Тонкощі тендерів «Борисполя»
За останні дні ДП «Міжнародний Аеропорт «Бориспіль» подарувало два приводи зануритись в глибинне буквоїдство. Один – на мільярд гривень, другий – на чверть мільйона євро.
Мільярд «Альтісу»
У бою очікуваною вартістю 1,06 млрд грн. за реконструкцію перону терміналу «D» зійшлись «Альтіс» і «Альтком» проти трьох інших компаній. «Бориспіль» зумів під різними приводами відхилити не тільки «Фортіс Юкрейн» і зальотних білорусів ОАО «Строительно-монтажный трест № 8», але й супердосвідчених тендерних гравців «Онур».
Перелік претензій справді вражає – від неможливості відкрити завантажені в «Прозорро» документи «Фортіса», до неподання відомостей про наявність антикорупційної програми у досвідченого зубробізона тендерів «Онур ». У білорусів теж знайшли кілька пробоїв. Наприклад, в одному місці тендерної документації вони вказали, що мають 13 цементовозів, а в оборотно-сальдовій відомості тендерний комітету «Борисполю» знайшов підтвердження лише 11 (такі ж «значні» розходження були по бульдозерам і тягачам).
Отвєточка від відхилених теж була майже в «ультразвуку» для простих смертних. А для спеців – рішення виявилось на межі скандалу.
Отже мова йде про скаргу «Фортісу» на допущену пару «Альтіс» і «Альтком». У них абсолютно різні засновники. Але не зважаючи на це, вони дозволили собі майже не торгуватись на аукціоні, скупними зусиллями знизивши ціну на жалюгідні 1,5%. І ще у них виявилась однакова похибка в банківських гарантіях. На думку скаржника, після кількаразових переносів аукціону їх гарантії були вже з недійсними термінами придатності.
Ось є дата проведення аукціону. І банківська гарантія повинна діяти не менше 90 днів з дати аукціону – саме стільки, скільки діє тендерна пропозиція учасника. Бо після аукціону замовник далі розглядає пропозиції, визначає переможця, але ці рішення можуть бути оскаржені, що знову затягує процедуру. А банківська гарантія має цінність лише тоді, якщо діє аж до моменту підписання договору, щоб стимулювати переможця не відмовлятись від підписання та не вимагати внести в договір своїх забаганок, яких не було в проекті.
При цьому кожне оскарження примушує систему «Прозорро» автоматично зсувати дату аукціону. Тобто загальний термін дії банківської гарантії має враховувати цю можливість.
І ось як раніше у таких випадках раніше діяв АМКУ. Ось, наприклад, тендер Служби автомобільних доріг у Волинській області на чверть мільярда. Тут скаржник завважив, що у переможця гарантія через оці всі зволікання вже випирає за термін дії тендерної пропозиції. АМКУ під час розгляду скарги зазирнув у «Прозорро» і побачив, що таки так – на той момент датою розкриття пропозицій було визначено день Д. А ця дата плюс формальний термін дії тендерної пропозиції вже на місяць як випирає за термін дії банківської гарантії. І жодної іншої можливості у АМКУ визначати дату розкриття пропозицій, окрім як зазирнути в «Прозорро» і побачити яка там дата аукціону – немає.
Так ось. На розгляді скарги по «Борисполю», АМКУ пішов спочатку по своїй усталеній практиці і зазирнув у «Прозорро». А там на момент розгляду скарги датою розкриття було вказано 2 січня. Додаємо 90 днів дії тендерної пропозиції і отримуємо 1 квітня, що на лише на один день, але все-таки довше терміну дії банківських гарантій «Альтісу» і «Альткому».
Аж гульк! Замовник на розгляді заявив, що АМКУ дивиться якось неправильно і сказав, що треба орієнтуватись на якусь іншу дату. А саме на ту дату, яку система «Прозорро» визначала датою розкриття станом аж на момент подання пропозицій учасниками. Тобто ще до оскарження. І ось так взяв і заявив, що «Прозорро» показувала цією датою 29 грудня. Плюс 90 днів, і маємо 28 березня, а це вжух! і вкладається в термін дії гарантій до 31 березня.
Тобто за цією логікою залишється зачекати прецеденту, коли парочка якихось учасників влаштують парад скарг, чим відтягнуть підписання угоди на 90 днів, тоді у нормального переможця справді повністю завершиться гарантія, і замовник залишиться без шансу завершити торги. Бо ці громадяни теж притягнуть якусь довідку, що в «Прозорро» колись датою торгів було визначено вже давно минувший день. В принципі – це ідеальна схема для троллінгу. І запускає її АМКУ, який відмовляється від своєї практики контролю за процесом і переходить на довіру до слів однієї з сторін.
