НОВИНИ

21.02.2018
20.02.2018
Всі новини »

ТЕГИ

ДОКУМЕНТИ

Скандальні годувальники солдатів-4. «Дніпропетровці»

23 Квітня 2015

«Дніпропетровські» фірми, оклигавши після наступу «єнакіївських», поступово повертаються на ринок. 

До «дніпропетровської» групи зараховуємо: «ВКП «САВА», ТОВ «Івала», ТОВ «Авіка». Основні персоналії: Світлана та Ольга Ларіна, Ірина та Євген Шевченко.

Історія участі групи в армійському харчуванні починається з середини двотисячних років, коли було запроваджено «аутсорсинговий експеримент» у армії. Контракти з військовими перервались із приходом до Міноборони команди Єханурова-Єжеля. Повернутися на армійські кухні «дніпропетровські» змогли у 2013 році за міністра Лебедєва і залишаються у обоймі зараз.

«ВКП «САВА» (11 млн грн.)

Історія «ВКП «САВА» сягає кінця дев’яностих минулого століття. Тоді (і донедавна) фірма була записана на Громадську організацію «Військовослужбовців та військових пенсіонерів». Засновниками останньої є Михайло та Світлана Ларіни, а також Євген та Ірина Шевченко. Перші тендерні перемоги «ВКП «САВА» припали на 2007 рік. Того ж року «ВКП «САВА» виграє армійські тендери на годування солдатів, директором підприємства значився Євген Шевченко. Із приходом до Міноборони команди Єханурова-Єжеля фірма була вибита з пулу армійських годувальників об’єднаними зусиллями «білоцерківських» та «єнакіївських». В особливих скандалах фірма не відмічена. Навіть закиди КРУ щодо неукладання армією із «ВКП «САВА» договорів аренди обладнання, відшкодування комуналки та перерахування фірмі кошти за ненадані послуги й безкоштовне проживання кухарів фірми у військових частинах виглядають дрібними огріхами на фоні опису діяльності інших годувальників.

Після викидання «ВКП «САВА» з армійських кухонь фірма тихо вигравала невеликі тендери на харчі для Дніпропетровського ветеранського шпиталю та судилося з армією по комунальних боргах.

У 2014 році фірма стала фігурантом курйозного скандалу. «ВКП «САВА» виграла тендер на харчування пільгових категорій школярів, перебуваючи у стані припинення. Втім, фірма насправді проходила реорганізацію.

З березня цього року власником фірми значиться вже не «сімейно-ветеранське» ГО, а Катерина Воробйова. Втім, керує фірмою призначена у жовтні 2014 року, що й до реорганізації, Тетяна Письменна, яка раніше працювала в іншій фірмі групиТОВ «Авіка». До слова, до згаданого «курйозно-скандального» тендеру якісь свої претензії має прокуратура.

«Івала» (6 млн грн.)

По тому як ВКП «САВА» викинули з армійського харчового пулу, «дніпропетровські» завели на її місце фірму-клона – засноване у 2001 році ТОВ «Івала». Заводили фірму некрасиво, вкрай нагло засвітивши дві свої прямо пов’язані фірми на тендері Міноборони у 2008 році. Власником ТОВ «Івала» значилася Ольга Михайлівна Ларіна. Власниками «конкурента» – ТОВ «Мокша-Сервіс» були Михайло Іванович Ларін та Світлана Олександрівна Ларіна. Міноборони жодних претензій до такої конкуренції не висловило, претензії КРУ з цього приводу не мали жодних наслідків. До слова, нині ТОВ «Мокша-Сервіс» переписано на теж не надто далекого власника, Ірину Шевченко з «сімейно-ветеранського» ГО. А «Івала» замістила «ВКП «САВА» в тому числі у комунальних боргах перед Міноборони. При цьому до штату «Івали» армійські тиловики так само вписують своїх родичів. В комерційних каталогах один з телефонів «Івали» співпадає з телефоном Євгена Шевченка, директора «ВКП «САВА» та співзасновника з «сімейно-ветеранського» ГО.

Історія з викиданням «Івали» з армійського пулу годувальників була найяскравішим з епізодів війни за армійські кухні. Фірма стала об’єктом численних медіа-атак за технологією «своєчасних масових отруєнь» та «клятих попередників».

