Окупаційні борги залізниці
Залізничне держпідприємство, пов’язане з Кропачевим, змушують заплатити 23 мільйони за товар нібито поставлений йому в окупований Крим.
6 березня 2014 року Верховна Рада Криму проголосувала за приєднання до Росії. Того ж дня приватна київська фірма підписала з залізничниками в Криму акти прийому-передачі товару, який мала постачати партіями до кінця року, але чомусь вирішила привезти весь об’єм за один день.
Правоохоронні органи кілька років не цікавились, чи справді товар був поставлений, натомість судова влада стала на бік приватників.
19 вересня Київський апеляційний господарський суд залишив без змін рішення госпсуду щодо стягнення з ПАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» на користь ППФ «Протос» 23,01 млн грн. боргу та штрафу за товари, нібито поставлені на склади двох кримських філій підприємства у березні 2014 року, коли Крим вже було захоплено російськими військами.
Фабула історії така: 27 грудня 2013 року ПАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» уклало угоду з ТОВ «Грандлайн Груп» на поставку запчастин та комплектуючих до тягового складу на загальну суму 10,63 млн грн.
Йшлося про товари для Джанкойської (6,39 млн грн) та Красноперекопської (4,24 млн грн) філій підприємства з терміном дії договору поставки – до кінця 2014 року.
Вартість товарів відразу була дуже завищеною. Наприклад, через рік – у 2015 році, коли курс долара вже значно виріс – в Росії втулки продавали за ціною більш ніж вдвічі нижчою – 660 грн. по тодішньому курсу проти закупівельних 1716 грн без ПДВ (за втулку 1802.00.012).
В угоді було зазначено, що продавець за власний рахунок партіями мав постачати товар на склади філій, відповідно до заявок замовника, у яких «Київ-Дніпровське МППЗТ» мало додатково вказувати розмір партій і терміни їх поставки.
Як стверджує позивач, «Грандлайн Груп» відразу поставив весь об’єм замовлених товарів на Джанкойську філію – 6 березня, та на Красноперекопську – 11 березня 2014 року.
Нагадаємо, у лютому 2014 року в Криму з’явились «зелені чоловічки» з військових угрупувань Росії. 6 березня парламент Криму прийняв рішення про приєднання до Росії.
Одразу після поставки – 30 квітня 2014 року «Грандлайн Груп» уступило право вимоги боргу ППФ «Протос», а те 15 травня на правах нового кредитора направило «Київ-Дніпровському МППЗТ» лист з вимогою оплати.
Оскільки замовник так і не погасив заборгованість перед фірмою, ППФ «Протос» звернулось до суду.
Основна лінія захисту, з якою виступив відповідач під час розгляду справи у першій інстанції – недійсність укладеного договору через його підписання особою, яка не була наділена відповідними повноваженнями.
Мова про заступника голови правління Сергія Пожарова, який, за словами залізничників, діяв на підставі недійсної довіреності. Ця довіреність була видана 30.10.2012 р. і на момент підписання Пожаровим у грудні 2013 року її однорічний термін дії закінчився.
Це твердження суд відкинув, посилаючись на іншу довіреність від 29.10.2013 р, виданої на ім’я Пожарова тодішнім головою правління Степаном Євсюковим. Крім того, відмітив суд, дії Пожарова були схвалені у момент, коли відповідальні особи замовника прийняли товар.
При цьому, суд не поставив під сумнів справжність Договору, та інших документів, які підтверджують факт його виконання сторонами.
Уже після винесення рішення суду, поліція 27 вересня внесла до ЄРДР кримінальне провадження за заявою «Київ-Дніпровського МППЗТ» щодо вчинення посадовими особами службового підроблення спірного договору поставки.
Також залізничники звернули увагу суду на те, що серед документів, які фірма-скаржник долучила до матеріалів справи, відсутні копії товарно-транспортних накладних та довіреностей на отримання товарів, які б свідчили про факт поставки продукції.
Ці аргументи суд не прийняв до уваги, пояснюючи, що «відсутність зазначених документів не може заперечувати господарську операцію за наявності інших первинних документів», маючи на увазі копії видаткових накладних, актів прийому-передачі товарів та рахунків на оплату, справжність яких суд теж не ставив під сумнів.
