НОВИНИ

25.07.2017
24.07.2017
Всі новини »

ТЕГИ

ДОКУМЕНТИ

Чому справа «Вані-півмільйона» триває вже третій рік

07 Липня 2017

Чергова історія про те, як суд ніяк не може винести вирок у справі по хабарництву, але у тому ніхто не винен.

Таємна зустріч. Оперативний запис

Пізній ранок. Засніжена траса поблизу Рівного. Дві іномарки зупиняються на узбіччі. З однієї виходить чоловік вже за 50. Він оцінюючим поглядом вивчає двох інших чоловіків, що вийшли з іншого авто і йдуть йому на зустріч. В одного з чоловіків в руках модель середньовічного парусного, з трьома щоглами, корабля.

– Доброго дня, Пєтровіч! Це презєнтік – караблік. Мєня Павло завут. Я с Адєси, – говорить Павло Солодкий вітаючись за руку з Петровичем і віддаючи йому подарунок.

Іван Петрович тисне руку й іншому гостю і швидко відносить корабель в свій автомобіль на ходу згадуючи свій досвід спілкування з одеситами.

– Я задавав вашим хлопцям питання: «Чому в нас люди їздять на таких машинах, – показує на свою іномарку. – Таких! – показує на інші іномарки, які їдуть трасою повз чоловіків, – а у вас – «Москвичі» і «Жигулі»?  А в нас, – каже, – ніх*ра робить ніхто не хоче. Оце тільки торговать.

Іван Тимощук

Іван Петрович Тимощук робити хоче. Вже не перший строк він працює сільським головою Обарова. Робота відповідальна і за малі гроші.

Село настільки поруч із Рівним, що міські депутати вже обговорюють можливість його приєднання. Тим паче, що місця хороші: свій ставок, сучасний парк-готель і ще чимало вільних земельних ділянок.

За два роки в селах навколо Рівного роздали понад 320 гектарів землі. Обарівська сільрада лише шоста за кількістю розданого – понад 11 гектарів. Але земля тут – найдорожча.

Ще з 90-х років сотні селян намагалися безуспішно отримати земельні наділи. Тож коли у 2010-му райдержадміністрація виділила близьким і родичам сільських чиновників, а також іншим невідомим у селі людям 43 земельні ділянки – обурились десятки ображених місцевих.

Тоді сільський голова Іван Тимощук пояснював журналістам, що поки генплану села немає – землю під забудову роздавати не можна. Тому ті, хто хитріші, отримували землю під город через райдержадміністрацію. Потім на тих «городах» з’являлися будинки.

Із 2011 року село має генеральний план забудови і депутати, на чолі із сільським головою самі роздають землю.

Інший гість Івана Петровича – Сергій. З ним він зустрічається не вперше. Саме Сергій займається перемовинами і ось тепер він привіз клієнта – Павла Солодкого. Клієнт хоче 25 соток біля місцевого ставка, неподалік шикарного парк-готелю «Швейцарія». Ним керує колишній зять президента України, а відкривати заклад екс-зятя приїздив сам екс-президент Віктор Ющенко.

Тож місце хороше. По тисячі доларів за сотку. 7 соток Павло Солодкий мав викупити у іншого власника, який так і не зміг належним чином оформити своє право на землю, а ще за 18 соток Солодкий домовляється із сільським головою Обарова.

– Скільки ви готові заплатить грошей (за сотку)? – Іван Тимощук.

– Мы в среднем посчитали от восемсот до полторы. Ми штуку даем, – підключається Сергій.

– Це буде нормально, – киває сільський голова.

– Нормально? – Сергій.

– Да-да-да. Нормально. Ну щоб я уговорив своїх… – Іван Тимощук затинається, ймовірно йому здається, що він трохи обдирає «клієнтів», і він, ніби оправдовуючись, починає пояснювати, що це не всі гроші йому.

– Ну, дивіться, я мушу головам (депутатських) комісій ну хотя би… – сільський голова ще не придумав скільки він готовий відстебнути з 18-ти тисяч доларів. – П’ять голів комісій… А всього одинадцять чоловік всіх (депутатів, які мають проголосувати за виділення ділянки – авт.)… Нуу… по тисячі я їм дам. Одинадцять чоловік щоб проголосувало. А остальне буде… землевпорядник, секретар… Панімаєш, оця ділянка, вона в центрі, бл*дь.

– Чо ж нє, – в один голос кажуть Сергій і Павло для підтримки розмови.

– Була б вона десь там, бл*дь, – жестом Іван Тимощук показує в далечінь. – То кому вона там нада. Поняв? А тут же ж… [Можуть запитати] так, хто продав, де взяв?.. Нах*я я… Я не буду багатший за тищу доларів…

Оправдовуючись перед клієнтами за те, що бере з них 18 тисяч, сільський голова фактично розкриває схему за якою «рішаються» земельні питання в селі. У схемі, як бачимо, депутатська більшість і сільські чиновники.

