Фуфло від міністра інфраструктури щодо он-лайн трансляції тендерів
Даруйте за лексику, але слово «фуфло» – це максимально м’який і цензурний термін, який можна вжити щодо вчорашньої піар-виходки міністра інфраструктури Андрія Пивоварського.
Міністр доручив «Укрзалізниці», «Укрзалізничпостачу», «Укрпошті», аеропорту «Бориспіль», «Украероруху» і Держадміністрації портів проводити веб-трансляції своїх тендерів. Підписав доручення, красиво поклав ручку на нього і виклав фотку в інтернет.
У цьому жесті безнадійно все, починаючи з шапки документу. Веб-трансляції вводяться «з метою забезпечення ефективного використання та збереження державного майна, забезпечення відкритості та прозорості під час прийняття рішень про закупівлю…».
Я так розумію, що веб-трансляція буде вестись з якоїсь кафешки поряд з тендерним комітетом? Чи в онлайн будуть викладатись скайп-переговори між зацікавленими особами?
Бо трансляція з жодного іншого місця є стопроцентним натуральним фуфлом.
На розкритті пропозицій можна побачити як у офісі зібрались кілька людей, одні вручили іншим конверти, відкрили їх, порахували папірчики, трохи побалакали і розійшлись. Якщо хтось думає, що мова йде за хабарницькі гроші, то мусимо розчарувати – у конвертах всього-навсього конкурсні пропозиції. І під час цього дійства ніхто не буде визначати переможця тендеру. Просто подивляться чи всі папірці є у поданих заявках і розійдуться десь так на два тижні.
За цей час конкурсні пропозиції будуть ретельно перевірені. І лише після цього відбудеться наступний більш-менш публічний акт – акцепт.
Тендерний комітет знову збереться і оголосить усім присутнім, що так мовляв і так – з ось цими дешевими пропозиціями є наступні проблеми: заголовок довідки набраний не «капс локом», текст надруковано 14-м, а не 12-м кеглем «таймс нью роман кір» (важко в таке повірити? Ось пруф). Тому треба відхиляти. Усі «за»? Ок, тоді допущеними до участі в тендері вважаємо лише ось дві найдорожчі фірми і з них обираємо найдешевшу. Усі «за»? Ок, акцепт.
Що можна буде побачити під час цього дійства такого, чого б потім не було б у протоколі, який публікується у «Віснику державних закупівель»?
Звісно, можна уявити собі якихось лохів, які прямо під час розкриття пропозицій та акцептів прямим текстом кажуть «оберіть мене, я 15% відкачу», а інші лохи їх перебивають і кричать «а ми 20%!».
Але скоріше верблюд пролізе крізь вушко голки, ніж на якомусь тендері можна буде побачити такий епічний дебілізм.
А всі інші картини, які там можна буде побачити, взагалі нічого не скажуть глядачу веб-трансляції.
Це як дурня, яку кілька років тому придумали піарники Януковича – встановити веб-камери на виборчих дільницях, щоб вибори були прозорими і всякі опозиціонери не сумнівались у відсутності порушень.
Користі з того було лише товаришу Януковича по мисливському клубу «Кедр» росіянину Володимиру Євтушенкові, у якого коштом держбюджету придбали веб-камер на мільярд гривень. А фальсифікаторам від того не було ні холодно, ні жарко. Бо фальсифікувались не бюлетені під час вкидання у скриньки, а протоколи підрахунку у кімнатах, у яких ці веб-камери не встановлювались.
Так само і з веб-камерами на тендерах – вони мають працювати он-лайн у момент, коли робиться корупція. А робиться вона зазвичай ще до розкриття пропозицій, коли замовник і майбутній переможець домовляються у приватній атмосфері. І саме цього не можуть зробити наші доблесні правоохоронні органи, яким тільки деколи вдається арешт вже на передачі хабаря (хоча суд потім відпустить з гарантією 99,6%).
Я не сумніваюсь, що Андрій Пивоварський знає цю абетку від і до. Бо перед призначенням він працював у паливній групі «Вог» Ігоря Єрємєєва саме спеціалістом по GR, тобто по зв’язкам з державними органами. А норови у «Вог» суворі: останні кілька років компанії Єрємєєва є фаворитами тендерів «Укрзалізниці», розігруючи їх у теплій компанії дружніх фірм. Ось останній приклад жовтня 2014 року: «Заради 1,3 мільярда для Єрємєєва залізниця дозволила його заявці подешевшати і викинула конкурента».
І найгірше в усьому цьому те, що ось таким – жалюгідним з точки зору боротьби з корупцією піаром на неефективних веб-трансляціях – міністр легітимізує тендери на купу мільярдів. Оскільки потім завжди може сказати: «Ви ж усе могли побачити в інтернеті – на тендері все було прозоро. Які тепер можуть бути претензії?»
А тепер трохи конструктиву, про те як на думку «Наших Грошей» можна і треба боротись з тендерними корупціонерами. Ми вже це висловлювали не один раз, і не тільки транспортникам. Але від нас не убуде, повторимо.
- По-перше, очікувану ціну тендеру замовнику треба поставити у відповідності до ринкової ціни товару з невеликою надбавкою на відстрочку платежу. А не помножити на два у розрахунку на 50% відкат. Для цього треба, аби тендерний комітет відірвав дупу від стільця і самотужки погуглив по чому продаються шпали на ринку.
- По-друге, тендерний комітет має відірвати дупу від стільця ще раз і після публікації тендерного оголошення у «Віснику держзакупівель» самотужки розіслати запрошення фірмам на участь у тендері.
- По-третє, тендерний комітет має відірвати дупу від стільця ще раз і допомогти потенційним учасникам правильно скласти конкурсні заявки, щоб потім не відхиляти їх за капс-лок не в тому місці.
І все. Більш нічого не вимагається. Хіба що не забути гроші заплатити. Для любителів мегапрозорості є і додаткові опції.
Наприклад, «Укрзалізничпостач» запросто може розбити закупівлю дизпалива не на три лоти по мільярду гривень кожен (такі обсяги можуть забезпечити дуже мало потенційних постачальників), а на сто лотів по 30 мільйонів. І тоді не буде тендерів, де «Вог аеро джет» «конкурує» лише з «ВК імпексом».
Але для цього потрібно працювати у хардкор-режимі з відповідною оплатою праці членів тендерного комітету, а не влаштовувати піар на вебі.
Блог від: Юрій Ніколов