Топ-10 приватизованих будинків Києва

12.11.2014   //  

За які гроші купували будинки у центрі столиці монополісти Лавриновича, менеджер Коломойського, люди Литвина-Пилипишина, офшор Тарути, клуб Миримського та партнера Єдіна.

Купівля-продаж кращої нерухомості столиці завжди були овіяні таємницею. Відтак люди роками не знають, хто забудовує найближчий сквер чи заради кого виселяють студентів з гуртожитку в центрі міста.

Якщо дуже добре пошукати, то таку інформацію можна роздобути в муніципальних газетах, написану дрібним текстом, і найчастіше без указаної вартості угоди, а також у рішеннях органів місцевої влади.

Остання хороша ілюстрація – перші відкриті земельні торги у Києві. Мерія збурила піар навколо цієї події. Однак у сухому підсумку маємо тільки те, що ніхто досі не знає ім’я власника єдиної придбаної тоді ділянки.

До честі нової мерії, віднедавна Департамент комунальної власності таки відкрив частину даних про приватизовані об’єкти у 2011-2014 рр, коли правив Олександр Попов з Партії регіонів. На жаль, щось завадило клеркам Віталія Кличка показати і решту інформації по продажам епохи Леоніда Черновецького.

Тож пропонуємо вибірку 10 найдорожчих об’єктів нерухомості, викуплених з комунальної власності за останні три роки. Про деякі з цих випадків нам вдалось знайти більше інформації, ніж було у сухих рядках комунальників.

№1. Торговці конфіскатом Лавриновича

32,28 млн грн. – нежилий будинок вул. Михайла Коцюбинського №12 літ.А, площа 4024,1 кв.м. Договір від 14 березня 2012 року. Покупець – ТОВ «ТД Еліт Сервіс».

При тодішньому курсі валют ціна склала близько $1000 кв.м. Тоді як за даними сайтів нерухомості, станом на березень 2012 року середня ціна будинків у Шевченківському районі Києва складала $2404 за кв.м., а за тисячу доларів можна було придбати хіба що убиту квартиру у спальнику.

Раніше приміщення на вул.Коцюбинського,12 орендувало Міністерство юстиції, яке тоді очолював Олександр Лавринович. Ним користувалася Державна виконавча служба. Сьогодні будинок закритий. Приміщення, що на карті значиться під номером 12-А, знаходиться у дворі колишнього офісу держвиконавців. У будинку подекуди забиті вікна, у під’їзді розкидане сміття.

У 2010 році «ТД Еліт Сервіс» стала однією із чотирьох фірм, які Мін’юст призначив монополістами на реалізацію конфіскатом. Лише заміна Лавриновича на Олену Лукаш призвела до того, що контракт між «ТД Еліт Сервісу» і Мінюстом розірвали за порушення його умов.

Директором «ТД Еліт Сервіс» у 2011-2012 рр. був Антон Шубенков, котрий у 2012 році балотувався у нардепи по списку партії «Україна – Вперед!» Наталії Королевської (№123).

Також Шубенков відомий як виконавчий директор DECPM Group, що працює у сфері девелопменту. У 2010 році Шабунков разом з першим віце-президентом Союзу нафтопромисловців Росії Зією Ісаєвим пропонували уряду Криму інвестпроект заводу з переробки сміття на нафту. Подальша доля цього феноменального проекту невідома.

У вересні 2012 року «ТД Еліт Сервіс»переоформили на Рустама Джамбулатова, уродженця міста Грозний Чеченської Республіки. З липня 2013 року фірма перебуває у стані припинення. Відтак доля будинку на Коцюбинського абсолютно незрозуміла. І виглядає він саме так – закинутим смітником у центрі столиці, який символізує швидкий розквіт та занепад бізнесменів, що зі зміною міністра втрачають все.

№2. Шматок «Глобуса»

27,60 млн грн. ($3450 за кв.м.) – нежиле приміщення № 48-а (групи приміщень №1) Інститутська №2 літ. А площею 1000 кв.м. Договір купівлі-продажу від 18 грудня 2013 року. Покупець – ТОВ «АДС-Нерухомість», засноване 19 листопада 2011 року Дмитром Олександровичем Співаком. Мова йде про одне з приміщень у наземному торговому центрі “Глобус” на Майдані Незалежності.

№3. Пилипишин, Литвин та нецке

26,61 млн грн. ($2319 за кв.м.) – триповерховий нежилий будинок на бульварі Тараса Шевченка №23 літ.А, площа – 1434,1 кв.м. Рішення купівлі-продажу від 10 серпня 2012 року. Покупець – ГО «Нецке».

Раніше в цьому приміщенні знаходився Педагогічний коледж при КНУ ім. Тараса Шевченка, який у 2007 році приєднали до університету Грінченка. При цьому коледж змусили звільнити приміщення. З 2009 року ГО «Нецке» отримало цей будинок в оренду, а в 2012 викупило.

