[1]Зварні труби у конденсаторах АЕС, на відміну від безшовних, доведеться повністю покривати антикорозійним покриттям за ціною самого конденсатора. Про це повідомив директор ДП «НДКТІ трубної промисловості ім. Я.І. Осади» Радомір Король листом технічному директору ДП «НАЕК «Енергоатом» Олександру Шавлакову.
Використання у конденсаторах АЕС зварних труб замість безшовних в українських умовах експлуатації може призвести до необхідності покривати їх по всій довжині антикорозійним покриттям «Plastocor» [2] або його аналогами. Причиною є наявність зварного шва, який має гірші антикорозійні властивості, ніж основний метал труби.
«Натомість на безшовних трубах вітчизняного виробництва таке покриття доцільно використовувати тільки в місцях зварювання, приєднання до трубних дощок та на кінцевих ділянках труб», – стверджує Король.
За його словами, використання зварних труб замість безшовних є недоцільним і закладає умови для імпортозалежності та значних додаткових витрат, оскільки зазначені роботи за вартістю можна порівняти із самим конденсаторним обладнанням.
Так, у 2012 році Запорізька АЕС замовила ТОВ «Енергоплюс» антикорозійний захист труб конденсаторів енергоблоків №1, 2, 4, 6 матеріалами «Пластокор» по всій довжині. За даними Короля, на той момент атомники вже знали про заміну конденсаторів у найближчій перспективі та проводили підготовчі роботи щодо неї. Вартість угоди склала 143,30 млн грн. [3], що тоді дорівнювало $17,93 млн. Колишній головний інженер ЗАЕС Олександр Шавлаков нині є першим віце-президентом «Енергоатому», колишній директор ЗАЕС Володимир Пишний нині є віце-президентом «Енергоатому».
Торік у грудні «Енергоатом» уклав угоду з ПАТ «Турбоатом» про поставку конденсатора для енергоблоку №3 Запорізької АЕС за 448,13 млн грн. [4], або $17,53 млн.
Цю закупівлю провели за переговорною процедурою через відсутність конкуренції «на відповідному ринку, внаслідок чого договір про закупівлю може бути укладено лише з одним постачальником, за відсутності при цьому альтернативи».
Раніше «Енергоатом» проводив відкриті торги щодо цього конденсатора очікуваною вартістю 530,49 млн грн [5]. Тоді на них були подані чотири заявки. Окрім харківського «Турбоатому», свої послуги пропонували чеські фірми «I&C Energo a.s.» і «Královopolská, a.s.», та німецька «Balcke-Dürr GmbH». Однак усіх іноземців з різних причин не допустили до торгів, де б вони могли запропонувати ринкову ціну.
При цьому «Турбоатом» ще до початку тендеру «Енергоатому» домовився з італійською фірмою «A.D.Tubi Inossidabili S.p.A» про поставку труб для виготовлення конденсаторів на суму 8,22 млн євро [6]. За даними НДКТІ, їхня ціна була завищена у півтора рази [7]. НАБУ і Генпрокуратура відмовились [8] порушувати щодо цього кримінальні провадження.
«Balcke-Dürr GmbH» оскаржувала дискримінаційні умови тих торгів. Німці вказували, що на виготовлення конденсатору необхідно щонайменше 10 місяців, тоді як «Енергоатом» відвів вісім місяців. Тобто задовольнити атомників міг лише той завод, який ще до тендеру почав підготовку до робіт.
АМКУ не задовольнив скаргу німців. Однак після публічного скандалу «Енергоатом» відмінив ті відкриті торги і згодом уклав угоду з «Турбоатомом» по ціні його пропозиції на відмінених торгах.