НОВИНИ

19.01.2018
18.01.2018
Всі новини »

ТЕГИ

ДОКУМЕНТИ

Як оточення сбушника заволоділо нерухомістю Міноборони

22 Грудня 2017

Оточення працівника силової структури заволоділо майном Міноборони – ця історія могла би стати однією з сотень. Утім, вона не така, як усі,  бо має несподіване продовження – суддю, яка змусила повернути майно державі, той самий сбушник три рази «взяв на хабарі».

Сухою юридичною мовою початок історії описаний ось у цій постанові. Кому ліньки ходити за лінком, відбулося ось що.

У Києві, навпроти Інституту журналістики, на вулиці Мельникова раніше було військове містечко. У 2000-х будівлі військового містечка взяло на баланс ДП МО «Укроборонпостачальник». 2005-го року ДП уклало договір про спільну діяльність із харківською фірмою «Кордель». Структури мали спільно створити інженерні мережі, технічну інфраструктуру та реконструювати частину нежитлової будівлі військового містечка. Вкладом міністерства була будівля, а вкладом приватної фірми – гроші на будівництво. Що мало бути на виході – з судових документів незрозуміло, але ясно, чим закінчилось: приватна фірма перерахувала ДП 8,2 млн грн, а потім на підставі судового  рішення у 2008 році стала власником частини військового містечка – нежитлової будівлі за адресою Мельникова, 81в площею 1380, 9 кв м.

Через кілька місяців після суду «Кордель» «скинула» будівлю іншій фірмі – ТОВ «Міжнародний центр інноваційних технологій» . Керівником останньої реєструвався Микола Гірчак – батько старшого оперуповноваженого ГУ БКОЗ СБУ Артура Гірчака.

Артур Гірчак

2011 року матір сбушника Артура Гірчака Олена Гірчак від імені ТОВ «Міжнародний центр інноваційних технологій» продала цю нерухомість ТОВ «Віват і К». Фірмі, теж не чужій Гірчакам. По-перше, співвласниками будинку в місті Південне на Харківщині, де й досі зареєстрована фірма, реєструвалися батьки сбушника Гірчака. По-друге, засновником «Вівату» і представником його в судах був харківський адвокат Олексій Романченко. Дружина якого, Наталя Романченко, співволодіє квартирою в Куп’янську з сбушником Артуром Гірчаком.

Насолодитися покупкою нові власники не встигли – справою у 2012-ому зацікавилася військова прокуратура, яка заявила, що «вищевказані дії спрямовані на приховання незаконної реалізації військового майна, що суперечить інтересам держави в особі Міноборони». Прокурор в суді заявив, що «відчуження нежилих приміщень відбулось без погодження з ФДМУ та без дозволу  Міністерства оборони». Суддя Господарського суду Києва Алла Пригунова мала необережність погодитися з прокуратурою і своїм рішенням витребувала з незаконного володіння «Вівату» нерухомість на Мельникова. Це рішення залишила без змін касація, а 2016-го Міноборони навіть зареєструвало право власності на це майно.

Тут треба дещо прояснити про Господарський суд Києва. Це – одне з «найжирніших» місць, де вирішуються справи на мільйони, а  іноді й на мільярди. Алла Пригунова із 2004 року працювала помічницею голови суду Василя Саранюка. У 2008-ому за подання Саранюка сама стала суддею. 2011 року, коли Янукович укріплював свої позиції і головою Госпсуду став донецький суддя Артур Ємельянов, Пригунова так і лишилася «людиною Саранюка», хоча, як кажуть у кулуарах, іноді і знаходила з Ємельяновим спільну мову. 2012 року Ємельянов перейшов до апеляційного суду, а потім навіть став замголовою ВГСУ, і вже тоді міцно укріпилося формулювання «донецький паровозик«, коли Ємельянов чи переговорники приймали  замовлення від клієнтів на остаточне рішення суду і гарантували швидке й безболісне проходження від першої до останньої інстанції. З Пригуновою, кажуть, це не завжди виходило, тому їй і діставалися «слизькі» з усіх точок зору справи.

