Освітяни Одещини вплели рідкісне вугілля від селян з Закарпаття у тендер за 3 мільйони
11.06.2018   //   527 Переглядів

Відділ Освіти Болградської РДА 8 травня оголосив тендер очікуваною вартістю 3,41 млн грн на закупівлю вугілля різних марок. Серед відомих марок хочуть купити також маловідоме вугілля П КОМС (6-100), сертифікатом на виробництво якої володіє фірма із Хуста Закарпатської області, що уже світилась як «виробник рідкісних марок вугілля». Про це повідомляється в системі «Прозорро».

Замовник має намір придбати 280 т вугілля марки АО (25-50) або АО (25-70), 227 т ДГ (13-100), а також 130 тонни вугілля марки П КОМС (6-100).

Згідно з вимогами тендерної документації, на підтвердження якості вугілля у складі своїх конкурсних пропозицій учасники повинні надати копію сертифікату генетичних, технологічних та якісних характеристик вугілля.

Моніторинг закупівель останньої з марок вугілля свідчить про те, що єдиною компанією, яка володіє сертифікатом на П КОМС (6-100), є ТОВ «Енерго Системи». Наразі зафіксовано всього 5 таких закупівель.

Це помітив один із учасників ринку, ТОВ «Преміумінвест», який поскаржився на цю вимогу замовника в АМКУ.

«Дане вугілля на території, підконтрольній українській владі не видобувається, а сертифікат на нього має лише одне підприємство»,

– повідомив скаржник, тож, на його думку, вимога про закупівлю вугілля даної марки є дискримінаційною та обмежує конкуренцію.

«Лише сам виробник або учасники, яким ТОВ «Енерго Системи» забажає надати сертифікат генетичних технологічних та якісних характеристик згідно вимог тендерної документації зможуть прийняти участь в даній процедурі закупівлі, що порушує основні принципи публічних закупівель такі як, недискримінація учасників, добросовісна конкуренція, максимальна економія та ефективність», – йдеться у скарзі.

Також «Преміумінвест» зауважив, що для замовника це перший досвід закупівлі даного виду вугілля – раніше відділ освіти Болградської РДА замовляв інші марки, торік купили 760 т вугілля звичайних марок ДГ (13-100) та АО (25-50).

Резюмуючи, скаржник запропонував замінити марку затребуваного вугілля на іншу, або ж розбити дану закупівлю на окремі лоти по марках вугілля.

Додатково «Преміумінвест» попросив прибрати з тендерної документації вимогу про наявність складу та вагової, адже учасники можуть не мати у власності/оренді складу, але користуватись послугами складування, зберігання та зважування.

Додамо, за даними «Прозорро», серед компаній, яким «Енерго Системи» надали сертифікат на П КОМС (6-100) – ПП «Енергозахід», ТОВ «Укрвугілляресурс», ТОВ «Енерго Прайм», ТОВ «Артемакс-ХХІ», ПП «Нова перспектива».

Згадане «Укрвугілляресурс» належить Бабурничу Івану Васильовичу, він же є директором та контролером ТОВ «Енерго Системи». Раніше «Укрвугілляресурс» було записане на Едуарда Рекуцу, який здійснював транспортні перевезення для Івана Бабурнича як підприємця (2014-2017 роки). Із його резюме, розміщеного у 2011 році відомо, що у 2010-2011 роках Рекуц працював у ДП «Житомирторф» на посаді директора об’єднання видобувних підприємств.

ТОВ «Енерго Системи» зареєстроване у місті Хуст Закарпатської області. Її засновником, окрім Івана Бабурнича, значиться Василь Бабурнич із часткою у статутному капіталі 2%. Власники прописані у територіально близьких до Хуста селах.

Як повідомляли «Наші гроші», на ринку праці «Енерго системи» позиціонують себе як компанія, що займається оптовим продажем вугілля, його імпортом, експортом та поставками бюджетним установам України. У ЗМІ ж з’являлась інформація про те, що у 2016 році фірма експортувала антрацит з непідконтрольних Україні територій за кордон.

Також фірма відома як виробник рідкісного вугілля марки ДГКО (25-80), придбання якого масово вплітали у закупівлі вугілля у південних регіонах України, а на початку року – і на Хмельниччині (детальніше тут).

Ще раніше за схожим принципом будували схему із рідкісним вугіллям ДГЖАКОМ, яка набула популярності серед бюджетників Вінниччини. Тоді троє вихідців з Луганщини запатентували нову суміш вугілля і почали монопольно постачати його місцевим освітянам та медикам. Ті, зі свого боку, об’єднували в один лот різні види вугілля, і той, хто не володів правом на патент ДГЖАКОМ чи кому відмовляв у наданні довідки власник патенту, не міг взяти участь у тендері взагалі (детальніше тут).