Скандальні годувальники солдатів-3. Кримські
Фірма «Артек-Союз» після анексії півострова переїхала до Одеси та продовжила освоювати сотні мільйонів Міноборони.
«Артек-союз» (678 млн грн.)
Засноване у 2000 році ПП «Артек-союз» взяло участь у експерименті з впровадження у Криму аутсорсингового харчування армії, який розпочинався у 2004 році. На відміну від «білоцерківських» та «єнакіївських» груп, «Артек-союз» є стабільним моноутворенням, що завжди діяв під власним незмінним брендом. Основні дійові основи фірми – Наталія Лобик, Надія Савицька, Олександр Сердюк.
Довгий час зареєстроване у Сімферополі підприємство належало Наталії Лобик, вона ж була директором фірми.
У 2008 році, у хвалебних одах «Артек-союзу» тодішній головний начпрод Військово-морських сил України Володимир Тисельський відповідально заявляв, що «Артек-союз» – це найкраще харчування в його військово-морській кар’єрі. Тому не дивно, що невдовзі відставник Тисельський пішов працювати у «Артек-союз». На цій же фірмі працював ще один величальник «Артек-союзу» – екс-заступник головного начпрода ВМСУ Володимир Кіщак. Не дивно, що «Артекс-союз» виявився постачальником рятувальних жилетів для ВМСУ. Втім, під час роботи у «Артек-союз» Кіщак зробив важливе відкриття – саме завдяки харчам «Артек-союз» з 2006 по 2007 рік середня вага матроса ВМСУ збільшилася на 3,5 кіло, а зріст – на 4 см.
Із зміною Міністра оборони з Анатолія Гриценка на Юрія Єханурова та приходом його «нової команди», зокрема Михайла Єжеля, Богдана Буци та Василя Бартківа почався масштабний перерозподіл фінансових потоків міністерства. З пулу армійських годувальників викидають низку попередніх постачальників на користь «генерал-єнакієвських» фірм. У межах цього перерозподілу очевидним є намагання випхати з пулу і «Артек-союз» за класичною схемою масових отруєнь солдат та раптового виявлення недоліків в організації харчування. Саме цим прийомом з армійських кухонь було випхано ТОВ «Ганна-Марія», ДП «Білоцерківський військторг» та ТОВ «Івала».
Позиція автора з того, хто та коли труїв солдат неякісними харчами та немитими руками є простою: всі армійські годувальники потрапляли та потрапляють в такі халепи. Але армія, так саме як і в’язниця є надто закритою системою для публічного висвітлення кожного з таких випадків. Тож, коли скандали зненацька стають публічними, та ще й для їх підігрівання в хід йде касторова олія й результатом скандалу є лише перерозподіл бюджетних потоків, можна зробити висновок, що саме на цей результат й був орієнтований весь «шкандаль».
Але «Артек-союз» достойно прийняв виклик. На серію розгромних публікацій щодо отруєнь солдатів «Артек-союз» відповідає серією самопіару, де традиційно «Артек-союз» рекламують його співробітники – колишні тиловики. За курйозним збігом, піар-матеріали «Артек-союз» розміщує тому числі і «критично-розгромне» видання.
Потому керівництво «Артек-союз» таки спромоглося домовитись про розподіл потоків та сфер впливу із основними агресорами-конкурентами. Певно, спрацювало знайомство із колишнім заступником міністра оборони генерал-лейтенантом Володимиром Терещенком, який на час «кухонної війни» вже був одним з ключових гравців групи «генерал-єнакієвських».
Пакт про ненапад та співробітництво в освоєнні військово-кухонних грошей «Артек-союз», «генерал-єнакієвські» в особі ТОВ «Мезон-К» та група «білоцерківських» в особі ТОВ «Укрпродакорд ОР» скріпили, утворивши втрьох наприкінці 2008 року Асоціацію харчових підприємств «Армія». Керівником асоціації є Іван Сикунда, який у 1990-х та на початку 2000-х років був головним харчовим тиловиком Генштабу. «Артек-союз» миттєво розширює територію обслуговування, спільно із союзниками по асоціації витіснивши попередника. Устами чергового співробітника-колишнього тиловика повідомивши, що 80% штату «Артек-союз» – колишні військові тиловики. Тиловики, що знаходилися на службі ЗСУ цей натяк відразу зрозуміли вірно – з їх боку «Артек-союз» як потенційний роботодавець (після відставки) отримує повну співпрацю.
Коли в середині 2009 року спалахнув скандал, пов’язаний із монополізацією «генерал-єнакієвськими» армійського постачання палива та надто агресивного захоплення ними військових кухонь, «Артек-союз» теж отримав на горіхи.
