Брехня та правда про «платинову» сіль для Золотоноші
Кілька днів тому «Наші Гроші» опублікували новину про вартість технічної солі у різних куточках нашої країни. В результаті чільні місця в рейтингу ТОП-25 зайняли одразу три любих моєму серцю міста – Сміла, Черкаси та Золотоноша. Остання взагалі очолила його з «космічним» цінником на сіль у 1850 грн. за тонну, при тому що купа інших міст купує сіль понад вдвічі дешевше.
Логічно, що такий тріумф не міг залишитись без уваги деяких чиновників в черкаському регіоні, який був представлений в топі одразу трьома містам. І якщо комунальників з Черкас та Сміли життя вже навчило головному правилу «господарювання», а саме «пиляти» мовчки, то в Золотоноші вирішили відреагувати.
Місцевий «очільник комунальників» пан Олександр Флоренко поміж рядків звинуватив журналістів «Наших Грошей» в ніби то «замовності» матеріалу і маніпулюванні фактам. Звинувачення від моїх земляків прозвучали недвозначно, тому я вирішив ще раз все перевірити, врахувавши порядок відвантаження товару та відстань від міста замовника до соляних шахт Соледару… І таки змушений визнати, що в деякій мірі пан Олександр був правий, сіль в Золотоноші таки не золота, а платинова. Тепер більш детально.
Олександр Флоренко резонно зауважує, що в рейтингу ніби то мало уваги приділяється умовам транспортування солі. Дійсно, перевезення цього товару потребує суттєвих вкладень і тому в структурі цінника «транспортні» витрати мають значну питому вагу. Нам певним чином поталанило – комунальники з Краматорського підприємства «Дільниця по ремонту, утриманню автошляхів та споруджень на них» закуповують сіль із самовивозом безпосередньо на складах Солевару, де і знаходиться завод по виробництву солі. Для краматорців цінник склав 564 грн за тонну. Візьмемо це значення за своєрідну «константу» і припустимо, що все що вище – це маржа підрядника, котра включає транспортування, фасування та різного роду «компліменти» і «бонусні пропозиції» покупцям.
У підрядника золотоніських комунальників ТОВ «Фортех» «бонус» таки виявився найбільшим в Україні – 1264 грн, тобто нашу «базову» цінну у 564 грн на Черкащині «накрутили» більш ніж в три рази. Зі слів місцевого чиновника в ціну включена доставка, як то кажуть, «під двері». Зауважу, що в самому договорі, розміщеному на сайті «Прозорро», адреса доставки завбачливо не вказана, і тому доведеться довіритись комунальнику на слово. Проте, серед учасників рейтингу «Наших Грошей» не лише золотонісцям привезуть сіль за кошт підрядника.
Аналогічним чином виписані договори ще мінімум у десяти учасників рейтингу, зокрема і в чернівецьких шляховиків, котрим ТОВ «ТД «КИП і Ко» привезе сіль за 1200 км по ціні 1034 грн за тону, що на 45% менше ціни ТОВ «Фортех» для Золотоноші, що віддалена від Солевару лише на 580 км., – 1850 грн./т.
Ось як це виглядає наочно:
Крім того на склад замовника доставлять сіль і Києві, Вишневому, Броварах, Жовтих Водах. Подекуди більш ніж вдвічі дешевше, ніж господарника пана Флоренка:
Проте, в розрізі «доставки» найбільше питань викликає господарська операція проведена між Сєвєродонецьким КП «Сєвєродонецьккомунсервис» та ТОВ «Зоря» зареєстроване в Києві. Форма доставки – самовивіз за рахунок покупця. 1 тонна солі луганчанам за 50 кілометрів від соляних шахт Соледару обійдется в 1114 грн, дорожче ніж за тисячу кілометрів в Чернівцях. Можливо, керуючись логікой побратимів-комунальників із Золотоноші, сєвєродонецькі господарники зможуть пояснити «маржу» транспортуванням звідкілясь з Києва чи ще звідкілясь, де здійснює діяльність ТОВ «Зоря».
Також є питання до ціни солі в інших містах Черкащини. В Черкасах та Смілі постачальник один – ФОП Більда Андрій Олександрович. Проте ціна кардинально різниться. Відомий в місті політик та спортсмен-тріатлоніст встановив для смілянських комунальних цінник у 1653 грн, а от для черкащан – 1033 грн. Відстань між містами не більше 40 кілометрів. Тож різниця 620 грн за доставку бізнесменом-спортсменом 1 тонни солі на дистанцію класичного марафону викликає певні питання. Хоча за умов договору вивіз здійснюється коштом замовників зі складів постачальника, що розміщені в Черкасах.
Різницю в ціні сам Більда пояснив тим, що для смілян сіль постачалась в мішках по 50 кг і відповідно цінник ще включав вартість складських витрат та витрат на навантажування солі в мішки. Провівши опитування серед знайомих журналістів, я дізнався, що переважна більшість опитаних готові самі заповнити 20 мішків солі за 400 грн, забезпечивши постачальнику економію у 25%.
Бажання підзаробити на приготування піщано-соляної суміші об’єднує комунальників у всіх куточках нашої країни. Комунальники, як вправні алхіміки, підписом та печаткою перетворюють сіль в справжнісіньке золото. Проте подібні практики з часом стають все більш публічними та небезпечними. Головне «не погоріти» на своїх дослідах.
Блог від: Артур Чемирис