Завгоспи Парубія розпиляли 16 мільйонів на дешевих фанкойлах для парламентських офісів (додано)
Теплообмінники (фанкойли) Galletti Estro FL 02
(додано повідомлення Петра Боднара)
Управління справами Верховної Ради України 24 жовтня замовило ТОВ «Вулвер» ремонт системи опалення-холодопостачання в будинках комітетів по вул. Шовковичній, 2 і 4 за 15,83 млн грн. При цьому підрядник встановив дешевші теплообмінники за ціною дорожчих. За підрахунками «Наших грошей», різниця сягає 4 млн грн.
Закупівлю провели з другої спроби. Перший тендер оголосило в липні у «Віснику держзакупівель» Управління парламентськими будинками (УПБ). Проект передбачав встановлення в офісах фанкойлів (теплоообмінників) «Carrier» (США). Далі у справу втрутилось Управління справами ВР відібрало у підлеглих з УПБ бюджет цієї закупівлі. Відтак тендер у “ВДЗ” було відмінено, а Управління справами оголосило нові торги у «Прозорро» на таку ж очікувану суму 16,37 млн грн.
«Вулвер» переміг із формальною економією у три відсотка. Причому йому дозволили встановити замість американських фанкойлів італійські теплообмінники Galletti.
Ринкові ціни на продукцію цих компаній відрізняються: італійський товар дешевший приблизно на 20%. І не тільки в Україні. Наприклад, в Росії фанкойли Galletti із потужністю охолодження 1,54 кВт можна знайти у продажу по 21 119 руб. Натомість фанкойли Carrier такого ж типу з подібною потужністю охолодження 1,44 кВт там коштують 25 608 руб.
Також «Вулверу» дозволили використовувати італійську теплоізоляцію K-Flex замість визначеної у проекті німецької Armaflex. А між ними різниця ще більша – до 40%. У відкритих джерелах є дані про продаж K-Flex 13х20 по 27 грн./м., тоді як Armaflex подібного розміру 13х22 продають по 45 грн./м.
Радіатори Lipovica (Хорватія) підряднику дозволили замінити на Nova Florida (Італія).
ТОВ «Фортіс-Інжиніринг» Олени Скідан і Дмитра Корнієнка пропонувало на 13% нижчу ціну, але його відхилили через різноманітні претензії до поданих довідок. Зокрема фірмі закинули, що вона хоче використати не те обладнання, яке вказав замовник у проектно-кошторисній документації. Компанія намагалася довести в АМКУ, що «Вулвер» знав обсяги робіт ще до оголошення тендеру. Однак адмінколегія лишила скаргу без розгляду через необґрунтованість порушення прав скаржника.
Єдиним конкурентом із вищою на пів відсотка ціною став партнер «Вулвера» – ТОВ «Елман Плюс» Андрія Бєлоушенка, Вадима Жерденка та Олександра Клименка.
Заснований у 2006 році київський «Вулвер», як і однойменне ТОВ «Компанія Вулвер», належить Олександру Мельниченку, Анатолію Горбову, Миколі Бєдарєву, Олексію Левченку та Анатолію Федоренку.
Федоренко – гендиректор і співвласник ПАТ «Шведсько-Українська група – «SU group» з Віталієм Жигуном і Наталією Анісімовою, а також співзасновник ТОВ «Проектно-конструкторський центр водоочисних технологій», ТОВ «Орендабудсервіс» і ТОВ «Адакор».
Левченко також володіє ТОВ «Тетрактіс», а Бєдарєв – ТОВ «Олівет Україна» разом із донеччанином Віктором Маслаком. Останній був депутатом Донецької облради від Партії регіонів та керував ліквідованим у 2008 році КП «Донецькоблводоканал».
«Вулвер» та «Елман плюс» зареєстровані в різних місцях, але мають офіси і склади за однією адресою по вул. Бориспільська, 9 та використовують будівельне устаткування однієї марки «Макіта».
Управління справами Верховної Ради з квітня 2016 року очолює Петро Боднар – помічник нардепа Андрія Парубія, нинішнього голови парламенту.
Після опублікування цієї інформації до «Наших грошей» звернувся Петро Боднар. Він повідомив, що на підставі нашої статті подав до НАБУ заяву про вчинення злочину, зареєстровану у Бюро 23 січня під номером 002/2087-00-кп.
Перший заступник керівника Апарату ВР-керуючий справами вважає, що злочин було вчинено «за сприяння та в інтересах» невказаних Боднаром «окремих посадових осіб Управління справами».
Боднар також підкреслив у своїй заяві роль підрядної організації, чийого директора Костянтина Бєдарєва виокремив, вказавши його ПІБ.
Нагадаємо, саме Боднар підписував угоду з фірмою «Вулвер». Також підпис Боднара стоїть під всіма включеними до угоди локальними кошторисами, у яких вказано використання дешевшого італійського устаткування.
Детальніше про цю історію читайте у статі «Як нагріти Раду на 4 мільйони».