Зустріч «клієнтів» із сільським головою тривала менше шести хвилин.

На тілі Павла Солодкого мікрокамера. Спецзасіб почеплений оперативниками Управління по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією рівненської міліції. Це був кінець 2014-го «майданівського» року.

Наслідки Революції Гідності відчуваються і в словах сільського голови. Він, окрім торгівлі землею, ще обіцяє перенести з ділянки стовпи з проводами і трансформатором. Для оформлення всієї процедури в «Рівнеенерго» каже, що закладе власні гроші.

– Дивіться хлопці. В мене на рахунку тисяч двадцять гривень є. Ну то я зніму. Ну ми ж дивіться… Якщо ми не будем українцями, то нах*ра ми живемо в цій державі. Нада в Росію їхати або Ізраїль.

Хлопці не оцінили широкий жест сільського голови. Після кількамісячних негласних слідчих дій Івана Тимощука взяли на гарячому з хабарем. В той же день – 17 березня 2015 року взяли і підприємця-землевпорядника Тараса Якобчука, який займався оформленням документів на виділення земельної ділянки.

Ваня-півмільйона

Іван Тимощук не довго пробув під вартою

18 тисяч доларів за курсом 2014 року – 504 тисячі гривень. За ці кошти у Рівному можна купити нову однокімнатну квартиру. На той момент сільських голів на Рівненщині ще не затримували з таким хабарем. Тож сільський голова Обарова Іван Тимощук отримав прізвисько «Ваня-півмільйона».

Суд відсторонив Івана Тимощука від посади на час досудового розслідування, взяв під варту і призначив 548 тисяч застави. Родичі заставу внесли.

На початку серпня 2015 року прокуратура затвердила та скерувала до суду обвинувальний акт стосовно голови Обарівської сільської ради та його пособника, які «одержали від громадянина неправомірну вигоду в особливо великому розмірі».

Частина 4 статті 368 Кримінального кодексу за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою в особливо великому розмірі передбачає від 8-ми до 12-ти років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Після того, як справа потрапила в суд, відсторонення від посади закінчилось і Іван Тимощук знову приступив до обов’язків сільського голови. До перевиборів у жовтні 2015 року.

У вересні 2016 року до обвинувачення в отримані хабара прокуратура додає ще два. У шахрайстві (ч.1.ст.190 КК України) та незаконному зберіганні боєприпасів (ч.1 ст.263 КК України).

Як розповів під час судового засідання прокурор, Іван Тимощук взяв 12 тисяч гривень і 700 доларів США за те, що «домовиться» з «Рівнеобленерго», щоб перенесли лінії передач за межі земельної ділянки. Однак цього не відбулося.

Також прокурор розповів, що під час обшуку в кабінеті Івана Тимощука знайшли 18 бойових патронів калібром 9 міліметрів.

Йшов третій рік

Прокурор Андрій Войтюк каже, що зміни законодавства ускладнили роботу

Є відео і аудіозаписи зловживань голови сільради, є заявлених понад 30 свідків обвинувачення, то чому ж йде третій рік після затримання Івана Тимощука, а вироку досі немає?

Прокурор каже, що справа затягується, зокрема, через захисника.

– Придумали всяке: відпустки у нього, відрядження, хоча адвокат самозайнятий, – говорить прокурор у справі Андрій Войтюк.

Адвокат стверджує, що справу затягує сторона обвинувачення.

– Не хочу бути необ’єктивним чи, тим паче, упередженим до когось, але скажу так – жодного разу з вини сторони захисту затягування процесу не було, – каже адвокат Андрій Колесник.

Але причин тривалості процесу, звісно, значно більше. Про це розповідають і прокурор, і адвокат, і головуючий у судовому засіданні суддя (голова) Рівненського районного суду Сергій Сидоренко.

Прокурор: Справа слухається колегіально. Спочатку були деякі технічні моменти щодо призначення справи, потім по адвокатах були питання, то у відрядженні, то на лікарняному. А ще з потерпілим були питання: не являвся, він сам з іншої області. Через те, що не являвся, то штраф на нього наклали, у розмірі, здається, трьох мінімальних зарплат. Це в практиці не застосовується, але навіть на такі міри йшли.

А ще зараз процес – не такий як раніше (до зміни Кримінального процесуального кодексу у 2012 році – авт.). Зараз у процесі визначається допустимість доказів. Як того вимагає суд і сторона захисту, треба наводити обґрунтованість того чи іншого доказу. Специфіка зараз складна. По-перше, в розсекреченні документів. Раніше не стояло такого питання, а тепер стоїть. Бо це порушує право на захист… Дослідження негласних розшукових дій… Раніше в ці питання ніхто не заглиблювався, не надавав їм особливого значення. А зараз сторона захисту посилається на ті чи інші недоліки, які потрібно спростовувати прокурору кожного разу.

