[1]Розвінчання міфів «Укрзалізниці» про ринкові ціни на неймовірно коштовні туалети для плацкарту.
Нещодавно голова «Укрзалізниці» Войцех Балчун заявив [2], що ціни на проїзд залізницею зростуть: «Ми не маємо іншого виходу, оскільки не живемо у вакуумі. Останній перегляд цін відбувся в 2014 році».
Але піднімати ціни на квитки будуть [3] лише після поліпшення сервісу для пасажирів: «Спочатку показуємо реальні результати поліпшення сервісу для пасажирів, задіємо внутрішні резерви для оптимізації роботи пасажирського господарства, добиваємося від працівників належного ставлення до своїх обов’язків. І тільки потім повертаємося до теми тарифів».
Ну і ось, нагадаємо, на стику «вакууму» і «поліпшення сервісу» у залізничників і народилась ідея купити нові вакуумні туалети для плацкартних вагонів. Вона почала реалізовуватись з оголошення тендеру на закупівлю 250 так званих «екологічно чистих систем» на очікувану суму 269,85 млн грн. [4]
«Наші гроші» були настільки вражені ціною 1,08 млн грн. за туалет (картинка самої «Укрзалізниці»), що ми порівняли їх з простими речами, які може купити кожен. Ну як кожен… Двоповерховий котедж під Києвом, автомобіль Тойота Камрі, цілий вантажний вагон. Все це по ціні вагонного туалету. Приблизно $40 тисяч по курсу.
[5]
[6]
[7]
Після цього міністр інфраструктури Володимир Омелян назвав ціну необґрунтованою і зажадав пояснень. «Укрзалізниця» у відповідь випустила прес-реліз [8] з такими поясненнями, що захотілось вигукнути щось по-польськи. Бо саме в літературному варіанті цієї мови допускається використання російських матюків.
Але давайте краще розберемось з міфологією «Укрзалізниці» і наведемо наші аргументи стосовно нормальної ціни. Курсивом – витяги з прес-релізу УЗ.
«Укрзалізниця не встановлює ціну на вакуумні туалетні комплекси закритого типу – її формують виробники цього обладнання».
Маніпуляція. Очікувану ціну тендеру формують саме на «Укрзалізниці». І якщо залізничники самі не знають точно, хто саме з них несе відповідальність за внесення цифр в систему «Прозорро» – це їхня проблема.
«В оголошенні про проведення відкритих торгів у системі Prozorro очікувана вартість вказана саме на підставі моніторингу цінових пропозицій виробників. До того ж процедура закупівлі передбачає проведення аукціону, під час якого можливе зниження ціни. Туалетні комплекси закритого типу – це екологічні системи, які складаються з багатьох елементів. Актуальні ринкові ціни наразі у виробників: ТОВ «МДС» – 1068,5 тис. грн з ПДВ, ТОВ «НВП «Ріст» – 1207 тис. грн з ПДВ, ПЕСА «Бидгощ» – 1290 тис. грн з ПДВ. Аналоги іноземного виробництва коштують в середньому 1,3 млн грн. Остаточна вартість предмету закупівлі буде визначена після проведення аукціону з його переможцем та проведення роботи зі зниження вартості предмету закупівлі».
Залізниця каже, що дізналась про ціни у двох українських фірм і однієї польської. Перші дві фірми – це роками намолені постачальники «Укрзалізниці». Поляки – це саме та контора, що з перших кроків в Україні почала заробляти репутацію договороздатного партнера. Ось так у Кличка під них заточили тендер на поставку трамваїв для Києва на 327 млн грн. [9] А ось так АМКУ визнав [10], що «Укрзалізниця» прямо зараз заточила під «PESA» тендер на закупівлю дизель-поїздів на 1,02 млрд грн. [11]
Принагідно. У ще одного українського виробника туалетних систем – харківського заводу «Хартрон» – про ціну чомусь завбачливо не спитали. Може тому, що у них туалети не тієї конструкції і залізниця взагалі не хоче бачити на своїх торгах саме українського виробника, про що і свідчить ось цей документ?
[12] 
[13]
«Оскільки замінити на сучасні туалетні системи Укрзалізниця планує у ході комплексно-відновлювального ремонту 250 плацкартних вагонах на українських заводах, то вимогою до обладнання є сертифікат якості та досвід використання системи на залізницях України не менше 3 років., а також наявність у виробника погодженої конструкторської документації».
Просимо зафіксувати у пам’яті перший рядок цього абзацу про «у ході комплексно-відновлювального ремонту», який проводитимуть самі залізничники за окремі гроші. А зараз кілька слів про вимоги до виробника.
Цих вимог така купа (ось тут повне зібрання [4]), що «Укрзалізниці» легко вибрати щось одне більш-менш притомне для того, аби проігнорувати пропозицію будь-якого зальотного учасника.
