік тому прихопило за розкрадання 14 млн грн. при встановленні на танки вживаних двигунів по ціні нових, але Соловей витягнув його з СІЗО на поруки:

Звісно помічникових корочок недостатньо, щоб формально називати нардепа бенефіціаром цієї контори. Тому Соловей і обіцяв засудити журналістів, які вказували на його зв’язок з фірмою. Про що на Франківщині нещодавно згадували під час скандалу з дорогами, які «Шляхбуд-лім» ремонтував з 10-річною гарантією, але вони спаршивіли вже через рік.

А тому ми просто продовжимо описувати подальший перебіг подій.

Наступного дня після скандалу в АМКУ, 8 червня, в парламент завітав прем’єр-міністр Володимир Гройсман на так звану «Годину уряду». І там Юрій Соловей на повному серйозі назвав Антимонопольний комітет тією самою Тендерною палатою (далі цитуємо за парламентською стенограмою), бо

«до мене звертаються масово замовники, які стверджують, що не вони, а саме Антимонопольний комітет визначає, хто буде переможцем, кого допускати чи кого відхиляти з торгів. Володимир Борисович, я прошу вас невідкладно дати доручення Держаудитслужбі провести роботу державних уповноважених в сфері тендерних закупівель. І  так як ви, Прем’єр-міністр, володієте виключним правом на звільнення цих кандидатур, вжити організаційних і дисциплінарних заходів щодо звільнення з посади тих людей, які займаються цим беспределом в Антимонопольному комітеті України».

В контексті вищесказаного про події попереднього дня дуже легко можна собі уявити який замовник звертався до Солов’я зі скаргою на АМКУ.

Можна уявити собі розпач злодія, який думає, що винного у крадіжці визначає лише пограбований власник, але виявилось що вину встановлює суд, до якого може звернутись не лише пограбований, з яким вже все зарішали, але й стурбовані сусіди, яким не посміхається щастя терпіти злодіїв поруч.

Можна уявити собі, що Соловей не має жодної уяви про те, що прем’єр-міністр не має жодного впливу на звільнення державних уповноважених АМКУ, бо це виключна компетенція президента Порошенка (прем’єр може тільки внести йому кандидатуру на призначення на підставі подання голови Комітету). І з огляду на те, що Соловей з недавнього часу є улюбленцем Кабміну в тому сенсі, що уряд Гройсмана виділяє найбільші гроші саме на його виборчий округ, то цілком логічно виглядає, що нардеп зі своєю кривдою пішов жалітись до прем’єра.

Але неможливо було уявити, що Гройсман відповість:

«Буде доручення уряду в середу Держаудитслужбі провести цей аудит і перевірку».

Справа в тім, що Держадитслужба може перевіряти лише ті тендери, які проводить той чи інший державний орган. А не те, як ці органи виконують свою роботу. Тобто ця контора під керівництвом недопосаженої НАБУ Лідії Гаврилової (та що «Золоті злитки… має на сьогодні кожен громадянин») зможе шукати якісь проблеми виключно у тендерних апаратників АМКУ, підпорядкованих голові АМКУ Юрію Терентьєву, а не у держуповноважених, які розглядають скарги одних учасників торгів на інших та замовників.

І особливої пікантності цьому дорученню Гройсмана додають його ж власні слова, що йому «Надоело. Набридло, розумієте?» терпіти всякі «демократичні» витівки в АМКУ, але «керівник Антимонопольного комітету намагається багато речей змінити в ньому, але там теж не все від нього залежить, тому що там така система управління дуже важка».

Отже спочатку був відносно незначний інцидент на не дуже великому тендері. Потім – неймовірний провал на захисті в АМКУ. Потім – ще дурніша спроба захиститись шляхом нападу через парламент. І потім прем’єр вписується в цю історію з абсолютно безглуздим інструментом.

Ось це я називаю: «корупція породжує рукодупість».

Якщо в Україні  керівників будь-яких органів багато років обирали не за принципом «найрозумніший професіонал» чи «відповідальний політик», а за критерієм «найсхематозніший касир», то зрештою цей негативний відбір призвів до того, що керують не найрозумніші, а найнахабніші. А це до IQ не має жодного стосунку. Там працюють різні долі мозку.

Блог від: Юрій Ніколов