Також обвинувачення має допитати всіх свідків, як наших, так і їхніх, якщо вони заявлять клопотання, а так само дослідити матеріали кримінального провадження: як наші, так і їхні. Є докази не тільки наші. Є докази сторони захисту. І це все суд має всебічно дослідити і прийняти рішення.

Захисник Андрій Колесник переконує, що з його боку затягування справи немає

Адвокат: Чому тягнеться процес – тут велика кількість різного роду причин. Наприклад, коли справа тільки потрапила в суд – засідання приблизно три не з’являвся потерпілий. Потім, коли він все ж прибув, двічі відкладалося через те, що він не мав паспорта з собою, а оскільки в справі він проходив як засекречена особа, інакше як по паспорту встановити його особу не можливо. І інших різного роду причин було багато.

Потерпілий, згідно з Кримінальним процесуальним кодексом – це сторона обвинувачення, я вам навів одну з причин переносу п’яти засідань з його вини. Були випадки коли прокурор звинувачував захист в затягуванні, надсилав лист на ім’я суду з вимогою пришвидшити розгляд і не затягувати процес, а сам в день засідання не з’являвся, а брав відпустку на один день, також були інші неявки прокурора без пояснення причин.

Головуючий суддя Сергій Сидорук (в центрі) каже, що наразі заважає період відпусток

Суддя: Досудове слідство досить довго було. А з приводу того що довго в суді розглядається… Останнє судове засідання в нас перенесено у зв’язку із заміною захисника (другий підсудний – підприємець-землевпорядник змінив адвоката – авт.). І певний час треба для того щоб захисник ознайомився з матеріалами справи. Стараємося кожен місяць призначати розгляд справи. Справа розглядається колегіально. Враховуючи, що наразі період відпусток, деякі судді вже у відпустці. Я не можу призначити і розглядати справу одноособово, бо там, де покарання визначено законодавством більше 10-ти років позбавлення волі, справи розглядаються колегіально.

Коли буде вирок?

Судді зайняті великою кількістю справ, захисники зайняті, прокурор теж завантажений. Законодавство вимагає ретельного розгляду справи. Коли ж буде вирок?

– За моїм прогнозом, уже зараз справа піде швидше, – вважає прокурор Андрій Войтюк. – Тому що свідків уже допитали. Закінчуємо досліджувати матеріали кримінального провадження. Надамо суду ще речові докази. Думаю, протягом засідань у липні-серпні дослідимо усі наші, прокурорські докази, а вже осінню заслухаємо їхню сторону. До кінця року будемо намагатися, щоб вже був вирок у справі.

– Думаю, що на осінь [цього року] постановимо вирок, – прогнозує і суддя Сергій Сидоренко.

– Я, як захисник, хотів би щоб справа чим швидше була розглянута, але не все залежить від мене, – ухиляється від прогнозування адвокат Андрій Колесник.

На одному із судових засідань у 2016 році Іван Тимощук сказав, що частково визнає свою вину, але не пояснив у чому саме. Адвокат каже, що не в курсі, що мав на увазі його підзахисний. Тому ми спробували запитати у самого Івана Тимощука, зателефонувавши за трьома номерами, які в нас є.

Один мобільний «поза зоною досяжності», на домашньому не беруть слухавки, на іншому мобільному озвався чоловік, який назвався Іваном Петровичем Тимощуком. Оскільки голос відрізнявся від голосу екс-сільського голови – задаємо уточнюючі питання. Чоловік зізнається, що він бухгалтер Івана Тимощука і сам не може до нього вже два місяці додзвонитися. Каже: «може поїхав відпочивати».

Навряд чи той, хто взяв слухавку, сказав правду. Іван Тимощук не може залишати Обарів без дозволу слідства.

З лютого 2016-го Іван Тимощук – фізична особа-підприємець. Судячи з основного виду діяльності – торгує автозапчастинами. Згадалося нарікання на одеситів, які «ніх*ра робить ніхто не хоче, оце тільки торговать».

Володимир Торбіч для «Наших грошей»

В матеріалі використані фото Дмитра Бондаря і Валерія Мартинюка з «Четвертої влади»

ПОДІЛИТИСЯ В СОЦ. МЕРЕЖАХ

НАШІ ГРОШІ Друкувати Друкувати

Tеги | , , ,

НАШІ БЛОГИ

НОВИНИ РЕГІОНІВ

25.07.2017
24.07.2017
23.07.2017
22.07.2017
21.07.2017
Всі новини »

ТЕГИ РЕГІОНІВ