Ближче до Майдану в Алли Пригунової з Артуром Ємельяновим стався особистий конфлікт. Після якого Пригунова відкрито заявила про втручання в систему автоматичного документообігу Госпсуду. ГПУ після цієї заяви довелося відкрити кримінальне провадження, яке виросло у гігантську справу Татькова-Ємельянова, заявником і потерпілою по якій проходить Пригунова, а покази щодо втручання в систему, зокрема, і Госпсуду протягом 2011-2014 років давали ще четверо колег судді. Утім, видимих рухів по справі немає, а Ємельянов навіть вільно літає до Австрії, попередньо засекретивши дозволи на такі польоти.

Така активність Пригунової не лишилася непоміченою. І дуже скоро з судді, що виступила проти корупції у судовій системі, Алла Пригунова стала першою суддею, яку після Майдану піймали на хабарі. Служба Безпеки через своїх «агентів» начебто викрила суддю на трьох епізодах. В жодному не зафіксовано, що Пригунова особисто брала хабар. Але нині слідство стверджує, що вимагала, або вимагали від її імені. $ 500 мічених доларів навіть знайшли в квартирі Пригунової за відсутності самої судді, хоча, як стверджує сама суддя, відеофіксація при цьому не велася.

І ось тут є три речі, які трохи бентежать. По-перше, так звані справи Пригунової схожі на банальне зведення рахунків – не тільки представників судової системи з суддею, яка сказала, що система хвора. А й сбушника, чиїм родичам суддя колись відмовила, позбавивши ласого шматка у Києві. Тому що проведенням контролю за вчинення злочину по справах Пригунової займався, хто б ви думали? Сбушник Артур Гірчак. Саме від його звітів керівництву залежали матеріали справи Пригунової, які потім ГПУ представляла в суді.

Друге – в усіх трьох так званих справах Пригунової хабар брали-давали в період, коли Пригунова вже мала конфлікт із Ємельяновим і заявила про втручання в систему розподілу. Гадаю, треба бути справжнім суддею-самураєм, щоб відкрито виступити проти одного з найвпливовіших суддів України Ємельянова і при цьому підставлятися, не раз, не два, а аж тричі.

Третє: Алла Пригунова – цивільна дружина українського бізнесмена Володимира Зіневича, тому чи не найменше з усіх суддів Гопсуду Києва потребує хабарів. Як вона живе, трохи показує ось такий епізод. Пригунову викликали на допит до слідчого в ГПУ. А на допиті повідомили, що зараз її на підставі судової ухвали обшукають і вилучать гроші та коштовності. Бо вони, мовляв, можуть мати відношення до справи. Відтак, у Пригунової вилучили інкрустований дорогоцінностями годинник «Уліс Нардін», сережки з білого золота «Тіффані», сережки з золота з зеленим камінням «Заріна», які суддя несла в ремонт,  хрестик з білого золота «Шопар», Iphone6 та Iphone5, 1200 доларів та 3 тисячі гривень .

Загалом, судова система – це павутина вертикальних і горизонтальних зв’язків, від існування в ній домовленостей та виконання її законів залежить і навантаження, і категорії справ, які розглядає суддя, і кар’єрний зріст, і навіть перебіг розгляду дисциплінарних скарг на суддю. Чогось журналіст може не бачити або пропустити, а щось може бути звичайною випадковістю. Тому в цій історії я не претендую на істину. Просто пов’язую факт, що сбушник «піймав» суддю на хабарях. Але перед цим суддя позбавила його родичів крутої нерухомості в Києві.

Утім, це може бути банальний збіг. Як от,  наприклад: після справи Пригунової матір Артура Гірчака стала співвласницею 85-метрової квартири у столичному «Герцен-парку».

Блог від: Аліна Стрижак, «Наші Гроші»

ПОДІЛИТИСЯ В СОЦ. МЕРЕЖАХ

НАШІ ГРОШІ Друкувати Друкувати

Tеги | , ,

НАШІ БЛОГИ

НОВИНИ РЕГІОНІВ

19.01.2018
18.01.2018
17.01.2018
Всі новини »

ТЕГИ РЕГІОНІВ