ГоловКРУ закинуло «Артек-союзу» завищення вартості харчування солдатів на 5 гривень на пайці. Саме таку суму «відкату», за словами керівника ТОВ «Ганна-Марія», викинутого з армійського пулу, тилові діячі команди Єханурова-Єжеля Олександр Савченко та Олександр Уманець вимагали від постачальників харчів. Також «Артек-союз» закидали
відшкодування армією ремонтів переданих «Артек-союзу» приміщень, тощо.
Асоціація на звинувачення відповіла прес-конференцією «Харчування військовослужбовців Збройних Сил України як фактор піару деяких політиків в майбутній президентській кампанії». У свою чергу «Артек-союз» почав окрему інформаційну кампанію, купивши на базарі харчі на добову норму харчування солдата дорожче від коштів, яку отримує від армії. Питання щодо того, чим саме «Артек-союз» звичайно годує армію та з чого отримує прибуток залишився поза кадром. Тоді ж «Артек-союз» закріпився в «оновленому» пулі армійських годувальників та вперше засвітив свою секретну піар-зброю – вкрай цікаву персону, головну «солдатську мать Севастополя» Надію Савицьку.
Вдруге Савицька стала у нагоді «Артек-союзу» в 2010 році, коли податківці відкрили стосовно Наталії Лобик справу по ухиленню від сплати податків та прогонку грошей за харчування армії через ліві фірми. Певно, щось там йшло повз їх «майданчики», чи відсоток колишніх податківців в штаті «Артек-союз» був занизьким. Реакція була миттєвою: фотогенічні «солдатські матері Севастополя» пригрозили голодним бунтом військових. Податківці, певно, злякалися та скинули оберти. В результаті претензії податківців щодо 3,5 мільйонів обналу фіктивного ПДВ зрештою мали проміжним наслідком «умовне засудження» Наталії Лобик та її фіндиректора за «службову недбалість» через несвоєчасну сплату 2 мільйонів податків. В подальшому ця справа неодноразово переглядалася, проте без видимих результатів.
А Наталія Лобик в черговому розлогому піар-матеріалі запевняла Віктора Януковича, що «Артек-союз» його не підведе.
Потому «мать» Савицьку було відкомандировано на Київщину допомагати «генерал-єнакієвськими» добивати їх конкурентів. Операцію було проведено успішно. Савицька починає просуватись до тіла №1 із благородною місією випросити більше грошей для «Артек-союзу». З цим не вийшло – проте Савицька вросла в структуру Міноборони та у красивій формі із купою дивних медалей їздида Україною, розповідаючи про «Схід та Захід разом». А бідуючий «Артек-союз» на паях із нардепом-регіоналом Сергієм Брайко тим часом викупив кримську фірму ТОВ «Кримський центр розвитку туризму» включно із брендом «Крим. Курорти. Туризм», відсудив у Міноборони кошти за покращення переданих фірмі їдалень та отримав від армії не надто успішні претензії на мільйон доларів за відшкодування спожитої електроенергії.
Надалі аж до Майдану-2014 все йшло по накатаній, члени асоціації ревно оберігали свою повну монополію на армійське харчування. Після російської анексії Криму керівництво «Артек-союзу» зважило на реалії, оцінило власні перспективи «конкуренції» на окупованому півострові з годувальниками МО РФ та орлами Гобліна-Аксьонова – та прийняло рішення, що майбутнє «Артек-союзу» – з Україною.
Але як прийняло… Під час блокування українських військових частин окупантами наших солдатів годували не тиловики «Артек-союзу», а українці кримо-татарського походження. А після відступу з Криму «Артек-союз» продав окупантам право використання виставкового бренду «Крим. Курорти. Туризм». (Нагадаємо, ярмарка з тріском провалилася, відобразивши нинішню туристичну привабливість окупованого півострова).
А енергійна «мать» Савицька, на яку записано кілька турфірм, активно включилася в політичне життя РФ. І так само натхненно, як в Україні про «схід та захід – разом», нині в організації «за збереження народу» під гаслом «разом – назавжди» таврує «человеконенависницьку та двулику ідеологію». На якій, звичайно, вже добре знається. Очевидно, на черзі – перереєстрація антиросійської назви організації Савицької, новий красивий мундир – вже з триколорами-орлами й свіжий іконостас брязкалець від нових хазяїв. Тож залишимо колишнього піарника «Артек-союзу» Савицьку її новим наймачам та повернемося до вірного Україні годувальника.
