ТОВ «Українська бізнес група» купує перехідний «РВС-банк», створений на базі збанкрутілого банку «Омега» Миколи Лагуна. Про це йдеться в сюжеті Аліни Стрижак в телепрограмі «Наші гроші» [1].
«Українська бізнес група» входить у корпорацію «UBG», створену 2005 року фінансовою компанією «Ініциатива» та страховою компанією «Добробут» нинішнього нардепа БПП Руслана Демчака. Демчак також керував «Українською бізнес групою» протягом 2000-х. Потім передав керівництво дружині Світлані.
Нині ТОВ записане на Ольгу та Олександра Стецюків. Останній значився помічником нардепа, а також був його сусідом в м. Липовець Вінницької області. У Демчака нині заперечують [2] будь-яку причетність депутата до UBG.
Однак нинішні власники більше схожі на суто формальних. В оголошенні про продаж страхової компанії [3] зі структури UBG вказано: «Деталі можна дізнатися у Василя Куліша, контактна особа – Олександр Стецюк». Василь Куліш – голова Третейського суду при громадській організації «Захисту прав споживачів фінансових послуг». Президент цієї організації – Руслан Демчак. Розташований суд в тому ж будинку, що й «Українська бізнес група» та «UBG». Також Куліш керував фірмою «Консалтинг груп» зі структури UBG. [4]
Колишній банк «Омега», який купують структури Демчака, може стати дуже ласим шматком. Пропередні власники банку [5] дали кредит на $10 мільйонів столичному готелю «Либідь» і понад $5 мільйонів пов’язаній із готелем фірмі «Вільний вітер» під заставу готельного корпусу. Зараз «Либіді» нічим віддавати борги. І його власники через суди намагаються відтягнути повернення боргу.
Руслан Демчак під час парламентських виборів 2012 року потрапив до СІЗО [6] на кілька місяців. Однак судові документи свідчать: Демчак мав залишитися за гратами набагато довше, якби метою прокуратури було не лише зняти кандидата Демчака з перегонів. Він хотів балотуватись по округу разом з Григорієм Калетніком з партії регіонів, батьком тодішнього голови Митниці Ігоря Калетніка. Тоді Демчак знявся з виборів, був змушений віддати частину свого бізнесу і вийшов на свободу.
По приходу до влади Віктора Януковича на фірми, які Сім’я вирішила витіснити з ринку конвертації нелегальних коштів, заходили податкова та СБУ. У судових реєстрах є [7] 40 фірм, які наприкінці 2011 податкова назвала «конвертаційними», «транзитними» чи «фіктивними». Всі вони мали рахунки в «Ерде-банку» Демчака. Через такі фірми виводили мільйони державних гривень.
Наприклад, аеропорт «Запоріжжя вантажний» у 2010 році створив [8] фіктивну заборгованість перед фірмою, якої не існувало. Потім за державні гроші керівництво аеропорту купило векселі у фірм «Стандарт брок» і «ФК-Контанго» і ними погасило заборгованість. Чоловік, записаний директором фірми «Контанго», на суді запевнив [8], що підприємством ніколи не керував, а його підписи хтось підробив.
А ось друга фірма-векселедавець, «Стандарт брок», реєструвалася за тією ж адресою, що й UBG, та мала спільні телефони з пов’язаним з Демчаком пенсійним фондом «Ініціатива».
Одна з основних компаній по цих судових справах – «Артброк» – мала спільну адресу з Фондовою компанією «Ініціатива» Демчака – Київ, Спаська, 11. Телефон «Артброку» реєструвався на киянина Олександра Волошина. А той був бізнес-партнером Олександра Лантуха із «Стандарт Броку».
Власник ще однієї такої фірми «Марадору» – Андрій Шевченко – з міста Липовець, звідки родом Руслан Демчак. А у фірми Шевченка «Торговий дім «Укрпромзбут» телефон 2333806, як і у фірми «Будкомплекс плюс» колишнього співвласника «Ерде банку» Олександра Поліщука, теж родом із Липовця.
Цей же номер мала і фірма «Торговий дім «Укрпромпостач» Володимира Рубанчикова. Чоловік значився керівником «Денфінансгруп», яка ішла по тих же судових справах. Брат Рубачикова Сергій – власник ще однієї фірми, «Лаватан», яка в цих справах виступала векселедавцем. Засновником «Артброк» значився «Краматорський завод металургійного обладнання». Співвласник заводу Олександр Журавський теж виявився земляком Руслана Демчака – із Липовця. А ще сусідом по будинку Андрія Шевченка – власника фірми «Марадор».