Провал на Євробаченні, який можна було передбачити: місце, квитки, ресторани
У Києва уже був достатній досвід для того, аби убезпечитись від купи іміджевих та фінансових втрат на Євробаченні. Але ми знову наступили на усі можливі граблі.
О.Торвальд зайняв 24-е місце з 26. Це навіть гірше, ніж «Грінджоли» у 2005 році, які після тріумфу Руслани зайняли 19-е місце з 24.
Враження від того, що Україні просто пороблено з наступним після перемоги конкурсом підкреслив Костянтин Меладзе. Він відразу після відбору українського виконавця як член відбіркового журі попереджав: «Вся наша “десятка суперзвезд“ уже побывала на Евровидении. Тина Кароль, Александр Пономарев, Злата Огневич, Руслана, Джамала… Не посылать же их всех по повторному кругу. Мне было бы интересно услышать от простого любителя музыки, кого бы он послал на Евровидение от Украины в этом году».
Тобто недвозначно звучав натяк на те, що обирати особливо не було кого. А треба було покращувати, те що маємо: «У нас есть два месяца, чтобы сделать настоящий номер. То, что вы видели, – это только начало. Еще будут меняться костюмы, декорации, аранжировка песни», – планував Меладзе.
Однак ті хто бачив і відбір, і фінальний виступ Торвальда відмітили, що спочатку номер був навіть цікавішим від того смутку, що побачили десятки мільйонів телеглядачів.
За день до півфіналу організатори повідомили про 80-відсоткову знижку на квитки. Це трохи покращило ситуацію, однак чверть квитків на півфінали так і залишились непроданими.
Тут відразу треба було думати головою, а не ділити прибутки ще не проданого медведя. Україна – дуже бідна країна. Тому платити сотні євро за квиток тут є мало кому. Але ок, задрали так задрали, беріть і роздавайте аби не було б хоча пустих місць, помітних телекамерам, щоб не позоритись. Так не роздали.
Можливо, однією причин цього стало те, що навіть після зниження цін до 400-500 гривень квиткове агентство залишило собі високі комісійні. Юрист Ростислав Кравець помітив, що для придбання квитка він має оплатити ще сервісний збір 225 грн та якісь невідомі «додаткові послуги» 375 грн. Тобто аби купити квиток потрібно було заплатити суму спіставну з ціною самого квитка за право купити той квиток.
Одним з варіантів боротьби з такою жадібністю міг би стати прозорий вибір квиткового продавця. Однак «НСТУ» так хотіло обрати компанію «В Тікет», що відмінило відкриті торги, куди прийшли у кілька разів дешевші пропозиції.
Провал з продажем квитків додатково підкреслює фантастичність планів влади на притік туристів. У КМДА навіть казали про 20 тисяч іноземних туристів. Але щось ці тисячі людей не розкупили квитків, і навіть не їли у ресторанах. «Ліга» опитала рестораторів, які відмітили що на Лівобережці поряд з конкурсом відвідуваність кафе впала на 15-20% у порівнянні зі звичайним часом. А в центрі Києва просто не помітили іноземців: «Приехали несколько тысяч человек и растворились в пятимиллионном городе».
І це знову таки було передбачувано, бо Київ вже приймав не тільки Євробачення, а й футбольне Євро-2012, коли туристів було набагато більше, ніж на пісенному конкурсі. Тоді місцеві жителі потікали подалі від анонсованої навали і задраних цін у меню жадібними рестораторами.
Отже всі провали були в принципі прогнозованими. І це мало б привести до тями організаторів, які вибили з державного бюджету мільярд на проведення шоу. Так ні, влаштували гульню по безумним прайсам без жодної надії на окупність.
Довідково. У набагато багатших країнах Євробачення коштувало набагато дешевше. У Данії і Швеції вони обходились приблизно у 15 мільйнів євро. Тоді як в Україні – майже втричі дорожче.
Блог від: Юрій Ніколов