Нецке – японська мініатюрна скульптура, використовувалася в якості ґудзика, брелка чи застібки. До слова – це досить недешеве заняття. В Україні колекціонерами нецке є Олександр Фельдман (харківський ринок «Барабашово») і замгубернатора Дніпропетровської області Ігоря Коломойського Борис Філатов, який ось-ось стане нардепом. Свого часу Філатов очолював філію Міжнародного товариства колекціонерів нецке країнах СНД і хвалився, що найдорожча статуетка-нецке в колекції коштує $185 тис.

Повертаючись до вищезгаданого ГО «Нецке», у далекому 2005 році воно дійсно проводило в Києві спеціалізовані виставки на Круглоуніверситетській,4. Потім галерею закрили і організатори повідомили в себе на сайті, що шукають нове приміщення.

Однак після оренди будинку на бульварі Шевченка галерея свою роботу так і не відновила. Єдина згадка у відкритих джерелах – це отримання щасливим орендарем, а згодом власником, дозволу відгородити тротуар на час ремонтних робіт.

У 2010 році окрім ГО «Нецке» було зареєстровано ще одну організацію – ГО «Асоціація Нецке». Як повідомив «Нашим Грошам» керівник «Асоціації Нецке» Олександр Деркаченко, тепер мистецькою діяльністю займається саме їхня організація, яка досі не має приміщення. Деркаченко заявив, що його вивели зі складу ГО «Нецке» і заперечив будь-яке відношення до власників будинку на бульварі Шевченка.

При викупі будинку у 2012 році ГО «Нецке» представляв Віталій Піжук, який потім став її керівником.

У 2011-2012 рр. Піжук працював директором ТОВ «Сенд ІТ», коли засновником там був Олександр Пилипишин, син Віктора Пилипишина, екс-керівника Шевченківської РДА (2006-2010 рр.). Саме на території Шевченківського району і знаходиться наша будівля.

Однак Піжук пов’язаний і з іншим відомим прізвищем, оскільки він був також директором ТОВ «Українсько-Європейська консалтингова група» («УЄКГ»), що було зареєстроване тут же – тобто на бульварі Тараса Шевченка, 23-А. Засновником підприємства була віргінська компанія «Ксандер Продакшнз ЛТД» (сьогодні переоформлено на «Галоріста Венчурс ЛТД»).

Віргінський «Ксандер» виступив співзасновником житомирського ТОВ «Агровест Груп». Директор цього підприємства Олександр Ющенко був засновником Благодійного фонду Володимира Литвина «Майбутнє Полісся». Крім того, Олександр Ющенко має спільну фірму ПП «Галекс-Агро» з Олександрою Литвин, донькою екс-голови голови Державної прикордонної служби.

На початку 2010 року між Пилипишиним і Литвином пробігла чорна кішка, і голова Шевченківської РДА покинув ряди Народної партії спікера Верховної Ради Володимира Литвина. Причиною розриву стало те, що частина Народної партії підтримувала політику тодішнього мера Черновецького, тоді як Пилипишин уже давно мітив у це крісло сам.

Чи пов’язані з розлученням тандему Пилипишин-Литвин наступні події – невідомо. Однак у 2011-му році фірма «УЄКГ» з’їхала з бульвару Шевченка 23-А і змінила офшорного власника.

Після Піжука «УЄКГ» у 2011 вже очолювала Інна Фурман, котра також значиться засновницею житомирського БФ «Крок назустріч людям», який зареєстрований за однією адресою з фондом Литвина «Майбутнє Полісся».

№4. Менеджер Коломойського і тендерний фаворит

24,24 млн грн. ($1427 за кв.м.) нежилий будинок на вул. Івана Мазепи, 6-А площею 2123,2 кв.м. Договір купівлі-продажу від 10.07.2014. Покупець – ТОВ «Торговий дім «Еко-Сервіс».

Будинок відомий як садиба Іпсіланті, збудована у 1798 році в стилі класицизму. Тут мешкав Костянтин Іпсіланті після втрати престолу князівства Валахії, коли Османська імперія звинуватила його у зраді. Будинок був пам’яткою архітектури. Але у 2012 році, коли Київрада приймала рішення про продаж, депутатам повідомили, що об’єкт вже не має такого статусу.

