Злодюшко і Добкін розвели Укргазбанк на 68 мільйонів
Люди Добкіна вивели 68 мільйонів з державного Укргазбанку. За них заплатить Укрзалізниця.
Чи можна заплатити двічі за один той самий товар? Особливо, якщо ціна 68 мільйонів гривень? Можна. Для цього потрібно лише дві приватні фірми, одне держпідприємство, один держбанк і одна схема.
Схема саме в ці дні якраз завершується. Ми розповімо про те, як вона починалась.
Пригоди блукаючого боргу
Стартувало все з тендеру. У жовтні 2010 року ДП «Укрзалізничпостач» і ТОВ «ПММ Сервіс-І» уклали договір поставки дизпалива на 182,25 млн грн. Подробиці цього тендеру, на жаль, потонули в леті: протоколи торгів у Віснику держзакупівель тоді ще не публікували. Тому маємо тільки велику суму і факт, що замовлення отримали невипадкові люди. Але про людей пізніше, поки – про гроші.
Як часто трапляється з державними підприємствами – оплату «Укрзалізничпостач» провів не повністю, і в результаті заборгував більше 68 млн грн. «ПММ Сервіс-І» виявилося нетерплячим постачальником і вже у квітні 2011 року передало борг новому кредитору – ТОВ «Усмарь». Таким чином, Укрзалізничпостач став винен 68 мільйонів уже фірмі «Усмарь».
Поки що все було банально, однак невдовзі події почали набирати більш цікавих обертів.
Отримавши право вимоги з держпідприємства, «Усмарь» використав його на повну: взяв у державного Укргазбанку кредит в ці ж 68 мільйонів, а заставою виставив те саме право вимоги.
Що цікаво. Якби перший постачальник – «ПММ Сервіс-І» – трохи почекав, то гроші від залізниці він би отримав, оскільки та розрахувалась уже в 2011 році. Але бізнесмени вибрали інший шлях: ліквідували підприємство. Так виглядає, що «ПММ Сервіс-І», як мавр – зробив свою справу, і міг спокійно піти.
Отож залізничні гроші отримав «Усмарь». За логікою кредиту в Укргазбанку – вони мали б, не затримуючись на рахунках комерсантів – попрямувати в державний банк. Але логіка схем працює інакше.
«Усмарь» і його власник – Олег Злодюшко – повертати гроші Укргазбанку і не збирались, і не повернули. Тут є важливим один момент. Коли «Укрзалізничпостач» перекинув перших 19 млн, Укргазбанк надіслав йому листа, що всі гроші повинні йти на рахунки банку. Залізничників, однак, це не зупинило, і вони влили всю решту на рахунки ТОВки.
У сухому залишку сталось таке: 19 млн щезли безслідно, а ще за 49 млн йде судова тяганина між Укргазбанком і «Укрзалізничпостачем». Така собі гра, хто із них матиме право називатись лохом. Те, що лохами стали всі громадяни України в особі державного бюджету – зрозуміло і без суду.
Поки що юридична гра між «державниками» йде на користь банкірів: за рішенням суду ці гроші держбанку повертатиме «Укрзалізничпостач». Бо залізничники начебто знали, що борг перед «Усмарь» уже переведено на Укргазбанк.
«Укрзалізничпостач», звичайно, теж боровся. Принаймні, так виглядає. Подавав зустрічний позов. Стверджував, що ні слухом, ні духом не знав про те, що борг перевели на Укргазбанк. А відтак залізничники вважають, що свої борги сповна заплатили ще в далекому 2011 р.
У матеріалах суду сплило, що «Укрзалізничпостач» начебто давав згоду на включення в оборудку Укргазбанку. Але залізничники стверджують, що угода – підробка.
Так само на суді показали лист, який Укргазбанк надіслав «Укрзалізничпостачу» в серпні 2011 р., повідомляючи, що гроші треба платити йому, а не компанії «Усмарь». Саме цей лист і переконав суддів прийняти рішення на користь банку.
