[1]Якщо б «Укрнафта» повернулась у «Вісник держзакупівель», то держава просила б у неї не 1,3 млрд дивідендів, а в кілька разів більше. І навіть вимагала б.
Якщо, хто не знає, то нещодавно у «Наших грошей» сталась неабияка радість: державні підприємства знову почали показувати свої закупівлі. Колись таке вже було, але потім «сором’язлива» влада часів Януковича вирішила не дратувати ввірений їй народ, загнавши ці тендери в тінь.
І от, після квітневої модернізації Закону про держзакупівлі, підприємства почали неохоче повертатись у «Вісник». Таке враження, що за більш, ніж річну відсутність у ньому вони геть втратили страх, і тепер ламають голову, як примирити жадібність із вимогами прозорості.
Правда, декому цей когнітивний дисонанс не загрожує. Нагадалось про це після того, як прем’єр-міністр Арсеній Яценюк висловив бажання отримати від «Укрнафти» 1,3 млрд грн. нерозподілених дивідендів за 2010-2013 роки. Голова «Нафтогазу України» Андрій Коболєв сформулював це як «будемо просити наших шановних партнерів виплатити дивіденди».
Нагадаємо, що така неприродня гречність має підстави. Хоч «Нафтогазу» і належить 50%+1 акцій «Укрнафти, однак без згоди «приватних» мінорітаріїв, які контролюють 43% акцій, власники контрольного пакету не можуть зібрати раду акціонерів, що і приймає рішення про виплату дивідендів.
Спроби оминути закон про акціонерні товариства, який дозволяє компаніям приймати рішення про розподіл прибутків при умові зібрання власників 60% акцій, завжди натикається на спротив. Наприклад, два тижні тому народний депутат Олег Ляшко вимагав від Укрнафти сплатити до бюджету мільярдні борги, після чого політик потрапив під чорну атаку підконтрольних Коломойському ЗМІ. А коли, на минулому тижні Ляшко зареєстрував законопроект про зниження кворуму до 50%+1, відразу ж отримав «недзеркальну відповідь» від екс-директора «Буковеля», що належить «Привату».
Тому повернемось до наших баранів, тобто до 1,3 млрд грн., які держава вважає своїм заробітком від «Укрнафти» за чотири останні роки. Здається, що ця цифра сильно занижена. І от чому.
Згідно з прийнятим цієї весни законом, компанії з державною часткою 50%+1 акцій мають публікувати дані про свої закупівлі у «Віснику державних закупівель».
Однак «Укрнафта» входить до невеликого числа «безстрашних» компаній, які мали глибоко на увазі тендерне законодавство, продовжуючи тендерити на власний розсуд.
Робить це вона так: публікує на своєму сайті [2], що хоче купити і не дає жодних даних про результати торгів, тобто ціни.
Передумови для цієї «безстрашності» закладені ще у 2009 році. Тоді «Укрнафта» через суд довела [3], що вона є підприємством приватної форми власності. Мовляв, 50%+1 належить не державі, а компанії «Нафтогаз України». Яка хоч і є державною, але не є державою як такою. Відтак «Укрнафта» отримала тоді «право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність».
Як це відбивається на тендерних цінах – пояснювати не варто. При чому це стосується не тільки банальної купівлі комплектуючих. Є й більш системна проблема. В редакції «НГ», це має назву «ефект «Індару». Мається на увазі, коли державне підприємство раптом починає торгувати чим попало, а прибуток випадково опиняється в офшорах [4]. Перевірити ж, наскільки ці операції чисті – неможливо: даних нема. Згідно з рішенням незалежної судової влади і чинного законодавства.
«Укрнафта» торгує теж багато чим. Наприклад.
За даними джерела «НГ» на митниці, у 2012 році та за дев’ять місяців 2013 року «Укрнафта» експортувала товару на 12,7 млрд грн. Причому майже весь експорт йшов офшорним компаніям (окрім однієї польської, але й та належить самому «Привату»)
| Отримувач | Назва товару | Митна вартість, млн грн. |
| Agro servis dis tic.ltd.sti., Віргінські о-ви | Соняшниковий шрот |
1,75 |
| Arran continental s.a., Віргінські о-ви | Феросплав-феросилікомарганець |
1 357,18 |
| Claresholm marketing ltd, Віргінські о-ви | Карбамід |
4 556,52 |
| Felman trading, Беліз | Феросплав – феромарганець високовуглецевий |
272,50 |
| Ferrost llc, США (Вайомінг) | Феросплав – феросилікомарганець |
276,35 |
| Hetterington group ltd, Віргінські о-ви | Соняшниковий шрот |
283,17 |
| Locken corporation, Беліз | Феросплав-феросилікомарганець |
1 477,25 |
| Rossyn investing corp., Віргінські о-ви | Мазут паливний 100 |
3 715,61 |
| Energy union corporation s.a., Панама | Газ скраплений СПБТ |
2,72 |
| Glowston products ltd, Беліз | Феросплав – феросиліцій |
28,94 |
| Stalmag sp. z o.o., Польща (входить в групу «Приват») | Феросплав-феросилікомарганець |
738,39 |
|
12 710,38 |
Для нас було відкриттям дізнатись, що мазут, який є одним з видів основної продукції «Укрнафти», потягнув лише на третину експортного потоку – 3,7 млрд грн.
