Прокуратурі не вдалося відсудити базу відпочинку в Пущі-Водиці – строки сплили, фірма самознищилася
15.05.2015   //  

Вищий господарський суд визнав неправомірним продаж профспілкової бази відпочинку в Пущі, однак повернути майно в державну власність неможливо. Про це йдеться у постанові ВГСУ від 12 травня.

Йдеться про базу відпочинку у Пущі-Водиці по вул. Вишгородській, 85/79 у м. Києві. Раніше вона належала Федерації профспілок України. У 2004 р. Федерація продала цю базу Малому багатогалузевому приватному підприємству «Оста» за 1 млн грн. На той момент майновий комплекс мав у складі сім корпусів, сауна й гараж, загальна площа нерухомості складала 1 040,8 кв.м.

У 2011 р. київська прокуратура, діючи в інтересах Фонду держмайна, подала в суд на Федерацію та фірму «Оста». Договір вимагали розірвати, а майно витребувати у державну власність. Прокуратура стверджувала, що Федерація не мала права продавати базу без погодження з ФДМУ, оскільки за правом власності база була майном державним, а не профспілковим. Позов до суду прокуратура тоді подавала з пропущеним строком давності (він складає три роки), однак просила його поновити з огляду на те, що про порушення дізналися лише в 2011 р. – в ході прокурорської перевірки відчуження майна профспілок.

Перший суд став на бік прокуратури, договір визнав недійсним і наказав повернути базу державі. Разом з тим суд відмовився накладати арешт на майно, не вбачаючи в тому необхідності.

У тому ж 2011 р. «Оста» рішення суду оскаржила. Апеляція розтяглася на три роки, в тому числі через судово-будівельну експертизу. У 2014 р. рішення першого суду зрештою було повністю скасоване, окрім того виявилося, що бази відпочинку за вказаною адресою вже по факту немає – новий власник перебудував її під житло, вклавши в перебудову 4,76 млн грн.

При цьому варто зазначити, що сама «Оста» в 2012 р. ліквідувалася, тобто апеляційний суд приймав рішення за позовом і на користь вже неіснуючої юридичної особи.

Загалом справа двічі пройшла по колу всі інстанції, вирішувалося питання первинного власника й строків давності. Стосовно самої фірми, провадження у справі припинили з огляду на ліквідацію.

Зрештою ВГСУ дійшов до висновку, що право власності на спірний об’єкт мала не Федерація, а держава Україна. Тобто Федерація мала погоджувати продаж бази із державою в особі Фонду держмайна. Разом з тим загальна позовна давність у цій справі таки сплила, а тому витребувати майно неможливо.

Фірма «Оста» на момент купівлі бази та початку судової тяганини належала Володимиру Остапенку, перед ліквідацією була переоформлена на Олену Кудіну.

Згідно з даними майнового реєстру, поки тривали суди, сама база відпочинку змінювала власників. До 2012 р. вона перебувала у власності ТОВ «Укрздровтур» Світлани Костюченко. Через місяць після того, як прокуратура виграла перший суд однак так і не домоглася арешту майна – фірма заклала його в іпотеку тому самому Володимиру Остапенку. Коли строк іпотечного займу закінчився, у березні 2012 р. майно перейшло до Остапенка, який є власником нерухомості по цей день.