У пошуках дна з «золотими» пікселями
07.07.2015   //   96 Переглядів

fotoКлерки Держінформюсту пустили по вітру чотири мільйони гривень, прикрившись фактично фіктивними відкритими торгами і любов’ю до фото.

Здається, адвокатське минуле багатьох очільників Мінюсту зіграло з ними в погану гру. Людям, які багато часу проводили у судових засіданнях, починає здаватись, що головне довести невинність клієнта де-юре. А як воно є у фактичному житті – не вже й важливо.

Те, що в реальному житті «б’ють не по паспорту» якось і в голову їм не приходить.

Одна з таких характерних історій сталась зовсім нещодавно, точніше ще триває. Ціна питання – втрачених чотири мільйони гривень для державного бюджету.

Історія починалась традиційно. На початку травня «Наші Гроші» звернули увагу на тендер держпідприємства «Інформаційний центр» Мін’юсту на постачання електронних планшетів на 8,06 млн грн. від фірми «Енглер». Нашу увагу привернула ціна – 19 650 гривень за планшет (близько $940). За таку суму можна купити найкращі в світі прилади, наприклад, нові iPad. А їх мінюстівці захотіли понад 400 штук. Тобто операція щонайменше нерядова.

Ці планшети «Хьюлет Пакард» продає на своєму сайті більше ніж вдвічі дешевше від тих, які захотів Держінформюст. Різниця лише у одній з двох фотокамер планшету – на фото має 5-мегапіксельну, а на тендері захотіли 6 МП.

«Хьюлет Пакард» продає планшети HP Pro Tablet 10 EE G1 на своєму сайті більше ніж вдвічі дешевше від тих, які захотів Держінформюст. Різниця лише у одній з двох фотокамер планшету – на фото має 5-мегапіксельну, а на тендері захотіли 6 МП.

Однак глибше вивчення показало, що Держінформюст хотів досить такі звичайні планшети, які пересічний українець може без проблем купити по 10-13 тисяч гривень. Свідченням цього стала конкуренція на тендері. Фірма «Навігатор» пропонувала по 9 600, «Електех» по 12 672, «Інзарго» – по 15 696 гривень.

Однак біда в тому, що жодна з цих фірм підряд так і не отримала, а мільйони пішли «Енглеру». Через одну гаджетівську забавку. Інформюстівці зажадали, аби їхні планшети мали тилову камеру на 6 мегапікселів. Не на 2 МП, як у простих моделях. Не на 5 МП, як у дуже хороших планшетів. Не на 8 МП, як у найнайнайнайкрутіших. А саме на 6 МП, згадок про які ми взагалі не знайшли у жодного виробника.

І саме через цю незрозумілу забаганку Держінформюст викинув на планшети не 4 мільйони гривень, а вдвічі більше.

Журналіст «Лівого берега» Андрій Яницький вирішив докопатись до правди у цій історії. І виявилось, що кожен рух у пошуках істини все глибше закопує Держінформюст. Сподіваємось, що правоохоронці влаштують остаточне дно вже зараз, аби не дійти взагалі до маразму.

Журналіст подав запит і отримав відповідь від Держінформюсту про те, які ж саме планшети було зрештою придбано. Виявилось що це HP Pro Tablet 10 EE G1.

В Україні такі планшети – рідкість, а у Європі їх можна спокійно придбати по приблизно по $580. І відмовки щодо розмитнення та доставки не можуть пояснити, чому тендерна ціна Держінформюсту вище на 400 доларів. Бо у Росії, яка також імпортує ці планшети, їх ціна становить від $516 до $689. Тобто щонайменше на три сотні дешевше від ціни на українському тендері.

Більше того. Виявилось, що планшети HP Pro Tablet 10 EE G1 мають камеру лише 5 мегапікселів! Тобто Держінформюст, викидаючи з тендеру дешевих конкурентів з їх «слабенькими» камерами мав так само відшити і «Енглер». А це пахне Кримінальним Кодексом, а саме статтею 364, якою передбачено ув’язнення до восьми років за зловживання владою або службовим становищем.

Тож на «Лівому березі» вчора вийшла стаття про «золоті» планшети інформюстівців, від яких за кілометр тхнуло Кримінальним Кодексом.

На фоні цього запаху відразу надійшла нова реакція від в.о. гендиректора Держінформюсту Олексія Личова (раніше був відомий як адвокат, як і міністр юстиції Павло Петренко).

Виявилось, що журналіст цілком неправий. Ось вам і папірчик про те, що ці планшети ексклюзивно оснащені саме 6-мегапіксельною камерою, а ось вам і висновок, що такі ексклюзивні речі не можна порівнювати з отим непотребом у відкритих джерелах. Бо планшети для Держінформюсту виготовляються на спецзамовлення, а тому у інтернет-магазинах вони не продаються.

Клерки з вертикалі міністра юстиції Павла Петренка вимагають, аби журналісти не порівнювали з магазинними цінами їхні екслюзивні планшети.

Клерки з вертикалі міністра юстиції Павла Петренка вимагають, аби журналісти не порівнювали з магазинними цінами їхні екслюзивні планшети.

Тобто абсолютно незрозуміла примха – мати не стандартну камеру на 5 або 8 МП, а нестандартну на 6 МП – примусила державне підприємство заплатити не 4 мільйони гривень, а вдвічі більше.

І знаєте, ми впевнені, що Держінформюст був до цього готовий. Він наче знав, що у «Енглера» є так необхідні йому витребеньки саме за такою ціною. Оскільки очікувана ціна тендеру становила 8,20 млн грн., яку «Енглер» після відсіювання чотирьох(!) дешевших конкурентів героїчно знизив аж на цілий відсоток.

Також у Держінформюсті наче знали, що в Києві дуже скоро будуть планшети, які HP має виготовляти на спецзамовлення на своєму заводі по передплаті. Оскільки встановили вимогу, аби після підписання угоди з переможцем тендеру 27 квітня вони були у замовника вже 4 червня.

Пропонуємо спробувати будь-кому такий героїчний перфоманс по взаємодії з виробником «Хьюлет пакард», якщо у вас ще немає на складі саме таких планшетів і священної впевненості у перемозі на тендері. Також пропонуємо здогадатись про механізм «телепатії», за допомоги якої тендерникам Держінформюсту була «навіяна» забаганка ексклюзивної 6-мегапіксельної камери.

Пошуки грошей пропонуємо залишити правоохоронним органам, які мають полювати за державними коштами. Але відразу оговоримось, що це буде зробити досить важко. Держінформюст у цій оборудці наступив на усі морально-етичні міни, які тільки міг. Оскільки бажаючи купити саме такі планшети, він по ідеї мав би провести переговорну процедуру, у якій мав би пояснити причини своєї забаганки. Але клерки Личова не захотіли пояснювати те, що пояснити, здається, неможливо. Тому провели відкриті торги, які формально захищають від будь-яких формальних звинувачень.

Хоча, звичайно, слідчі органи могли б зламати цю традицію. «Опитавши» всіх учасників, і дізнавшись, скільки коштують такі камери у виробника, навіщо вони Мінюсту, чи мав такі камери єдиний допущений конкурент «Енглеру» – фірма «ІТ-інтегратор», яка і легімітизувала відкриті торги.

Можливо, тоді адвокати дізнались би, що окрім побудованого в їхніх головах паралельного світу, існує ще й інший – реальний.

Юрій Ніколов, «Наші Гроші»