«До мене дійшло, хто такий Онищенко»

01.03.2017   //  

Київські судді вперше почали активно допомагати лондонському втікачу перекласти провину на стрілочників.

У Київському апеляційному  вчора сталось ноу-хау. Творці – п’ятеро суддів колегії. Вигодонабувач винаходу – газовий олігарх Олександр Онищенко.

Суть спільного винаходу адвокатів Онищенка і суддів апеляційного: скасувати угоди з прокурором дрібних учасників «газової схеми». Про те, як це сталось – напишемо трохи нижче, а спершу – необхідна базова інформація.

Чому це для них важливо?

Угода з прокурором – це коли людина визнає свою провину, розповідає все як було насправді, а за це отримує мінімальне покарання. Саму угоду про визнання вини затверджує суд. У результаті кожне свідчення дрібних учасників схеми поповнює доказову базу, якою потім і будуть глушити «велику рибу».

Сьогодні у «газовій справі» – понад 20 підозрюваних. Із сімома з них уже уклали подібні угоди. Стосовно ще восьми осіб досудове розслідування практично завершено – підозрювані ознайомлюються з матеріалами, після чого справа піде в суд.

Як ліквідувати угоду з прокурором?

До вчора це здавалось неможливим. Тобто скасувати її, звісно,  можна, але, якщо цього хоче хтось із тих, хто уклав угоду – прокурор або обвинувачений. Принаймні так твердить закон, а саме – ч.4 ст.394 КПК.

Між тим обоє обвинувачених (Олег Рябошапка і Леся Железняк)  і їхні захисники просили суд залишити вирок без змін. Як і прокурор.

Натомість адвокати, які вирішили скасувати угоди, представляють абсолютно інших осіб. Віталій Мегеда є захисником нардепа Олександра Онищенка, Олександр Мірошник –  Сергія Свіченка, який у лютому цього року був оголошений в розшук у зв’язку із тим, що не вніс визначену судом заставу і втік.

Відповідно до ст.399 КПК, суд мав би взагалі нічого не розглядати і повернути скаргу подавачам.

Мало того. Саме це  і зробили інші суди, в тому числі й Апеляційний суд м. Києва (але інші судді), Апеляційний суд Львівської області, і  Вищий спецсуд – ВССУ у грудні минулого року визнав законним рішення апеляційного суду, який не прийняв скаргу на укладену угоду з директором біржі «Львівська універсальна». У всіх випадках угоди з прокурором оскаржували адвокати Мегеда і Мірошник.

Чому суд почав це розглядати?

Спершу кілька слів про творців ноу-хау. Єдина колегія, яка у вересні минулого року спромоглась відкрити апеляційне провадження за скаргами захисників Онищенка і Свіченка, – судді Апеляційного суду м. Києва Олександр Чорний, Ігор Мороз, Людмила Кепкал, Світлана Коваль та Іван Мосьондз. У січні замість суддів Коваль і Мороза, які були звільнені, у справу увійшли судді Віра Ковальська і Маргарита Васильєва.

За даними Єдиного держреєстру судових рішень, ця колегія суддів є єдиною в Україні, хто відкрив апеляційні провадження на вироки, якими затверджені угоди з прокурором, за скаргами третіх осіб.

І нарешті глянемо на саму ухвалу про відкриття провадження по угодах з Рябошапкою і Желєзняк, текст якої прокурор САП отримав лише 27 лютого, тобто за день до засідання. Хоча провадження було відкрите ще 30 вересня минулого року.

ФОТО Ухвала про відкриття провадження

Як не дивно, але в ній не розписано, чому судді Апеляційного  суду м. Києва вирішили відкрити провадження. Там навіть не вказані обов’язкові дані, передбачені ст.419 КПК, навіть у якому провадженні. Вказано лише, що форма та зміст апеляційних скарг відповідає вимогам КПК, вони подані вчасно і перешкод для їх прийняття не встановлено. І підпис – суддя Апеляційного суду м. Києва Олександр Чорний. До речі, цю ухвалу у відкритому держреєстрі судових рішень не знайти, бо вона там не опублікована.

У чому ноу-хау рішення?

Чим же керувалися адвокати Мегеда і Мірошник, подаючи скарги на вирок щодо осіб, до яких вони не мають жодного відношення.

І прокурор САП Андрій Перов, і захисник Рябошапки і Желєзняк Олег Гребінь у судовому засіданні наголошували, що апелянти не посилаються на жодну норму кримінального процесуального закону, яку було порушено Солом’янським районним судом при затверджені угод.

Почути доводи в судовому засіданні вдалося лише одного адвоката – Мегеди. Інший захисник Мірошник після перерви у засіданні більше не з’явився. При цьому він подав клопотання суду, у якому вказав, що «вимушений їхати в інших справах та не може чекати невизначений час».

До речі, кумедний факт. Віталій Мегеда – це колишній податківець, який років 10 тому сам  розслідував справи стосовно Онищенка. І, певно, так зблизився зі своїм підопічним, що врешті став його захисником.

Виступ екс-податківця швидше нагадував виступ політика. Він почав з того, що в Україні «інститут угод між прокурором та підозрюваним діє не так давно, тому судова практика не така і багата з цього приводу». При цьому на «крок оскарження цього вироку» його наштовхнула сторона обвинувачення, оскільки керівники НАБУ і САП часто у ЗМІ розповідають про «газову справу». Далі він заявив, що суд першої інстанції не перевірив «мотиви визнання вини Рябошапкою і Желєзняк на предмет самооговору», і закінчив згадуванням посади Онищенка у вироку Рябошапки і Желєзняк.

