[1]Різдвяна історія про те, як магічним чином отримати землю під Києвом, потім обміняти її на квартири і продати їх МВС і Міноборони за 80 мільйонів.
Дарма стародавні алхіміки, шукаючи філософський камінь, кучкувались в Німеччині-Італії. Найдоречніше місце для таких цікавих дослідів, це все-таки – Україна. Тут принаймні навчились перетворювати в золото якщо не всі інгредієнти, то принаймні землю.
Один із останніх прикладів – незвичний бізнесовий успіх однієї прокурорської родини, на який ми натрапили абсолютно випадково.
Секретна прозорість
«Випадково натрапили» – це, звісно, трохи перебільшення. Для цієї випадковості потрібно було кілька годин гортати сторінки новоствореного порталу публічних фінансів [2] у пошуках «чогось цікавого».
Зате таке гортання було винагороджене знахідкою. Кілька місяців тому ми зафіксували [3] перерахування невідомій нам громадянці Тетяні Кривобок 29,14 млн грн. за квартири для працівників Міністерства внутрішніх справ у селі Софіївська Борщагівка. Слово «село» не має вводити в оману, оскільки це – практично Київ.
[4]
Найбільше нас спершу зацікавило навіть не прізвище, а те, що про такий конкурс ми нічого не чули. Сума серйозна, однак тендеру не було.
На початку довелось розібратись із самою схемою купівлі квартир, а докопатись до прізвища вдалось лише зараз. Але все по порядку.
Виявилось, що тендеру і не мало бути. Квартирні закупівлі МВС та Міноборони регулює окрема постанова [5] Кабміну №147 2011 року. Згідно з нею, замовник публікує дані про конкурси не у «Віснику держзакупівель», а на своєму сайті та у ЗМІ (на свій вибір). Публікується «оголошення про проведення закупівлі, що включає вимоги до житла, зміст конкурсної документації, строк подання пропозиції, місце проведення торгів, контактна інформація».
Ми справді знайшли на сайті Міністерства внутрішніх справ розділ [6] про закупівлі житла на вторинному ринку. Підхід до оприлюднення інформації тут дуже вибірковий: подекуди – досить розгорнуті повідомлення, а іноді взагалі не уточнюється [7], скільки квартир збираються купити. Мовляв, дзвоніть, і ми самі розкажемо. Постанова Кабміну обіцяла ширше інформування.
На сайті МВС є дані, що 21 липня [8], 4 вересня [9] і 15 вересня [10] 2015 року переможцем конкурсу на придбання житла для працівників МВС стала Тетяна Доріївна Кривобок. Але в цих повідомленнях немає жодної інформації про те, скільки житла купують і де саме, хто склав конкуренцію переможцю на торгах. І, головне, гроші – скільки їх заплатять. Цього МВС теж не розповідає. Інформативність повідомлень наближається до нуля. А оцінити прозорість конкурсу практично неможливо.
[11]
Усього цього не дізнались би і ми, якби не портал публічних фінансів. На якому, окрім суми платежів, видно також, які квартири купувало міністерство.
Виявилось, що було придбано 41 квартиру у будинках на вул. Горького, 5б, 5в, 5г та вул. Павла Чубинського, 2 – це адреси будинків житлового комплексу «Софія Київська» (за Академмістечком).
Квартири купувалось двох типів – двокімнатні в середньому по 600 тис грн. та трикімнатні по 900 тис грн. без ПДВ, оскільки продавцем виступала фізособа. З економією у МВС не склалось. Наприклад, двокімнатну квартиру №179 по вул. Горького, 5в площею 42 кв м придбано за 585 тис грн., тобто по 14 000 грн. за квадратний метр. У відкритих джерелах є дані про продаж квартир у цьому будинку по 13 040 грн. [12] за квадратний метр.