Отже після цього рішення АМКУ, «Бориспіль» вирішив укласти угоду з «Альтісом» (це на додаток до ще одного свіжого підряду «Альтісу на реконструкцію аеропорту Запоріжжя за 529,85 млн грн.). Нагадаємо, «Альтіс» належить Олександру Глімбовському. Це тесть голови ДФС Романа Насірова, якому благоволіє група Кононенка-Грановського. «Альтком», який м’яко кажучи, не дуже пручався перемозі конкурентів, належить донецькому бізнесмену Олександр Тісленко, що раніше отримував багатомільярдні підряди під омофором Бориса Колеснікова.
Інтроскопи «Аремпи»
У меншому двобої за рентгено-телевізійні інтроскопи (ті, що просвічують чемодани онлайн у пошуках зброї) швейцарська компанія «Entreprises Medicales Gray S.A.» з групи Миколи Кузьми була викинута з тендеру очікуваною вартістю 273 тис євро. Там була шалена конкуренція між сімома фірмами і «Entreprises» зробив найдешевшу пропозицію, впавши по ціні майже вдвічі – до 158 тис євро. Однак вже після проведення аукціону «Бориспіль» не вдовольнився довідками швейцарської фірми з швейцарських реєстрів щодо відповідності українським кваліфікаційним критеріям.
Наприклад, замовнику не сподобався швейцарський аналог української довідки від поліції, що тендерного представника фірми на притягували до відповідальності за корупцію. А саме витяг Федерального управління юстиції Швейцарії про те, що адміністратор «Entreprises Medicales Gray» Джеральд Ларпін не фігурує у реєстрі судової реєстрації. Причина невдоволення – відсутність дати на папірчику про те, що довідка була видана 30 днів до торгів.
Замовник також повідомив, що спробував самотужки перевірити цю довідку, але не зміг, тому відхилив цю фірму.
Фірма оскаржила в АМКУ своє відхилення, пояснивши, що перевіряти треба було на тому сайті casier-judiciare.admin.ch, що вказаний у наданій довідці, а не по сайту e-service.admin.ch, по якому пробував шукати замовник. І шукати треба було б не по загруженому в «Прозорро» скану паперової довідки, а по оригінальному електронному витягу від швейцарських законників.
Справа в тім, що швейцарський реєстр судової реєстрації фізичних осіб щодо наявних кримінальних злочинів дуже відрізняється від українського аналогу. Там електронним виглядом вважається електронний документ, що містить цифровий підпис (у форматі .pdf), в якому міститься електронна криптографічна печатка. Цей кваліфікований цифровий підпис прикріплюється до електронного витягу з застосуванням сертифікованої картки підпису, яка видається тільки швейцарському керівнику кримінального розшуку. Ну тобто не можна прикрутити в українське «Прозорро» той електронний оригінал, бо він не буде відповідати українським вимогам. А те, що паперова копія з швейцарського реєстру виглядає саме так – без дати, так у чому винна фірма, що його отримала?
Зрештою в АМКУ по усій строгості закону вирішили, що «Entreprises Medicales Gray» таки винна.
І ось саркастичне зауваження: «Мабуть треба було від себе дописати туди якусь підходящу дату», – не дуже вже й безглузде при подальшому аналізі.
Наступний за ціною конкурент «Arempa International Ltd FZC», якого уподобав «Бориспіль», теж не український. Ця фірма з Об’єднаних Арабських Еміратів прописана у Міжнародній вільній зоні аеропорту Шарджі.
Вона подала довідку від уряду Дубаї, про те що представник фірми Хасмік Даніелян Бабазян з Вірменії «в полном объеме соблюдает кодекс надлежащего поведения». Подача саме такого документу «Аремпа» пояснила тим, що в ОАЕ саме так визначається наявність проблем з корупційними правопорушеннями. Не довідками про несудимість, а про дотримання «кодекс належної поведінки».
При цьому подали теж не оригінальну довідку, а лише власноруч проштемпельовану копію з російським перекладом і наявними датами.
Зрозуміло, що арабський документ навряд чи хто в АМКУ чи «Борисполі» зрозумів би. Так само як і довідку про банкрутство, якої уряд ОАЕ теж не дає, але дає «Сертификат о хорошем положении» про те, що фірма Хасміка Даніеляна, Вахе Папазяна і Наталії Лебедевой «осуществляет деятельность в соответствии с правилами и положениями Указа Эмира №2 от 1995 року». Цей сертифікат в «Прозорро» теж не був загружений, а був наданий у вигляді російського перекладу з печаткою самої фірми. І цього достатньо для проходження строгого контролю «Борисполя» і АМКУ.
Блог від: Юрій Ніколов