На переконання автора, такі епізоди мали та мають місце в усіх армійських годувальників. І ТОВ «Івала» мало для них всі передумови. Проте, історії про виявлення касторки у солдатських харчах вказує на те, що саме ці медійні «масові отруєння» були організовані в інтересах конкурентів з «великої трійки» засновників Асоціації харчових підприємств «Армія» – насамперед, «єнакіївських».

Також командою Єжеля проти ТОВ «Івала» було застосовано стратегічну зброю проти небажаного постачальника – фірмі просто перестали платити за надане харчування. Зрештою, після історій із «взяттям в полон» працівників та майна «Івали» генерал-лейтенантом та екс-заступником міністра оборони Володимиром Терещенком (див про «генерал-єнакіївське» угрупування), фірма капітулювала. Тим паче, що з часів виграного у 2008 році тендеру і до втрати своїх позицій на початку 2011 року «Івала» хазяйнувала на армійських кухнях без проведення торгів, за схемою додаткових угод. За відверто ворожого ставлення тодішнього міністра жодних шансів утриматись у пулі ця фірма не мала, навіть попри локальні судові перемоги. Спроби «Івали» втриматись, блокуючи через суд неконкурентну закупівлю послуг «Оптукрпром-ВР», провалилися. Судова легалізація договору «Оптукрпром-ВР» з Міноборони, натомість, була успішною.

В ході цих скандалів основними представниками «Івали» були її тодішні керівники Світлана та Ольга Ларіни. Після вильоту з армійських кухонь «Івала» сконцентрувалась на відбиванні претензії військових із комунальних заборгованостей та на стягненні з армії боргів.

Левову долю боргів у 83 мільйони армія повернула ТОВ «Івала» у 2013 році, після призначення міністром оборони Павла Лебедева, за нього ж відбулося «друге пришестя «дніпропетровських» на армійські кухні.

А «Івала» у січні 2014 року почала процедуру банкрутства через борг у 53 тисячі. У квітні 2014 року ТОВ «Івала» офіційно ліквідована. Тож податківці, які чогось у 2015 році згадали за фірму, впіймали облизня.

«Авіка» (458 млн грн.)

Ключовою тендерною фірмою групи «дніпропетровських» було та залишається ТОВ «Авіка». Заснована у 2001 році фірма з 2004 року бере участь у тоді експерименті з впровадження аутсорсингу в армійському харчуванні. І тримається там до 2008 року, коли команда Єханурова-Єжеля вибиває «Авіку» та згадане «ВКП «САВА» з харчового пулу, тимчасово компенсувавши це введенням до складу годувальників армії ТОВ «Івала».

У керівництві ТОВ «Авіка», так само як і у ТОВ «Івала» постійно світились Світлана та Ольга Ларіни. У суді фірми «дніпропетровських» зазвичай представляє Єрохіна Н.О. Вище керівництво та номінальні власники фірми постійно змінюються (нинішнім засновником фірми значиться Наталія Дишук, директором – Ірина Гетьман).

Після вильоту з армійського пулу «Авіка» концентрується на закладах освіти, охорони здоров’я та залізничниках, виграючи їх тендери за участі фірм групи, а також інших дніпропетровських фірм – традиційних переможців місцевих тендерів із харчування. Наприклад, з чотирьох учасників невеликого тендеру три мали пряме відношення до групи – ТОВ «Івала», ТОВ «Авіка» та ФОП Єгоров («банкрутник» ТОВ «Івала»). Втім, взаємини «дніпропетровських» з низкою інших фірм є також дуже близькими. Але оскільки ТОВ «Арт-Синтез», ПП «Міка – групп», ТОВ «Регіональна кейтерингова компанія», ТОВ «Контракт Продрезерв 5» та інші не світилися біля армійських котлів – тут вони згадані лише побіжно.

Таким чином «Авіка» міцно закріпилася в шкільному харчуванні на Дніпропетровщині.

У 2011 році ТОВ «Авіка» раптово виграє тендер Мінсоцполітики на харчування дітей-чорнобильців, зокрема на Рівненщині і Волині при нижчих цінах конкурентів. Організація харчування йде вкрай погано, фірма намагається залучити як субпідрядників своїх відхилених на тендері дешевших конкурентів, пропонуючи їм за денний раціон на одну дитину 8,6-8,7 грн. при виграній ціні 13 грн. За версією самої фірми, ці проблеми були викликані тим, що місцева влада заважала дніпропетровцям розпочати роботу, бо хотіла і далі працювати з місцевими постачальниками. А спроби взяти у дешевший субпідряд фірми, які програли на тендері, «Авіка» пояснила тим, що ці фірми самі нав’язувались працювати за менші гроші. Але дніпропетровці, за словами директора «Авіки», відмовились від таких послуг.

