Мобільні номери перенесли до «охоронця» Порошенка

^[1]Україна втратила 45 млн грн., які за класичною тендерною схемою перетечуть в кишені «нової еліти».

Найбільше журналістам «Наших грошей» не подобається, коли схеми із виводу державних грошей є простими. По-перше, їх не цікаво досліджувати, а по-друге (що більш важливо) простота свідчить не про тупість учасників, а про відчуття повної безкарності. Як кажуть у певних колах: «Крыша есть – ума не надо».

Після Майдану простих схем стало менше, але от в останні півроку ми почали фіксувати їхнє повернення. Так що мусимо розповісти чергове оповідання із серії «Королі і капуста»…

Новий рік подарував новий скандал, який, щоправда, став бурхливим лише серед фахівців: «Укрчастотнагляд» зробив все можливе, аби 72 мільйони гривень на розробку системи по звільненню українців від рабства мобільних операторів отримала чітко визначена фірма. Говорячи про «рабство» маємо на увазі уже відому абревіатуру MNP (Mobile number portability), тобто систему, яка дозволяє користувачам переходити від одного оператора до іншого, зберігаючи номер.

Перемогла на тендері фірма маловідома фірма «Діалінк», яка повідомила, що має намір поставити програму литовської фірми «Mediafon».

Почались ігри з тендером, як водиться, ще на етапі технічних вимог. Видання «InternetUA ^[2]» процитувало судовий позов однієї з фірм, чию дешевшу від переможця заявку безжально викинули з тендеру. У ньому наведені наступні докази того, що тендер був заточений під заздалегідь визначену систему литовців:

• ^[3]

  Фрагмент технічного завдання по тендеру

  учасників тендеру зобов’язують використовувати невідомий фахівцям «SFTP-інтерфейс». […] Особливостями цього протоколу є те, що він не специфікований для можливості організації захищеного з’єднання, на відміну від протоколу FTPS (буква S наприкінці). […] і являє собою значну уразливість архітектури програмного забезпечення Системи MNP.

• Відомо, що подібне найменування в якості якогось «SFTP-інтерфейсу» зустрічається тільки в описах системи Numlex литовської компанії Mediafon, яка брала участь у тендері у складі пропозиції ТОВ «Діалінк» з найвищою ціновою пропозицією.
• Крім наведеного прикладу з «SFTP», зміст п. 3.5.4 ДКТ багато чому копіює зміст опису системи (ПЗ) Numlex, литовської компанії Mediafon, у тому числі у вимозі щодо передачі в окремому файлі даних про план нумерації. Саме така необхідність визначена у рішенні, що впроваджене за участю литовської компанії Mediafon у Російській Федерації, але в ТМЗК (Телекомунікаційна мережа загального користування – нормативний термін) України така потреба нічим не обумовлена.

Принагідно згадувалась і така #зрада:

• Свідомо чи несвідомо, але організаторами тендеру заздалегідь створені умови для виключення найкращих вітчизняних розробок. У той же самий час організатори тендеру описали умови, за яких дані про конкретний (робочий) стан розподілу номерних діапазонів і персональних даних абонентів, що можуть бути легко передані у формати, які розпізнаються аналогічною системою, що впроваджена у Російській Федерації.

Ми не будемо дуже заглиблюватись у технічні нюанси тендерної «заточки». І навіть не розписуватимемо, як тендерники «Укрчастотнагляду» примудрились викинути з тендеру за фінансову неспроможність ТОВ «Хуавей Україна» (ціна заявки 27 млн грн. – майже втричі, тобто на 45 млн – дешевша від переможця), хоча ця фірма представляє в Україні крупну китайську корпорацію «Хуавей», яка разом з китайським урядом спонсорує ^[4] саму державу Україна. З цими аспектами бажаючі можуть ознайомитись тут ^[2].

Нас більше цікавить, на чиїй вулиці свято.

Почнемо із прес-релізу «Укрчастотнагляду ^[5]» з поясненням відсіву конкурентів «Діалінка» та словами #перемоги з уст голови комітету Верховної Ради України з питань зв’язку та інформатизації Олександра Данченка (почесний президент фірми «Датагруп», яка є одним з тендерних фаворитів за будь-якої влади): «Сьогодні ми бачили завершення великої роботи, проведену УДЦР разом з НКРЗІ по вибору компанії, яка впроваджуватиме послугу з перенесення мобільних номерів в Україні. Знаю, що цей тендер готувався дуже довго, ретельно і проходив прозоро, хоч і з деякими зауваженнями».

Вираз «дуже довго» і став для «Наших грошей» відправною точкою у розкопках.

На сайті «Укрчастотнагляду» нам вдалось знайти старий прес-реліз ^[6] про те, що ще у лютому 2015 року було підготовлено нову редакцію Стратегічного плану розвитку цього держпідприємства. Одним з нововведень стало «створення інформаційної системи централізованого технічного адміністрування персональних номерів та переносу абонентських номерів (MNP, Mobile number portability) тощо».

