Повчальна історія про корупцію, радіоактивний метал та вивід грошей через церкву
29.06.2016   //  

У далекому вже 2012 році журналіст «Наших грошей» написав повідомлення «ЧАЕС розіграла між «родичами» 45 мільйонів за порізку машинного залу на брухт» про традиційний розпил купи грошей між фірмами, які у різний час належали одному чолов’язі. Тобто формально все було законно, а де-факто – ми все розуміли, хоча і не знали скільки і як грошей з цього контракту буде вкрадено.

Новина була, скажімо там, не найбільш видатна у ряду інших за часів Януковича. Але вона запам’яталась тим, що тоді вперше у коментарях виліз якийся анонім з виправданням оборудки по принципу – це ж не державний бюджет платив, у розпил були вкинуті гроші державного підприємства «Чорнобильська АЕС»:

чаес розпил камент

 «Наші гроші» тоді існували трохи більше року, тому ми поступово дізнавались про різноманітні схеми. Однак ми вже встигли роздивитись у «Віснику держзакупівель», що саме державні підприємства є основним джерелом доходів для злодіїв та шахраїв, що промишляють у державних кишенях.

І ось розв’язка: «Поліція підозрює директора ЧАЕС у виведенні держкоштів за кордон через церковну парафію».

Слідство лише зараз, але все-таки з’ясувало, що по виявленому «Нашими грошима» тендеру та по купі інших фірмачі просто не виконували частину робіт, а демонтовані та радіоактивно забруднені металеві конструкції продавали по занижених цінах.

На вершечку схеми сидить багаторічний директор держпідприємства «ЧАЕС» Грамоткін, який, до речі, пиляв не лише радіоактивний брухт, а й десятки мільйонів на харчуванні своїх працівників. Останнім напрямком відала його громадянська дружина.

Вишенькою на тортику стала виявлена слідчими обставина: «Легалізація коштів здійснювалася шляхом переведення їх на рахунки Свято-Іллінської Єпархії Української православної церкви м. Славутич Київської обл., звідки вони спрямовувалися на рахунки іноземних компаній».

(Зазвичай злодії з накраденого будують церкви аби здаватись трохи кращими в очах Бога. А тут церкву юзали трохи по іншому.)

Тож повторимо. Якщо вам хтось розповідає, що держпідприємства можуть розпоряджатись грошима як завгодно, бо ці кошти нажиті завдяки власній господарській діяльності, а тому не треба придивлятись до тендерів таких замовників – такого оповідача відразу треба садити в тюрму як мінімум за пособництво злодіям та шахраям. А можливо – і за співучасть, або навіть організацію злочинної схеми. Державні гроші, де б вони не крутились, – це наші з вами гроші.

Блог від: Юрій Ніколов