Тендерна контрлюстрація
Чиновники Мінеконорозвитку амністували всіх оштрафованих до квітня цього року тендерних змовників. Незважаючи на закон.
Учергове підтвердилась теза про те, що важливо не те, який закон приймають, а те, як його трактують.
Коли у квітні змінився Закон «Про здійснення державних закупівель», здавалось, що ситуація із допуском до державних коштів «раніше ловлених» змовників дещо прояснилась.
Якщо у попередній редакції Закону стаття 17 встановлювала лише загальну «мертву» норму щодо відмови змовникам в участі у держзакупівлях, то в нинішній редакції цю вимогу було конкретизовано. Так що з квітня необхідно відхиляти пропозиції учасників, які протягом останніх трьох років притягалися до відповідальності за антиконкурентні узгоджені дії на тендерах.
Як саме Антимонопольний комітет «допомагає» держзамовникам виявити таких змовників та не допустити їх до держкоштів, ми вже писали у статті «Групова безвідповідальність». Здавалось би, і так ця норма працює не дуже.
Але 21 жовтня до справи долучилося Мінекономрозвитку – і все стало ще «покращеніше». Річ у тому, що Мінекономрозвитку уповноважено Законом на надання роз’яснень щодо застосування законодавства у сфері закупівель. Не сказати, щоб цей орган надто опікувався цією функцією – від часу прийняття нової редакції Закону на веб-сайті держоргану викладено аж 4 таких роз’яснення. А от останнє роз’яснення № 3302-05/36411-03 від 20.10.2014 р. фактично легалізує участь у тендерах усіх оштрафованих до 20 квітня 2014 року змовників:
«Таким чином, у замовника виникають підстави для застосування пункту 3 частини першої статті 17 Закону, починаючи з дати прийняття органами Антимонопольного комітету України рішення про накладення штрафу на суб’єкта господарювання та визнання вчинення ним порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, за умови прийняття таких рішень після набрання чинності Закону, тобто з 20.04.2014.»
Це «таким чином» аж ніяк не випливає із попередніх літер «роз’яснення».
Також нічого подібного немає і в Законі, де чітко та без жодних «тобто» вказано трирічний термін ігнорування змовників. І ніякої «антиконституційної зворотної дії закону в часі щодо посилення відповідальності особи» тут також за вуха аж ніяк не притягнеш. Бо трирічний строк на лаві запасних для змовників, по-перше, не є жодним новим «видом відповідальності особи» – відповідальність вони понесли у виді штрафу, по-друге – є явним «покрашенням» становища змовників порівняно із попередньою, «безстроковою» редакцією Закону.
Тож, на переконання автора, це «роз’яснення» є протиправним та нікчемним обмеженням прямої норми Закону.
Обмеженням на застосування Закону, уведеним в дію підписом аж цілого заступника директора департаменту держзакупівель та держзамовлення Мінекономрозвитку Лілії Дудник, ну ще й «виконавця листа» Анастасії Сторожук. Бо вони «так бачать». В чиїх інтересах – зрозуміло.
Тож нині свято і у «збитих змовників» – вони можуть спокійно тендерити по-новому, і у довірливих держзамовників, і у ну в дуже працьовитих анти монопольників: не треба їм оприлюднювати минулі здобутки на ниві боротьби із тендерними змовами.
З тендерною контрлюстрацією вас, панове!
Володимир Лютий, для «Наших Грошей»