^[7]Після оновлення Стратегії було прийнято рішення про проведення тендеру на очікувану суму 72 124 900 гривень (пропозиція «Діалінку» згодом виявилась нижчою на жалюгідні піввідсотка від очікувань замовника). Тобто вартість досить творчої роботи визначили з точністю до сотень гривень, що досить важко пояснити з точки зору здорового глузду.

Але під час апгрейду Стратегії сталась і більш важлива подія. У перших числах лютого 2015 року у ТОВ «Діалінк» змінився склад засновників. Після озвучення планів «Укрчастотнагляду» у Реєстрі почали значитись лише двоє маловідомих засновників: броварчанка Тетяна Нечипорук та бориспілець Сергій Халімоненко.

Натомість зовсім інші прізвища були «до апдейту». «Наші гроші» взяли офіційний витяг на власників «Діалінк» станом на 2 лютого, і відразу стало цікавіше.

Напередодні публічного оголошення «Укрчастотнаглядом» планів по перенесенню номерів зі складу засновників «Діалінку» вийшли Геннадій Ільїн і Лариса Ямчукова.

^[8]Досьє: Геннадій Ільїн

Екс-депутат Київради з президентської фракції «Солідарність», був замголови комітету з питань дотримання законності, правопорядку та боротьби з корупцією.

Має розгалужений бізнес у сфері нерухомості. Наприклад, має 2,34 га ^[9] гектарів землі неподалік від Осокорків під «базою відпочинку». Володіє часткою у фірмі «Класик», що була замовником скандального будівництва торгівельного центру на Львівській площі,8б у Києві. Тут його партнеркою виступала дружина екс-заступника генпрокурора Анатолія Даниленка Наталія.

Також володіє ^[10]приміщеннями у торговому центрі на проспекті Перемоги у Києві разом з донькою екс-генпрокурора Віталія Яреми Ілоною та сином Даниленка В’ячеславом.

Племінник Ільїна Євген був керівником   ^[11]ТОВ «Грандіс Інвестментс», яку заснувала офшорна белізька компанія «Бейрок Файненс Лімітед». Екс-голова СБУ  Валентин Наливайченко заявляв ^[12], що на офшори «Бейрок Файненс Лімітед» та «Мелліан Менджмент ЛТД» виводяться кошти колишнього міністра енергетики Едуарда Ставицького і тих, хто «став його кришувати після перемоги Майдану».

Син Ільїна Микита виступав співзасновником фірми «Солтанівка Каскад», яка була власником ^[13] каскаду ставків під Києвом, де розташовано маєток Даниленка.

Ільїна не взяли на перевибори Київради 2015 року. Можливо тому, що під час епопеї зі звільненням Яреми-Даниленка він став занадто скандальним персонажем. Усе-таки небагатьох людей в країні називають ^[14] колишнім бригадиром угрупування Салохи та екс-начальником охорони Порошенка.

Інші прізвища, пов’язані з «Діалінком» виявились теж невипадковими. Знайшли ми ці зв’язки у дуже несподіваному місці – офіційному бюлетні Держслужби інтелектуальної власності (BULETEN_Avt_Pravo_ 35_2014_zag_END) ^[15].

Виявляється, наприкінці 2014 року тоді ще депутат Київради Ільїн отримав авторські права на низку «літературних письмових творів технічного» та «науково-практичного характеру з дуже характерними назвами:

1. «Автоматизоване робоче місце, робоча станція «Е-документ» для видачі документів»;
2. «Автоматизоване робоче місце, робоча станція «Е-документ» для формування документів»;
3. «Автоматизоване робоче місце, робоча станція «Е-документ» ЄІАС УМП»;
4. «Типове положення щодо захисту інформації в комп’ютерних системах від несанкціонованого доступу в державних органах влади»;
5. «Програма проведення попередніх випробувань системи «BITS» в державних органах влади»;
6. «Типове положення про службу захисту інформації в державних органах влади»;
7. «Типова модель загроз інформації для державних органів влади»;
8. «Типові основні положення політики безпеки в державних органах влади»;
9. «Типовий порядок проведення робіт із створення комплексної системи захисту інформації в інформаційно-телекомунікаційній системі в державних органах влади».

Одразу пригадались патенти Антона Яценка на зразок «Процес перетворення даних при електронному оприлюдненні, розміщенні, періодичному оновленні документів щодо здійснення закупівель товарів, робіт і послуг». Нагадаємо, вони були зареєстровані напередодні того, як Тендерна палата отримала монопольний контроль над усіма державними закупівлями країни.

Патентування приватними громадянами будь-чого, що має відношення до держави, викликає рефлекторну реакцію: «Власнику патенту платять роялті, чи купують виключно визначене його патентом програмне забезпечення?». Залишимо пошуки відповіді на це запитання іншим колегам-журналістам.

Нас в даному аспекті цікавить лише один нюанс. Співавторами Ільїна виявились Лариса Ямчукова (яка вийшла зі складу засновників «Діалінка» разом з Ільїним) та Тетяна Нечипорук (вона залишилась у засновниках «Діалінка», зберігши спадковість у власництві фірми).