При цьому судді фактично самі мусили розповідати, чого просить Мегеда:

Мегеда: Коли шановний головуючий зачитував вирок, то всі судді переглянулися і я зрозумів, що всі ви впізнали саме Онищенка, мого довірителя. Коли його назвали депутатом двух созивів і головою підкомітета з питань палива і енергетики.

Суддя: Пане захисник, прізвище Онищенко тут ні в доповіді не звучало, а звучить тільки у ваших поясненнях. Давайте ви не будете вирішувати за суд, хто що зрозумів чи не зрозумів. (Ця суддя заявила, що вона поняття не має, хто такий Онищенко, бо вона не дивиться телевізор і не читає газет. Пізніше у ході засідання вона заявила, що «по-моєму, до мене дійшло, хто такий Онищенко» – ред.)

Мегеда: Прошу суд виключити з вироку ті ознаки, по яких мій клієнт впізнається як злочинець. Дякую за увагу.

Головуючий: Ви все сказали?

Мегеда: Так.

Головуючий: І на підставі чого виключати?

Мегеда: На підставі того, що у вироку він звучить як злочинець. А він тільки підозрюється у скоєнні злочину.

Суддя: У якому вироку?

Мегеда: У тому, який ми оскаржуємо зараз.

Суддя: А там є прізвище Онищенка?

Мегеда: Там є його посада. Він впізнається по депутату двох скликань і голові підкомітету Верховної Ради.

Суддя: Ага, зрозуміло. Ви хочете сказати, що по тому, як у вироку викладено фактичні обставини справи стосовно Рябошапки і Желєзняк, можна ідентифікувати особу вашого довірителя як депутата якогось скликання і посаду, яку він там займав у Верховній Раді. Так?

Мегеда: Так.

Головуючий: І на підставі цього можна дійти до висновку яким чином з’ясувати прізвище цієї особи. Так ви хотіли сказати?

Мегеда: Так.

Суддя: А ви нам її назвали. Да?

Мегеда: Я акцентував вашу увагу на цьому, що він впізнається.

Головуючий: Все ви сказали?

Мегеда: Так.

Головуючий: Що ви просите?

Мегеда: Виключити з вироку саме його посади, по яких він впізнається як Онищенко.

Суддя: На якій підставі?

Мегеда: На підставі того, що у вироку він названий злочинцем, а він не засуджений.

Суддя: Я маю на увазі процесуальну підставу, пане захисник. От на який закон апеляційному суду послатися, щоби виключити дані щодо посади, яку займав ваш довіритель, і вказівку на те, що він був народним депутатом.

Мегеда: На чинний Кримінальний кодекс України та 62-у статтю Конституції України.

Суддя: А КПК? 62-а стаття Конституції говорить про те, що ніхто не може бути визнаний винним, поки його вина не буде встановлена вироком, який вступив в законну силу. Але ж у цьому вироку прізвища Онищенка немає. Тому 62-а Конституції стосується напряму особи? Нема прізвища! Тому ми й питаємо, чи є в процесі. Підстави для зміни і скасування вироку є в процесі. Так же ж? Яка конкретна підстава процесуальна передбачена для того, щоб змінити вирок?

Мегеда: Не знаю.

У підсумку, одна з суддів зазначила про існування рішення Верховного суду України від 2015 року, де згадується про те, що особу можна ідентифікувати за посадою, яка зазначена у вироку відносно інших осіб.

Після виходу з нарадчої кімнати головуючий суддя Олександр Чорний оголосив про скасування вироку, яким були затверджені угоди з Рябошапкою і Желєзняк.

Цікаво, що Апеляційний суд м. Києва за умови подання скарги уповноваженими особами  і теоретично законного перегляду рішення міг би не скасовувати вирок і не відправляти справу в НАБУ, а змінити вирок, постановивши новий, у якому виключити посаду Онищенка. Однак, як бачимо, навіть у цій частині вирішили інакше.

У Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі вважають, що метою цих апеляційних скарг є донесення до засуджених осіб, які дали свідчення і уклали угоди зі слідством, що вони не зможуть вийти з-під впливу злочинної організації.

При цьому у САП підкреслюють, що угоди з Рябошапкою і Желєзняк не мають так званого преюдиційного значення щодо інших фігурантів справи, в тому числі Онищенка і Свіченка. Тобто, ці вироки не є безумовною підставою для визнання останніх винними. Втім, Онищенко, його захист і інші фігуранти все-таки бачать у них загрозу і, очевидно, сприймають як доказ вини.

Ну, а чи розповсюдиться ноу-хау на інші рішення Київського апеляційного – невдовзі побачимо. Оскільки та сама колегія (із заміною судді Мосьондза на суддю Худика) у січні відкрила  провадження за скаргою адвоката Мірошника на ще один вирок, яким затверджено угоду з обвинуваченим директора однієї з фірм, що фігурує у «газовій справі».

Так що невдовзі нас чекають нові цікаві діалоги і цілком можливо – не менш цікаві рішення.

Ірина Шарпінська, «Наші гроші»