У цих же будинках Тетяна Кривобок продавала квартири не тільки МВС, а й Міноборони. Щоправда, Міністерство оборони ще досі не створило кабінету на порталі публічних фінансів, а відтак даних про оплату цих договорів там немає.
Натомість Міноборони на відміну від МВС публікує в себе на сайті [13] повністю конкурсну документацію, розгорнуті протоколи торгів, дані про переможців і вартість договорів. На сайті Міноборони є дані про договори з Тетяною Кривобок за липень-вересень 2015 року на 12,23 млн грн [14]., 17,84 млн грн [15]. і 24,67 млн грн [16].
Таким чином, у 2015 році Тетяна Кривобок підписала з обома міністерствами договори на придбання квартир щонайменше на 83,88 млн грн.
Таємничий продавець
Усі придбані квартири знаходяться у Софіївській Борщагівці, в будинках на вул. Горького і Чубинського в ЖК «Софія Київська». Забудовником є ТОВ «Укрполіскорм» [17] Людмили Скуратовської, дружини народного депутата Сергія Скуратовського від Радикальної партії, який очолює Комітет Верховної Ради з питань будівництва.
Однак забудовник – забудовником, а квартири силовикам продає їх власник, тобто – Тетяна Кривобок.
Ми з’ясували, що це дружина Юрія Васильовича Кривобока, теперішнього старшого слідчого [18] в особливо важливих справах Генеральної прокуратури. Посаду в ГПУ він отримав тільки у 2014 році, а до цього трудився прокурором Оболонського району Києва.
[19]Зліва на право: Оксана Кривобок (мати слідчого), Юрій Кривобок (слідчий ГПУ), Тетяна Кривобок (дружина слідчого), Василь Кривобок (батько слідчого)
Донедавна сім’я прокурора не вирізнялася надзвичайними доходами. Про це свідчить декларація [20] Юрія Кривобока за 2013 рік, де прокурор показав трохи більше 100 тис грн. доходу, а його дружина – менше 40 тис грн., основну частину якого склали страхові виплати.
Правда, сам Юрій Кривобок, який працює в прокуратурі щонайменше з 2009 року, задекларував три будинки, дачний будинок, одну квартиру, а також інше нерухоме майно на 8,5 тис кв.м, яке не вдалося ідентифікувати. Можливо, це і є квартири, які потім він переписав на жінку. Бо сама Тетяна Кривобок не вказала в декларації 2013 року взагалі ніякого житла.
У реєстрі майнових прав є дані про чотири невеликі квартири у Софіївській Борщагівці, власницею яких значиться Тетяна Кривобок. Ці квартири оформлено у власність у 2015 році. Припускаємо, що так само було і з рештою вже проданих квартир, і це пояснює їх відсутність у декларації два роки тому.
Однак залишається відкритим питання, як у сім’ї прокурора з’явилося понад 100 новозбудованих квартир, продані армії та міліції.
Як із землі зробити квартири
У декларації Тетяна Кривобок вказала 6,70 га землі. Свого часу пані Кривобок віддала землю під забудову фірмі «Укрполіскорм» (у кінці 2014 р. забудовник викупив землю). Свої відносини землевласник і забудовник оформили безстроковим договором суперфіції, що дає право забудови ділянки. Ймовірно, в якості винагороди за землю Тетяна Кривобок і отримала готові квартири.
Землю в Софіївській Борщагівці мала не тільки дружина прокурора, а й його батько і мати. Всього 16,64 гектарів полів. І всі вони аналогічно мали договори про забудову з «Укрполіскорм». Словом, сімейний бізнес.
[21]
Виникло логічне питання: коли та як родина прокурора розжилася такою кількістю землі у безпосередній близькості до столиці?
Виявилось, що у 2009 році рідні прокурора скористались [22] правом безплатної приватизації землі у Софіївській Борщагівці. За законом кожен громадянин має право отримати безкоштовно у власність ділянку під особисте селянське господарство, але тільки площею до 2 га і один раз.
