- НАШІ ГРОШІ - https://nashigroshi.org -

Ліцензована допомога окупантам

111 [1]Україна підготувала базу, щоби Росія почала постачати електроенергію в Крим і «ДНР-ЛНР», але не потрапила під додаткові санкції.

Для того, щоб зрозуміти політиків – потрібно читати економічні новини. Ця аксіома вчергове проявилась в непримітній для широкого загалу новині про нові ліцензії на імпорт електроенергії. Нагадаємо, що 26 листопада Міністерство енергетики та вугільної промисловості України погодило [2] заявки компаній ДТЕК та «Енергомережа» на імпорт електроенергії з Єдиної енергетичної системи Росії до 1,5 тис. МВт кожній. Також «Дзеркало тижня» з посиланням на джерела повідомило [3], що ще 0,8 тис МВт дозволено імпортувати фірмі «Енергомережа-експорт-трейд».

Багатьох може здивувати така щедрота північного сусіда. Однак вона стає більш зрозумілою, якщо поглянути на дві енергетичні проблеми Росії, які виникли буквально недавно.

Задача №1: темний Крим

Відомо, що Росія так і не придумала як постачати електроенергію в Крим зі своєї території в обхід материкової України. При цьому українська влада обмежила постачання електроенергії на півострів – з чотирьох ліній передач зараз працює лише одна, і у кримчан з’явились реальні проблеми з електроенергією. Привід – Україні бракує вугілля через захоплення Донбасу. Відтак енергія, яку ми завжди експортували, нам тепер і самим потрібна. Тому не будемо продавати навіть по суперкласній ціні. Державне «Укрінтеренерго» з літа продавало туди енергію майже вдвічі дорожче від українських цін, що за півроку мало принести компанії 1,4 млрд грн.

Енергія для Криму є, безумовно, в Росії. Однак як її подати в Крим? Це і є перша проблемою.

Задача №2: безнадійна «Новороссія»

Відомо, що новоросійські терористи регулярно обстрілюють Луганську ТЕС. Але роблять це акуратно, щоби станція не вибухнула і не призвела до техногенного катастрофи у Луганську. Енергозабезпечення ЛНР і так знаходиться на мінімумі.

Відомо, що ДНР забезпечується енергією з підприємства Ігоря Гуменюка та Ріната Ахметова, «Донецькобленерго» преспокійно проводить багатомільйонні тендери [4] на постачання устаткування на окуповану терористами територію і великих проблем зі світлом там немає. Але український уряд минулого тижня наказав українським енергетиками припинити роботу в «Новоросії».

То як Росії надійно забезпечити «Новороссію» електроенергією?

Вирішення проблеми

Варіант відповіді щодо ЛНР знайшли самі росіяни, які терміново будують дві лінії електропередач для поставки електроенергії з Росії, що частково вирішить проблеми окупованої території.

Однак є проблема із покупцем: продаш Україні – обуряться пересічні українці, продаш ЛНР-ДНР – захід докине ще санкцій.

Вихід є: всю операцію потрібно провернути через приватні фірми. І такі фірми знайшлись.

Ахметов і «прокладка»

Нагадаємо, що ліцензії отримали ДТЕК, «Енергомережа» і «Енергомережа-експорт-трейд».

З ДТЕКом все зрозуміло, це Рінат Ахметов у чистому вигляді, який кревно зацікавлений у забезпеченні світлом Донбасу, аби місцеві мешканці не розібрали по цеглині його заводи на окупованих територіях.

«Енергомережа-експорт-трейд» є «прокладкою» у чистому вигляді. Фірма створена 11 листопада, директором призначено якогось Дмитра Юрійовича Облаухова. Контактний телефон фірми – 0965363432 – той самий, що кілька років тому розмістив якийсь Дмитро у оголошенні [5] про надання послуг по ремонту комп’ютерів.

еет31 [6] Дмитро оголошення [7]

Одним з засновників цієї фірми є ТОВ «Інтек енерджі», зареєстроване на якогось Олександра Леонідовича Малиновського. Хто за нею стоїть – невідомо.

«Енрегомережанівест» Продана і Крючкова

Однак зачіпка є щодо другого засновника «Енергомережі-експорт-трейд». Це ПрАТ «Холдингова компанія «Енергомережа» – та сама фірма, яка разом з Ахметовим отримала від Міненерго дозвіл на імпорт російської енергії. І ось вже про цю контору є більше інформації – вона буквально обплутана зв’язками з нинішніми керманичами України.

Ще на початку року «Енергомережа» мала трохи довшу назву – «Енергомережаінвест». Тоді до складу наглядової ради входив Петро Продан, рідний брат міністра енергетики Юрія Продана, чиє відомство і дозволило «Енергомережі» російський імпорт.