У грудні 2015 р. «Укрзалізничпостач» (або, як він тепер називається, філія Центр забезпечення виробництва ПАТ «Укрзалізниця»), програв касаційну скаргу у Вищому госпсуді.
Нагадаємо, що за рішенням суду, Укргазбанк зможе отримати тільки 49 млн грн. Про решту 19 мільйонів державному банку доведеться забути.
Але від цифр і судових перипетій перейдемо до імен учасників схеми.
Злодюшко і павутиння Добкіних
Дизпаливо Укрзалізничпостачу продала фірма «ПММ Сервіс-І». Засновницею і директором цієї фірми була харків’янка Олена Воронова.
Компанія «Усмарь» була записана на ще одного харківянина зі звучним іменем – Олег Злодюшко. У листопаді 2013 р. Злодюшко помер, і на початку 2014 року суд закрив кримінальне провадження у зв’язку зі смертю підозрюваного.
Здавалося б кінці у воду. Але, якщо уважніше придивитися до власників вищезгаданих компаній, а також проаналізувати контрагентів, які допомогли відмити державні мільйони, то ми побачимо численні зв’язки із нині живими українськими парламентаріями – Михайлом та Дмитром Добкіними.
У відкритих джерелах про покійного Олега Злодюшка знайшлося небагато даних. У 2009 році він на підставі довіреності представляв ЗАТ «Серп і молот». До жовтня 2009 р. компанію контролювало оточення Михайла Добкіна, тодішнього мера Харкова, який пізніше очолив область. Контрольний пакет акцій 87% мала кіпрська компанія «Capetown Limited». Членом спостережної ради був Григорій Соломанін, відомий як колишній помічник нардепа Михайла Добкіна. Також він був акціонером банку «Золоті Ворота» з Дмитром і Марком Добкіними – братом і батьком нардепа.
Той факт, що Олег Злодюшко представляв фірму з орбіти Добкіна на суді у 2009 році, можна було б вважати замалим доказом для серйозних висновків. Але це не єдиний зв’язок вищезгаданих структур із відомою харківською фамілією. .
Повернемось до Олени Воронової, засновниці фірми «ПММ Сервіс-І», яка виграла тендер на 182 мільйони. Ця жінка поєднувала роботу директора в цій фірмі з аналогічною посадою у ТОВ «Фіола І». У реєстрі як основний вид діяльності фірми «Фіола І» значиться оптова торгівля паливом. А засновниками виступають дві кіпрські компанії «Vestekelta Investments LTD» і «Earlycentre limited».
Директором «Vestekelta Investments LTD» у кіпрському реєстрі записаний Марк Добкін (помер в січні 2016 р.), призначений ще у 2009 році. Кіпрська власність оформлена на белізький офшор «Brontex Trade Limited». Засновником другої кіпрської компанії «Earlycentre Limited» є кіпріот – Dimitra Kosma Igkol. На цього жителя Кіпру також записано «Capetown Limited», яка володіла ЗАТ «Серп і молот», що представляв Злодюшко.
Фірма «Фіола І» свого часу орендувала під забудову в часи мера Добкіна понад 9 га землі у Харкові на вул. Шевченка, 327 і купила тут ряд нежилих будівель. Саме ця адреса була першою, де зареєстрували компанію «Усмарь». До 2010 року перед переоформленням на Злодюшка директором «Усмарь» був Олег Гуревич.
Пізніше, коли Михайло Добкін став губернатором Харківщини, Олег Гуревич був його радником з питань паливно-енергетичного комплексу. В часи президентства Віктора Януковича Гуревич був одним з найбільших постачальників палива для комунальних підприємств міста Харкова.
Вищезгадані кіпрські компанії об’єднує також те, що в один день 11 січня 2016 вони ліквідувалися.
І тільки після закриття питання на Кіпрі, у квітні цього року українська поліція нарешті здогадалася перевірити контрагентів компанії «Усмарь», яка вивела 68 мільйонів з Укргазбанку, одночасно, заробивши на поставках палива Укрзалізничпостачу.