^[17]Лариса Ямчукова – це дружина голови Державної міграційної служби Сергія Радутного, призначеного на посаду у березні 2014 року.

Про всяк випадок повторимо. Дружина начальника Держслужби отримала авторські права на обладнання для Держслужби через півроку після призначення чоловіка. І зробила це у співавторстві з впливовим депутатом з фракції Порошенка. Після цього Ямчукова з Ільїним вийшли зі складу засновників «Діалінку», залишивши там у власниках свою патентну співавторку Нечипорук. А фірмі вистелили шлях до 71 мільйона гривень на боротьбу з «мобільним рабством».

Наостанок залишається нагадати, що роздаточна мільйонів для «Діалінку» – держпідприємство «Укрчастотнагляд» – ходить у фаворитах влади. За даними «Вісника держзакупівель», цій конторі єдиній в країні після повалення режиму Януковича вдалось провести тендер на будівництво (добудову) нового офісу за 53,61 млн грн. ^[19], вже маючи пристойний і нестарий офіс (введений в експлуатацію у 2000 році).

Директором «Укрчастотнагляду» з лютого 2015 року є Володимир Корсун. До нього держпідприємство очолював Валентин Резніченко ^[20], нинішній губернатор Дніпропетровської області та бізнес-партнер голови Адміністрації президента Бориса Ложкіна.

А хто тепер кому бізнес-партнер, залишаємо здогадатись читачу. Це, на жаль, неважко.

Після опублікування матеріалу до «Наших грошей» надійшов лист від прес-секретаря «Укрчастотнагляду» Ігоря Халявинського з запереченням того, що умови конкурсу були «начебто виписані під одну компанію»:

Загальні вимоги до SFTP-інтерфейсу визначені в документації конкурсних торгів у відповідному розділі. При цьому у жодного з 6 учасників к онкурсу, у тому числі у компанії ТОВ «Хуавей Україна», яка представляє на Україні відомого китайського виробника саме телекомунікаційного обладнання, не виникло жодного питання щодо цього інтерфейсу. Тим більше всі запропоновані учасниками пропозиції містили рішення для SFTP-інтерфейсу на базі саме SFTP-протоколу, як найбільш привабливішого, за наявності вбудованої підтримки шифрування, для застосування в IT-сфері при необхідності передачі файлів.- (https://uk.wikipedia.org/wiki/SFTP ^[21]; http://technology.pitt.edu/security/secure-shell-ssh-and-sftp ^[22]; https://en.wikipedia.org/wiki/SSH_File_Transfer_Protocol ^[23]). Не знання цього лише підтверджує непрофесійність у цій сфері ТОВ «Технічний центр інтернет».

Звертаємо увагу, що пропозицію ТОВ «Хуавей Україна» було відхилено через цілий ряд порушень вимог документації конкурсних торгів, а не через фінансову неспроможність, як про це зазначено у статті. Так, компанія Хуавей не є розробником програмного забезпечення з MNP, через що вони залучили у якості субпідрядника скандальну компанію ТОВ «Технічний центр інтернет», у якої відсутній будь-який досвід впровадження послуги MNP, що було одним з основних критеріїв до учасників цього конкурсу. Детально із протоколом відхилення можна ознайомитись на сайті УДЦР http://www.ucrf.gov.ua/zakupivli/vidkryti-torgy/protokoli/ ^[24] Інформація про предмет закупівлі: 62.01.1 ^[25]

У відкритому доступі на офіційному сайті УДЦР було розміщено техніко-економічне обґрунтування з впровадження послуги MNP в Україні. Аби уникнути звинувачень у суб’єктивному підході чи упередженості, за ініціативи комітету з конкурсних торгів УДЦР до оцінки технічних рішень компаній-учасниць постійно залучалися експерти операторів мобільного зв’язку. Кожне із засідань конкурсних торгів транслювалося в режимі онлайн на каналі УДЦР в Youtube – https://www.youtube.com/watch?v=MCBEz4uVHyo ^[26]

За підсумками конкурсу до оцінки було допущено 3 компанії: ТОВ «Діалінк», ТОВ «Т4В» (Республіка Польща), Дочірнє підприємство з 100% іноземними інвестиціями «Ерікссон», які мали три абсолютно різні технічні рішення, однак усі вони повністю влаштовували наших операторів мобільного зв’язку. За сумою балів переможцем було визнано компанію «Діалінк», рішення якої базується на прикладному програмному забезпеченні  литовської компанії Mediafon з практичним досвідом впровадження послуг MNP в семи країнах світу, в двох з яких система перенесення мобільних номерів була впроваджена у 2015 році (http://www.mediafon.lt/ru/zones/about/pages/about ^[27] ). Із протоколом оцінки можна ознайомитись на сайті УДЦР – http://www.ucrf.gov.ua/zakupivli/vidkryti-torgy/protokoli/ ^[24] – . Інформація про предмет закупівлі: 62.01.1 ^[28]

Юрій Ніколов, «Наші гроші»