ТД «Еко-Сервіс» відомий як постійний постачальник ДП «СхідГЗК» (щонайменше 400 млн грн. за останні шість років) і нечуже для екс-заступника директора «СхідГЗК» Руслана Журила. Нещодавно Журило очолив держпідприємство «Об’єднана гірничо-хімічна компанія», за яким закріплено майнові права на Іршанський гірничо-збагачувальний і Вільногірський гірничо-металургійний комбінати, відібрані державою у групи Дмитра Фірташа. Раніше Журило також був директором ТОВ «Приладний завод «Електрон» у той час, коли засновником фірми була Ольга Гугніна, яка представляла інтереси компанії «Приват-Сток-Сервіс». І очоливши нове держпідприємство він фактично підтвердив свій зв’язок із Ігорем Коломойським. Оскільки відібрати вказані комбінати у Дмитра Фірташа державі вдалось саме завдяки енергії дніпропетровського губернатора.

№5. Клуб Миримського-Гончарова

18,23 млн грн. ($630 за кв.м.) – нежилі приміщення просп. Перемоги №112 площею 3616,8 кв.м. Договір купівлі продажу від 01.08.2011 року. Покупець – ПрАТ «Бінго-Інтертеймент». Клуб має концертний зал на 1 500 глядачів, пропонує послуги бару-ресторану, більярд, стриптиз та ін.

Власницею 22% акцій є Вікторія Миримська, дружина нардепа 7 скликання Льва Миримського, який раніше був у Криму дуже авторитетним бізнесменом на ринку азартних ігор.

Ще 59% належить Олексію Гончарову, відомому як бізнес-партнер нардепа 7 скликання Олександра Єдіна. Зокрема, Гончаров є міноритарним співвласником і директором ТОВ «Інтер-Контакт», яку Єдін контролює через компанію «Гонконг Істерн Девелопмент Лімітед».

№6. Інститут краси

16,92 млн грн. ($2055 за кв.м.) – нежилий будинок вул. Богдана Хмельницького №9 літ. А, площею 1028,9 кв.м. Договір купівлі-продажу від 02.02.2012 року. Покупець – ПрАТ «Інститут краси», 84% акцій якого належать Інні Волощенко, головному лікарю Інституту.

№7. Шматок «Славутича»

13,80 млн грн. ($1000 за кв.м.) – нежилі приміщення на вул. Ентузіастів №1/2 літ.А площею 1256,3 кв.м. Договір купівлі продажу від 04.05.2011 року. Покупець – ТОВ «Йотум Україна», зареєстроване на кіпрську компанію «Пеллакс Лімітед». Відомо, що це частина готелю «Славутич», загальна площа якого складає 3 772,60 кв.м. Решта приміщень свого часу належала ВАТ «Готель «Славутич», що банкрутує з 2012 року.

№8. Контрактовий ярмарок

13,78 млн грн. За таку суму придбано частку 26/29 від 51% ТОВ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок» за адресою вул. Спаська 39-а, площа будівлі не вказана. Договір від 19.12.2011 року. Пакет 51% раніше належав КМДА. Покупцем став Володимир Іванов, основний власник і гендиректор ТОВ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок».

№9. Офіс Тарути

12,02 млн грн. ($3000 за кв.м.) – нежилий будинок Ярославів Вал №3 літ.Б площею 501,2 кв.м. Придбано за договором 31.01.2013 року кіпрською компанією «Воломано Холдінгс Лімітед», що зареєстрована на віргінський офшор «Енард Інвестментс Лімітед».

Цей же офшор виступив засновником кіпрської компанії «DargamoHoldingsLtd», разом із Сергієм Тарутою. За даними ЗМІ, на вул. Ярославів Вал,3 знаходиться штаб-квартира «Індустріального союзу Донбасу». Нагадаємо, що в 2011 році під будинком на вул.Ярославів Вал,3 виникла перестрілка охорони з особами, які намагались захопити офіс в інтересах британської фірми Іnmedco Limited, заснованої офшорами з Белізу. Ця фірма стверджувала що їй перешкоджають використовувати приміщення, на яке вона має договір суборенди.

№10. Торговий комлпекс на Полярній

10,95 млн грн. ($660 за кв.м.) – нежилий будинок КПП разом з комунікаціями, площа 2074,6 кв.м. – вул. Полярна №20 літ.Р. Покупець -ПП «Досвід», реорганізоване у ТОВ «Досвід 2002». Договір купівлі продажу від 13.12.2012 року. Раніше засновником ПП «Досвід» одноосібно був Іван Заєць, тепер же йому належить тільки 10%, а основним власником є «Вівас Лімітед» (Сполучене Королівство).

За даними Держархбудінспеції, ПП «Досвід» проводить реконструкцію приміщення під торговий комплекс будівельних та господарських матеріалів. Поряд на вул.Полярна, 20-Д будується один із гіпермаркетів мережі «Епіцентр» народного депутата екс-«регіонала» Олександра Гереги та його дружини Галини, яка була секретарем Київради і виконувала обов’язки мера столиці (12 липня 2012 – 5 червня 2014).

Ірина Салій, «Наші Гроші»