Зазначені документи підписані директором фірми-постачальника В’ячеславом Яковлевим з одного боку та уповноваженими на отримання товарів керівниками філій підприємства-замовника з іншого (Джанкойської – Остапенко Г.О., Красноперекопської – Абражан Л.М.).
Додамо, що позивач також не надав суду копій заявок на поставку товарів від залізничників, наявність яких передбачалась умовами договору. Тобто факт того, що державний замовник просив привезти товари в окупований Крим – взагалі не був підтверджений.
Касаційний розгляд справи запланований на 17 жовтня цього року.
Засновниками ТОВ «Грандлайн Груп» з 2009 року були Юрій Вандін (генерал-лейтенант СБУ на пенсії, колишній очільник Головного управління СБУ по боротьбі з корупцією, на початку 2000-х був заступником голови СБУ), Ольга Драган, Ігор Мар’їнков та Руслан Харів. Останній разом з Сергієм Білоусом володіють ТОВ «СПР-груп», яке протягом 2010-2012 років отримало держзамовлень на понад 1 млрд грн, левову частку яких отримало на покращення каналізації в Криму.
У 2013 році Мар’їнков спливав як свідок звинувачення проти Юлії Тимошенко по вбивству Євгена Щербаня. Під час допиту Мар’їнков розповів: «Я був великим бізнесменом в Донецьку в 1990-х роках. Контактував з представниками кримінального світу, був особисто знайомий з високопоставленими чиновниками. Свого часу я займався поставками вугілля, металу, мав свій ресторан, паб».
У 2011 «Грандлайн Груп» перереєстрували у Севастополі. Власником фірми став мешканець Павлограда Дніпропетровської області Василь Круковський, а керівником – Олександр Карпов, котрий також прописаний у Павлограді, і є бізнес-партнером Круковського по нині ліквідованому ТОВ БФ «Углетехпром». Контактний номер залишився незмінним – київським.
Новий кредитор, ППФ «Протос», належить В’ячеславу Яковлеву, котрий також прописаний у Павлограді на Дніпропетровщині. Фірма зареєстрована у його ж квартирі. Яковлев відомий як бізнес-партнер згадуваного вище Круковського по нині ліквідованому аграрному ТОВ «Влаар».
Сергій Пожаров був членом правління ПАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» з травня 2012 року по травень 2014 року.
Із судового реєстру відомо, що з посади замголови правління Пожарова звільнили після того, як виявили на підприємстві нестачу товарів на 1,6 млн грн, однак, через рік суд поновив його на посаді.
Пожаров є співзасновником двох фірм – вінницького ТОВ «Росукрграніт» та київської ТОВ «Східно-Українська компанія». Серед учасників останнього підприємства числиться також Андрій Панков – міський голова Краматорська. На позачергових парламентських виборах 2014 року Сергій Пожаров входив до складу однієї з окружних виборчих комісій на Луганщині (№104), де представляв «Партію регіонів».
Степан Євсюков, який у 2013 році очолював правління МППЗТ і нібито підписав довіреність на ім’я Пожарова для укладення угоди, у 2016 році був призначений на одну з посад у ДП «Селидіввугілля» у якості представника Віталія Кропачова – відповідального за вугільну галузь у групі Ігоря Кононенка.
У свою чергу першим заступником голови правління «Київ-Дніпровського МППЗТ» до останнього часу працював Олександр Кропачов – рідний брат вищезгаданого Віталія Кропачова. Саме при ньому МППЗТ отримало позов і зуміло програти першу інстанцію.
Із серпня цього року обов’язки голови правління ПАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» виконує Руслан Сек.
Судячи з того, що поліція лише зараз відкрила провадження, а половина фігурантів – знаходиться в окупованому Криму – сподіватись на ефективне розслідування, на жаль – не варто.
Що ж стосується суду, то тут надії теж небагато. Бо якщо українським суддям для встановлення істини цілком вистачає підписів кримчан на акті-прийомі 2014 року і не цікавить, куди ж поділись інші документи, які підтверджують поставку – то нема на те ради. Закон дозволяє судді виносити рішення, виходячи з представлених фактів і власного переконання. І, виявляється, нашим суддям потрібно не так багато, щоб стати у чомусь переконаними.
Юлія Костюк, «Наші гроші»