Пройдемося Судовим реєстром і, відповідно – списком контрагентів компанії «Усмарь». Серед них є і компанії Добкіна.
ТОВ «Фіола І» і ТОВ «Жемчуг 1». Їх засновниками є вже згадані кіпрські компанії «Earlycentre Limited» і «Vestekelta Investments LTD» Марка Добкіна.
Ще одна компанія зі списку – ТОВ «Срібний Струмок» – оформлена на Олександра Шпуріка і В’ячеслава Звонарьова. У свою чергу, Шпурік є директором ще одної фірми зі списку – ТОВ «Парк-ХХ1» – власником якої є Веніамін Смаль, який також є співзасновником ТОВ «Південні зорі». Його партнером в цій компанії виступає кіпрська фірма «Earlycentre Limited», яка вела бізнес з батьком Добкіна.
ТОВ «Галлон Груп» належить Віталію Гуревичу, брату Олега Гуревича, який був радником Добкіна і заробляв на закупівлях палива комунальними підприємствами Харкова.
ТОВ «Онікс-ХХ1» оформлено на Юру Геворкяна, який на початку 2000-х був директором НВП «Промспецпоставка», співзасновником якого було ТОВ «МК-Сервіс». А керівником останнього був Олексій Теліга, який також очолював підприємство «Гуманітарний проект «Гупро». Останнім тоді опосередковано володів вже згаданий радник Добкіна – Олег Гуревич. У 2009 році «Гупро» записали на кіпрську компанію батька Добкіна – «Vestekelta Investments LTD».
І мертвим, і живим
Звісно, у допитливого читача виникне питання: а що робили «правоохоронні органи»? Відповідь на це є, і традиційно – песимістична.
Ще наприкінці 2012 р. з’явилось кримінальне провадження №12012110100000101 за фактом привласнення службовими особами фірми «Усмарь» грошей Укргазбанку.
Але з судового реєстру добре видно, що провадження пролежало в шухляді. Інтерес до справи проявила уже нова поліція. На початку квітня цього року Печерський райсуд низкою ухвал дав доступ слідчій Нацполіції Руслані Сотніковій до інформації про компанії, з якими «Усмарь» мала господарські відносини.
Водночас є ще одне кримінальне провадження № 42013000000000018, яке відкрите з аналогічними формулюваннями – привласнення службовими особами фірми «Усмарь» грошей Укргазбанку. У судовому реєстрі є тільки дані, що 10 грудня 2014 р. слідчий Р.Сотнікова вже отримувала дозвіл на виїмку документів низки компаній. Подальший перебіг справи невідомий.
Трохи активніше велися слідчі дії у персональній справі проти Злодюшка . На нього правоохоронці завели персональне кримінальне провадження №32013190000000069 за фактами шахрайства і доведення до банкрутства. Міліціонери весь 2013 рік викликали Злодюшка на допит, але той вперто не приходив. У жовтні 2013 р. чоловіка оголосили у розшук. Аж поки власник «Усмарь» раптово, але так вчасно для інших учасників історії, не вмер, не доживши до 40-річчя.
Прикметно, що після зміни влади ані Укргазбанк, ані Укрзалізниця не надали цій історії розголосу. У Національне антикорупційне бюро, приміром, не поскаржилися. І готові державними грошима заплатити за оборудки оточення Добкіна.
Що ж стосовно поліції, то вона збудилась на виїмку лише після смертей Злодюшка і Добкіна-старшого.
Власне, ми розповіли цю історію для того, щоби слідчі все ж звернули увагу і на живих. А саме на народних депутатів Михайла і Дмитра Добкіна, а також посадових осіб Укрзалізниці, які укладали вищезгадані контракти. Бо наразі все виглядає так, що цю справу правоохоронці збираються теж поховати.
Ірина Салій, «Наші гроші»