Судова історія фірми є дуже багатою – здебільшого, це битви за відшкодування армії грошей за комунальні послуги та спори із податківцями, що йдуть із змінним успіхом. Проте, «Артек-союз» відмітився й у кількох цікавих кримінальних процесах.
Крім вже згаданої справи про «недбалий обнал ПДВ», фірма засвітилася в кримінальній історії про сімейний розіграш армійського тендеру у 2008 році із фірмою ПП «Респект-Крим», директоркою якої була рідна сестра Наталії Лобик. Цю справу щодо тодішнього головного закупівельника продовольства Міноборони закрили за строком давності.
Також, у 2011 році Наталію Лобик було звільнено від кримінальної відповідальності за працевлаштування без офіційного оформлення (певно, чергових екс-тиловиків). До слова, за невідомим суддею того ж суду синхронно бігали прокурори, підозрюючи його в отриманні хабара від Наталії Лобик та її адвоката по підозріло ідентичній справі.
Ще одна курйозна кримінальна справа теж стосується особливостей «Артек-союзу» у трудовій сфері. Як з’ясувалося, до одеського офісу фірми може ходити чужа людина («малознайомий сослуживець» артемівських екс-тиловиків), випадково та неодноразово зустрічати родичів звільнених співробітників «Артек-союз», та десь взявши печатку фірми, «звільняти» їх з роботи.
Одного разу суд дохідливо вказав надто ретивому СБУшнику, що акт КРУ ревізії про завищення «Артек-союз» калькуляції харчування та заробітних плат, яке коштувало армії 13 мільйонів за 2008-2009 роки, не є вагомою підставою порушувати кримінальну справу. А от коли ціна справи була близько 240 тисяч, суд таки визнав, що черговий начпрод військової частини сплатив за ненадане «Артек-союз» харчування. Суд звільнив тиловика від кримінальної відповідальності через купу чеснот та той факт, що він на той час вже був не військовим харчовиком, а всього лише начальником маттехзабезпечення Одеських МНСників. Чи працевлаштувався він надалі до «Артек-союз» – наразі невідомо.
Також певні нюанси взаємин «Артек-союз» з військовими містяться в справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, тиловик міг легко злити знайомому з «Артек-союзу» чимало армійського палива. Командир військової частини всіляко сприяв «Артек-союзу» у незаконному відкритті платного буфету у своїй військовій частині. Начтилу іншої частини заради «Артек-союзу» плювати хотів на порушення санітарного стану на кухні та їдальні.
Отже, не дивно що вкрай досвідчений «Артек-союз» і нині годує солдатів.
Фірму перереєстровано на Євдокію Колесник, директором значиться Олександр Сердюк, «Артек-союз» після втечі з Криму прописано у Одесі та попри анулювання сертифікатів внутрішнього аудиту ISO 9001 та ISO 22000 та наїзди лобістів неназваних «місцевих годувальників» продовжує годувати українських солдатів.
Цікаву історію щодо можливого майбутнього «Артек-союз» висловив радник президента України Юрій Бірюков. У його обуреному дописі йдеться за те, що майбутнім фірми опікується якийсь депутат, екс-полковник, герой – якого «Артек-союз» дуже смачно годував. «Артек-союз», за словами таємничого депутата-полковника, боявся не виграти відритий тендер.
Втім, об’єкти іншого обурення Бірюкова – «білоцерківський» ТОВ «Візит» та його «брат» ТОВ «Укрпродакорд ОР» після вкрай неприємних подій отримали нові армійські харчові контракти.
Так само все вийшло добре й у «Артек-союзу». У березні 2015 року фірма запрошується армією на переговори та отримує акцепт у «своєму» регіоні. «Артек-союз» з квітня по липень буде годувати солдатів у Одеській, Миколаївській та Херсонській областях за 170,57 мільйонів гривень.
Історія «Артек-союзу» завершує констатацію того, що «велика трійка» учасників Асоціації харчових підприємств «Армія» настільки міцно вбудована в систему армійського харчування, що ні зміни міністрів оброни, ні зміни президентів та парламентів, ані революції та війни не загрожують «білоцерківським», «єнакіївським» та «кримським» стабільно та успішно ділити кухонно-армійський бюджет.
Навряд чи в ближній перспективі фірмі стане на заваді й свіжа порція шляхетного гніву від Юрія Бірюкова та Степана Полторака, пов’язана із тим, що оборонні чиновники «зненацька виявили» стандартний безлад на армійський кухні. Цього разу на «артемівській».
(Далі буде)
Володимир Лютий, для «Наших Грошей»