Монополія Григоришина на імпорт з Росії
25.12.2014   //  

lampaІмпорт струму із Росії – суміш політики і заробітчанства. Бонуси тут планують отримати Порошенко і Григоришин. Яценюк – ставить підніжки.

Як ми вже писали, восени у Петра Порошенка змінилась концепція щодо Донбасу. Спочатку він обіцяв голодну блокаду, а потім – «не дамо їм замерзнути». Наслідком цього стало впровадження мутної схеми постачання російської електроенергії окупованим територіям через територію України, а також жорстке придушення альтернативних російському вугіллю африканських антрацитів за вказівкою безпосередньо Порошенка.

Відразу з’явилась купа повідомлень про можливі поставки вугілля з Росії за посередницької допомоги Сергія Кузяри, одного з топ-менеджерів вугільної галузі часів Януковича, за яким нібито бовваніє постать путінського кума Віктора Медведчука.

Звісно, це можна вважати співпадінням, але з’явилась низка інших повідомлень щодо пропозицій поставок вугілля та електроенергії в Україну ще від кількох компаній з Кіпру.

Вивчення даних про ці фірми не залишає нам іншого вибору, як повідомити про низку співпадінь. Вони свідчать про те, що Порошенко можливо і «не в долі», але «в темі». А щоб президент отримав політичні дивіденди, його партнери мусять вдовольнити свої економічні апетити.

Співпадіння №1

Кіпрська компанія «Spolinia enterprises limited» була у пулі фірм, які у жовтні запропонували постачати російське вугілля на українські ТЕС. Тоді державне «Центренерго» відмовило: до нас, мовляв, і так пливе африканський антрацит, та й залежати від Росії не хочеться.

Після цієї відмови Порошенко наказав генпрокуратурі перевірити контракт щодо вугілля з Південно-Африканської республіки, а голову «Центренерго» звільнили, замінивши його на Олега Жебського, бізнес-партнера міністра енергетики Юрія Продана та колишнього замдиректора фірми «Продакс» того самого Кузяри.

Відтак продавець африканського палива «Стіл монт» відмовився від подальших поставок, і в України не залишилось іншого вибору, як купувати російське та домовлятись з терористами «Новоросії» про вивезення вже добутого вугілля з окупованого Донбасу. При цьому росіяни відмовляються постачати Україні достатню кількість вугілля, а Володимир Путін публічно рекомендує купувати його саме у донбаських шахтарів. Тим самим президент Росії звалює на Україну тягар утримання захоплених проросійськими терористами територій.

Співпадіння №2

На фоні вугільних розборок почався скандал з імпортом електроенергії з Росії. Замміністра енергетики Вадим Уліда підписав дозвіл на цю справу двом фірмам – ДТЕКу Ріната Ахметова та «Енергомережі», за якою виднілись представники російського бізнесмена Костянтина Григоришина, близького до нинішнього президента, бізнесмена з Вінничини Володимира Продивуса та самого Продана. За це зам міністр позбувся цієї посади.

Важливий нюанс – вказівку звільнити Уліду дав прем’єр-міністр Арсеній Яценюк, один із лідерів зовсім непрезидентського «Народного фронту».

Через скандал з африканським вугіллям було звільнено і навіть тимчасово арештовано голову держпідприємства «Укрінтеренерго» Володимир Зіневича. Саме ця держкомпанія відає імпортними поставками вугілля і електроенергії.

15 грудня новий керівник «Укрінтеренерго» Ігор Романенко отримав пропозицію від кіпрської фірми «Perlisio Enterprises Limited» щодо надання їй дозволу на імпорт російської електроенергії. Однак новий керманич вирішив злягти у лікарню від підпису подалі. На його місце був призначений Валентин Рибачук. Що з його здатністю підписувати різні папери наразі невідомо. Але точно відомо, що скандал розгорявся далі.

Співпадіння №3

19 грудня Яценюк зробив гучну заяву про дозвіл імпортувати російську електроенергію будь-якій фірмі, яка здатна запропонувати нормальну ціну.