Після Майдану назва фірми скоротилась до нинішньої «Енергомережі», а склад наглядової ради повністю змінився. Але голова правління залишився той самий – Дмитро Васильович Крючков. Він більше відомий у сфері атомної енергетики, де мав і війну, і ґешефт з росіянами [8]. Принагідно відмітимо, що брат міністра енергетики Петро Продан також офіційно працює саме у сфері атомної енергетики, очолюючи ЗАТ «Інститут проблем атомних станцій».

«Енергомережа» Григоришина і оточення Порошенка

Згадати за Дмитра Крючкова і не згадати за його брата Леоніда буде неправильно. У вересні Леонід Крючков був призначений в.о. директора підприємства «Укрінмаш» – дочірнього підприємства державного концерну «Укроборонпром» з президентської вертикалі Петра Порошенка. (Він одразу взявся за опанування схем по придбанню для українській військ старезної техніки на мільйонні суми [9]. Але зараз мова йде за іншу зброю.)

Ось п’ятірка членів наглядової ради ПрАТ «Холдингова компанія «Енергомережа»:

Голова Наглядової ради – Беспалов Олексiй Олександрович. Раніше він працював начальником департаменту ПАТ «Мостобут» Володимира Продивуса – вінницького боксера та екс-нардепа, чия карма цього року дивовижно резонує з дао Порошенка (див. «Розкол по Продивусу між Яценюком і Порошенком [10]»). Відмітимо, що Беспалов також відомий як заступник директора з фінансів «Львівобленерго».

Член Наглядової ради – Шевченко Валерiя Віталіївна. Раніше працювала юрисконсультом того ж «Мостобуду» Продивуса.

Член Наглядової ради – Майоров Андрiй Юрійович. Раніше працював у вже банкрутуючому ПрАТ «Укрнафтогазбуд», який очолював керівник «Енергомереж» Дмитро Крючков. Прикметний факт, Майоров також відомий [11] як директор з фінансів «Львівобленерго».

Член Наглядової ради – Iщенко Дiана Олександрівна. Раніше працювала головбухом «Укрнафтогазбуду» Крючкова. Також відома [12] як директор юридичного департаменту енергозбутової діяльності ТОВ «Укренергоконсалтинг». Це управляюча фірма обленерго братів Суркісів, у тому числі і «Львівобленерго» (ось покази [13] Костянтина Григоришина щодо цієї компанії у суді Лондона). Також відмітимо, що цієї осені віце-президент УЄФА Григорій Суркіс впав у милість до Порошенка – президент подарував йому орден князя Ярослава Мудрого ІV ступеня (п’ятий ступінь йому презентував президент Янукович, шостий – президент Ющенко). При цьому Суркіси у кількох обленерго є співакціонерами з Григоришиним. Хоча не будемо стверджувати, що Суркіс причетний до «Енергомережі», можливо «Львівобленерго» було просто кузнею кадрів для Григоришина та Продивуса.

Член Наглядової ради – Капустiн Володимир Олександрович. Раніше працював заступником начальника вiддiлу TOB «АББ ЛТД». Цією фірмою керує Дмитро Жданов, що кілька років працював директором по розвитку бізнесу групи «Енергетичний стандарт» Костянтина Григоришина. Сам Капустін був співзасновником фірм з григоришинськими назвами – ТОВ «Енергетичний стандарт» і ТОВ «Група «Енергетичний стандарт»-консалтiнг».

Тож резюмуємо. Росія постачатиме в Україну електроенергію, яку не може напряму закачати в Крим та «Новоросію». Постачальниками обрано Ахметова і фірму, з якою пов’язані прізвища Продана, Продивуса, Крючкова і Григоришина. При цьому останній володіє Луганським обленерго. А у 2007 році Григоришин продав українському олігарху Порошенку Севастопольський морський завод, який Росія зараз не наважується відібрати [14] у вже очільника української хунти.

То це політика чи корупція?

Скільки зберуть постачальники електроенергії з мешканців ЛНР і ДНР – невідомо. Тому вся операція виглядає більше політичним, аніж економічно-корупційним проектом. Єдине на що варто глянути згодом: хто постачатиме і за якою ціною електроенергію в Крим. Ну і звісно дуже цікаво по якій ціні Росія продаватиме енергію українським постачальникам.

У сухому залишку поки що маємо наступне: дозвіл України на імпорт російської електроенергії дозволить замістити в ЛНР-ДНР українську електроенергію без втрат для Росії на зовнішньополітичних фронтах. І це, напевно, є одним із пазлів підкилимного україно-російського договору, про який так багато говорять, але ніхто в очі не бачив.

Юрій Ніколов, «Наші Гроші»