Однак у Софіївській Борщагівці людям вдавалося отримувати ділянки і по два рази, що є прямим порушенням закону. Зокрема, по дві ділянки отримали Оксана Юріївна Кривобок і Василь Якович Кривобок – батьки прокурора.
Раніше це були землі державного агрокомбінату «Пуща Водиця». Спершу сільрада збиралась передати їх в оренду ТОВ «Біо Оріяна», яке з 2006 року мало договір із Софіївсько-Борщагівською сільрадою про забудову. Компанія обіцяла, окрім багатоповерхівок, збудувати дитсадок, школу, зробити водопровід для всього села і передати 5% житла працівникам державного агрокомбінату «Пуща Водиця».
Але у 2008 році сільрада рішення про забудову ТОВ «Біо Оріяна» скасувала, обґрунтовуючи це тим, що інвестор нічого не робить для оформлення ділянки, а ще на його роботу скаржаться місцеві мешканці. «Біо Оріяна» оскаржувала це рішення в Господарському суді Київської області і перший позов виграла [23]. Саме в цей час сільрада отримала від агрокомбінату «Пуща Водиця» лист про відмову від спірної землі на користь села. Зазначимо, що відмова ця сталася без погодження з Міністерством агарної політики.
У 2010 році сільрада подала позов про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Сільрада стверджувала, що дізналася, що земля перебувала в користуванні НДВА «Пуща Водиця», а тому вона не мала права передати цю землю під забудову ТОВ «Біо Оріяна», і її рішення було незаконним. Суд з цим погодився [23].
Схоже, що всі ці аргументи були потрібні сільраді тільки для того, щоб відкараскатись від небажаного забудовника фірми «Біо Оріяна». Бо у 2009-2010 рр., ще не маючи на руках відмови держпідприємства від землі, сільрада вже активно роздавала цю землю у власність безкоштовно під особисте селянське господарство маловідомим громадянам. Проте в законності цих рішень сумніватися ніхто не став.
Але повернемося до сім’ї Кривобоків. По праву безплатної приватизації вони отримали небагато землі, а відтак активно скуповували її у інших осіб, кому сільрада подарувала тоді землю. Щоправда, рідні прокурора не збиралися займатися селянським господарством, і в тому ж 2010 році змінили цільове призначення землі на будівництво багатоквартирних будинків.
Зауважимо ще один цікавий момент. У 2009 році разом із Кривобоками землю під селянське господарство безплатно отримала і швидко продала Ганна Свириденко. Це дружина судді Господарського суду Київської області Павла Горбасенка. А саме Господарський суд Київської області, де суддею є чоловік Свириденко, допоміг [23] Софіївській сільраді відбитися від попереднього небажаного претендента на землю.
На останніх виборах до Київської міської ради Василь Кривобок був довіреною особою [24] кандидата Ганни Свириденко, яка балотувалась від партії «Батьківщина». Більше того, Свириденко і Кривобок навіть мають спільну фірму – ТОВ «Юридична фірма «Добродії».
Земельні оборудки у Софіївській Борщагівці не пройшли непоміченими. У 2011 році місцева депутатська комісія склала розгромний звіт [22] щодо дерибану землі. У цьому звіті фігурували і ділянки Кривобоків, де зазначалося, що вони виділені з порушеннями. Депутати направили матеріали у прокуратури всіх рівнів і Адміністрацію президента. Але правоохоронці не побачили складу злочину. Помічником прокурора Києво-Святошинського району тоді був Назар Холодницький, який, нагадаємо, місяць тому очолив Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру при ГПУ.
Так що єдине, що ми можемо – це просто зафіксувати чергову історію бізнес-успіху в прокурорській родині. І вкотре подивуватися талантам, удачі чи просто магічним здатностям робити гроші, що переслідують сім’ї українських прокурорів.
Ірина Салій, «Наші гроші»