Тобто голова Кабміну пообіцяв перекреслити наміри по створенню «уповноваженої» монополії для окремої фірми. (Однак нам не вдалось знайти даних про фактичне виконання обіцянки Яценюка на сайті Кабміну у розділі «Останні надходження актів КМУ» і до цього ми ще повернемось).

акти кабміну 19 грудня

Також піднялась буча у парламентському комітеті з питань ПЕК. Представник «Батьківщини» Олексій Рябчин заявив: «Ми будемо знову піднімати питання про доцільність введення на ринок імпорту електроенергії з РФ компанії-прокладки».

І хоч ця буча на цьому і скінчилась, бо сенсацій після засідання комітету у ЗМІ так і не просочилось, однак і заява Яценюка, і заява Рябчина свідчать про одне: кінці «Perlisio Enterprises Limited» треба шукати не у прем’єрському «Фронті змін», і тим більш не у маргінальній нині «Батьківщині».

Співпадіння №4

Обидві вищезгадані кіпрські «прокладки» – вугільна «Spolinia» і електрична «Perlisio» – були створені в один день 9 жовтня 2014 року і за однією адресою.

Важливий нюанс – їх обслуговує одна і та ж секретарська компанія «C.P. Palema Services Limited», яка також значиться секретарем «Energy Standard Fund Management Limited» – кіпрської компанії, де директором є сам Костянтин Григоришин.

У цих кіпрських новачків є ще одна старша родичка – «Fremisia Trading Limited», яка ділить із ними і адресу, і секретаря. 5 грудня цього року у кіпрський реєстр одночасно внесли зміни до згаданих трьох компаній – «Perlisio», «Energy Standard» і «Fremisia».

Співпадіння №5

Компанія «Fremisia Trading Limited» вже відома читачам «Наших Грошей» як власник найкрупнішого пакету (33%) колишньої взуттєвої фабрики «Київ».

Лавра-Карта

Ми не будемо довго переповідати нашу попередню статтю. Просто констатуємо факт – на території фабрики та у схемі власності цією територію сплелись докупи офшори та фірми, пов’язані з Костянтином Григоришиним, оточенням президента Петра Порошенка та одного з керманичів виборчого штабу «Блоку Петра Порошенка» Давида Жванія. Також подейкують, що по квоті Григоришина до фракції «Блоку Петра Порошенка» пройшло кілька депутатів.

Резюме

Як кажуть, один раз – випадковість, два – співпадіння, три – закономірність. У нашому випадку ми маємо щонайменше п’ять так би мовити «співпадінь». Вони приводять нас до наступного висновку.

Близький до президента України по старому бізнесу росіянин Григоришин отримав вищий дозвіл на монопольку по імпорту російської електроенергії з подальшим реекспортом у Крим. По ходу йому також закортіло встрягнути у схему по імпорту російського вугілля.

Непримиренна боротьба за вплив між Яценюком і Порошенком призвела до супротиву цій схемі з боку опонентів президента. Відтак ситуація наразі завмерла.

Виглядає, що зараз точаться торги між Банковою та Грушевського про ціну питання (демонополізаційного акту уряду, нагадаємо, де-юре досі нема, де-факто є лише красива заява «кулявлоба»).

У випадку реалізації схеми буде досягнуто наступний ефект.

Від імпорту російської електроенергії українцям жаркіше точно не стане. А холодніше – може. Річ у тім, що плани кіпріотів по обсягам поставок російської енергії майже повністю співпадають з потребою Криму. Тобто саме Україні нічого не залишиться – як ввійшло, так і вийшло. Але на цьому Україна може втратити прибутки, які держкомпанія «Укрінтеренерго» має отримувати від поставок електрики на півострів. Бо як ми вже повідомляли, «Укрінтеренерго» вирішило передати цю функцію кому попало: право експорту з України буде продано на аукціоні, дані про який оприлюднюватись не будуть взагалі.

Звісно, ми можемо помилятись у пошуках співпадінь і ниточок, які тягнуть до відомих прізвищ. Однак у одному ми помилитись не можемо: впровадження будь-якої привілейованої «прокладки» завжди робить кількох людей багатшими за рахунок того, що втрачає купа інших людей.

Юрій Ніколов, «Наші Гроші»