У 2013 році ТОВ «Авіка» повертається у армійський харчових пул – до теплої компанії «білоцерківських», «єнакіївських» та «кримських». Де досить непогано себе почуває і понині, отримавши від «єнакієвських» рівноцінну компенсацію за «полонених» працівників «Івала», у тому числі, звичайно, чергових родичів тиловиків. Наприклад, директором їдальні у військовій частині на Полтавщині «Авіка» призначила дружину майора, який є начальником відділу матеріально-технічного забезпечення цієї ж військової частини.

Але керівництво «Авіки» пам’ятає характер своїх минулих взаємин із «друзями» та не вагається їм про це нагадувати. Про це свідчить медіа-історія із публічним непідписанням «Авікою» ніби-то спільного звернення «спеціалізованих годувальників армії» ТОВ «Адмет-Груп», ПП «Артек-Союз» та ТОВ «Укрпродакорд ОР» до президента України через (о, іронія!) побоювання щодо одностороннього розірвання армією договорів з чинною «четвіркою годувальників» на користь бозна-кого. Втім, у відкритих джерелах вдалося розшукати лише тогорічний лист ТОВ «Укрпродакорд ОР» схожого змісту.

Крім стандартних зустрічних обмінів претензіями з армійцями та освітянами з приводу відшкодування заборгованостей по комуналці та за надане харчування, «Авіка» світилася в справі із «помилковим ПДВ», через яку бухгалтер освітян отримав умовний строк. Згодом Ольга Ларіна, колишній керівник підприємства, бере участь у Конференції «Податкова реформа: пошук концепції, що об’єднує суспільство» у якості простого директора з юридичних та адміністративних питань «Авіки».

ТОВ «Авіка» освоює не лише дитячі та солдатські гроші та не тільки на тендерах – у 2014 році фірма фігурує у скандалі із закупівлею дніпропетровськими тюремниками тюльки із 155% дельтою. Втім, цей скандал мав класичне «ніяке» продовження.

До слова, нинішній офіційний керівник «Авіки» Ірина Гетьман називала висвітлення «сфери їх діяльності» чи-то «підміною понять», чи «замовленням конкурентів». Що ж, вочевидь із цим згодні у Міноборони. В частині «підміни понять».

Бо фірму разом з усіма «замовниками-конкурентами» у нещодавно запросили на перемовини і «Авіка» отримала контракт на 131,53 мільйони гривень із харчування солдатів з квітня по липень у Харківській, Полтавській, Сумській та Луганській областях.

Всього «білоцерківські», «єнакієвські», «артек» та «дніпропетровські» у другому кварталі отримають майже 1,1 мільярди гривень. Інших достойників не знайшлося. Цього разу за харчування солдата вони отримають не 34-38 гривень на добу, як минулого року, а близько 56 гривень. Але обіцяють годувати якісно.

 Тож, хто з бійців від 1 квітня залишиться незадоволеним нинішнім армійським готовим харчем – має можливість негайно повідомити про це Діану Петреню з волонтерского десанту в Міноборони. Діана Петреня пропонує фіксувати неякісний армійський харч на фото-відео та повідомляти її з наданням усіх координат телефоном 066 733-25-78, або на e-mail: dianapetrenya@gmail.com.

Про неякісні сухпаї, мабуть, варто інформувати Юрія Бірюкова – це його тема.

До слова, пропоную ознайомитись із Концепцією «Реформи системи продовольчого забезпечення та харчування Військовослужбовців Збройних Сил України». Перший крок реформування вже зроблено – до норм комплектування сухпаїв внесено важливі зміни. Дозволено використовувати тушонку зі свинини поряд із тушонкою з яловичини.

На цьому «актуально-армійська» частина рейтингу закінчена. Наступні місця в рейтингу отримають здебільшого годувальники інших військових формувань.

 

Володимир Лютий, для «Наших Грошей»

ПОДІЛИТИСЯ В СОЦ. МЕРЕЖАХ

НАШІ ГРОШІ Друкувати Друкувати

Tеги | ,

НАШІ БЛОГИ

НОВИНИ РЕГІОНІВ

21.02.2018
20.02.2018
19.02.2018
Всі новини »

ТЕГИ РЕГІОНІВ