Вище ми цитували дані опитування залізницею про ціни виробників. Цілком очевидно, що отримані від ТОВ «МДС» дані 1,068 млн грн. дуже близькі до очікуваної ціни тендеру 1,079 млн грн. за одну туалетну систему.
[14]Тому цілком зрозуміло, що залізничники не посоромились у технічне завдання записати технічні умови, за якими слід виготовляти туалети – ТУ У 25.2-32176292-008:2007. З державного Реєстру санітарно-епідеміологічних висновків [15] можна дізнатись, що виробником по цих техумовах є ТОВ «Проектно-конструкторське виробниче підприємство «МДС». При цьому у техумовах вказано назву екологічно-чистої системи – «Эвак Компакт». А це просто російськомовне написання виробів міжнародної компанії «Evac [16]», яка є одним зі світових лідерів по вакуумним туалетам.
З сайту «Укрзалізниці» ми дізнались, що ці техумови відсутні у відкритому доступі для інших виробників. Тобто це означає, що українська фірма щось доліплює до закордонних туалетів і має на цей виріб монополію завдяки секретним техумовам. А це означає, що ніхто окрім «МДС» та його довірених представників не зможе конкурувати за підряд залізниці.
Перед тим як перейти до вирахування маржі варто вказати бенефіціарів цієї схеми. До складу засновників «Проектно-конструкторського виробничого підприємства «МДС» входять Андрій Лашко та Наталія Федюшина. Це діти колишніх заступників гендиректора «Укрзалізниці» Анатолія Лашка і Юрія Федюшина. Третім партнером у них там є Ігор Теличко. Саме на Теличка записано ТОВ «Науково-виробниче об’єднання «МДС», про яке піде мова у наступному абзаці.
Ну і перейдемо до солодкого – наочного доведення завищених цін. Для цього ми скористуємось даними сайту «Залізниця без корупції [17]». Колеги знайшли у «Прозорро» тендер «Укрзалізниці» на постачання окремих запчастин [18] до оцих екологічно-чистих систем на 11,73 млн грн. Його виграло наше «МДС», а спаринг-партнером виступило таке собі ТОВ «ЄВК». Це був дуже кумедний тендер з точки зору «здорової конкуренції». Найцинічнішим атрибутом змови нам здались пдф-файли, у яких мав бути переклад авторизаційних листів від німецького офісу «Evac». Так ось – солодка пара «МДС» і «ЄВК» подали скани від 31 лютого. Тридцять першого лютого.
[19] 
[20]
Ну і ось які ціни засвітив «МДС» на тих торгах:
[21] 
[22] 
[23] 
[24] 
[25]
Щоб було наочніше. Кнопка змиву за 5,9 тисяч гривень – це просто кнопка, яку ви натискаєте щоб змити воду в вагонному туалеті. За ці гроші ви можете купити цілком пристойний смартфон [26], напханий електронікою від і до. І так по всім позиціям. Сам унітаз – 250 тисяч гривень! Як квартира в райцентрі. Ось інфографіка «Залізниці без корупції»:
[27]
Ну і остаточно безсоромність залізничних математиків продемонструємо на прикладі Росії, яку в Україні по багатьом аспектам вважають однією зі світових столиць корупції. Так ось, просто зараз «РЖД» проводить тендер [28] на «выполнение работ по оборудованию пассажирских вагонов АО «ФПК» экологически чистыми туалетными комплексами (ЭЧТК)» на загальну суму 612 млн рублів, що цілком співставно по розміру з українською закупівлею.
Так от. Росіяни замовляють 346 екологічно-чистих систем (у півтора рази більше від «Укрзалізниці») разом з виконанням робіт по установці (пригадуєте, ми просили запам’ятати, що роботи по установці туалетів «Укрзалізниця» буде проводити окремо, іншими силами і за інший бюджет?) по очікуваній ціні 1 770 000 рублів за одну систему. А це по курсу становить лише 832 тисячі гривень. За туалети вже разом з установкою. Тоді як в Україні один туалет без установки коштує 1 079 тисяч гривень.
[29]
Після цього залишається довідково поінформувати вас про наступне.
«Укрзалізниця» під керівництвом поляка Войцеха Балчуна недалеко пішла від попередників. Компанія з широкою душею і превеликим задоволенням оголошує мільярдні тендери на пасажирські поїзди. Але не може купити вантажні вагони [30] по мільйону гривень за штуку (так-так! Вантажний вагон коштує як туалетна система для одного плацкартного вагону). І взагалі навіть не чухається з закупівлею локомотивів. А саме локомотиви і вантажні вагони забезпечують прибутками українську транспортну галузь. Тоді як пасажирські перевезення – це суцільні збитки. І це тоді, коли в ОРДЛО залишились [31] чверть усіх українських вантажних вагонів і сотні локомотивів.
Зрозуміло, що дупа мусить м’яко сидіти, але ж в тілі людському крім неї є ще й мозок…
Юрій Ніколов, «Наші гроші»