Решта експортних контрактів стосувались продукції, яка й близько не має стосунку до видобутку нафти.
«Укрнафта» експортувала соняшниковий шрот на 0,3 млрд грн., феросплави – 4,2 млрд грн. і карбамід (азотне добриво) – 4,6 млрд грн.
Не публікуючи дані про свої закупівлі, «Укрнафта» не показує за якими цінами вона купує аграрну та металеву продукцію у таких шалених обсягах: по експорту феросплавів «Укрнафта» на другому місці в Україні [5].
Звідки береться ця продукція теж невідомо, однак із цим легше. Річ у тому, що серед бізнесів групи «Приват» є як олія та маргарин «Щедро», так і феросплави на заводах у Нікополі, Стаханові та Запоріжжі. Тобто саме вони є виробниками всього того, що експортує «Укрнафта».
Використання формально державної «Укрнафти» у якості «прокладки» при експортних операціях має приємний бонус – усі справи по поверненню експортного ПДВ лягають на «Укрнафту», яка більш, ніж наполовину належить державі. Такій компанії відмовити набагато важче, ніж будь-якому заводу, хай навіть і «приватному». Можливо, саме тому «приватники» використовують «Укрнафту» для експорту феросплавів. Наскільки ж експортна ціна відповідає ринковій, і чи заробляє, чи втрачає «Укрнафта» на таких контрактах – говорити не будемо. Зайвий раз тільки нагадаємо, що це таємниця за сімома печатками. Що, безумовно, викликає жаль.
Із карбамідом, до речі – своя історія. У «Привата» є хімічний комбінат «Дніпроазот», який якраз і займається випуском карбаміду. Основною сировиною для випуску карбаміду є природний газ. Чим дешевший газ – тим більша рентабельність.
Цю просту арифметику «приватники» опанували у 2010 році, зробивши дві речі. По-перше, «Укрнафта» взяла у «Дніпроазоту» в оренду виробничі потужності заводу. По-друге, «Укрнафта» отримала судове рішення, за яким отримала право постачати газ промисловим споживачам (раніше вона мусила віддавати його дешево населенню).
Так держпідприємство відкараскалось від зобов’язань перед населенням, а крім того навчилось перетворювати газ у карбамід, а відтак і у гроші. Прибуток операції невідомий, але контрагенти – в офшорах.
Ми свідомо говоримо лише про відкритість тендерів, оскільки так виглядає, що без громадського контролю за держпідприємством держава не впорається. Принаймні це їй поки що не вдається.
Для прикладу. Чим закінчилась історія, коли «приватники» без дозволу держави викачали з трубопроводів понад 600 тис тонн нафти, яка зараз зберігається у «приватних» нафтосховищах по 1 грн за 1 тонн за 1 добу? Так, звичайно – кримінальним провадженням. Яке, найімовірніше, закінчиться тим, чим і закінчуються подібні провадження.
Спроби підняти ренту на видобуток нафти – теж не вдаються. Як тільки уряд про це оголосив, по всій Україні стали на переоблік всі «приватні» автозаправки. Тобто кожна четверта АЗС.
До речі, закриття «приватних» автозаправок трапляється не вперше. У 2008 році уряд Юлії Тимошенко, скажімо так, не дуже горів ідеєю забрати Кременчуцький нафтопереробний завод у татарських акціонерів. Тоді частина приватівських АЗС теж зупинились, і уряд змінив своє ставлення до спорів «хозяйствующих субьектов». Як відомо, зараз ця суперечка триває в Гаазі.
Про те, що у травні та липні «Укрнафта» на двох аукціонах продала нафту із втратою 1,2 млрд грн. говорилось вже багато. Про всяк випадок зафіксуємо, що на державну частку акцій припадає 0,6 млрд грн. втраченого прибутку.
Повернувши «Укрнафту» в тендери, можна вирішити одразу кілька проблем:
1. Дізнатись, наскільки ринкові ціни закупівель
2. Дізнатись, наскільки прибуткові офшорні операції
3. Перелік основних контрагентів і їхню близькість до менеджменту.
Тобто врешті – решт відповісти на запитання, скільки в реальності заробляє «Укрнафта»? Що особливо приємно для держави – відповідь на це даватимуть не тільки чиновники, а й журналісти, аналітики, учасники ринку і т.д. При чому абсолютно безкоштовно.
Окрім того, повернути держпідприємство під дію Закону – не так уже й складно. Якщо, звичайно, в Україні діють закони. Зрештою, у європейських країнах навіть абсолютно приватні підприємства підпадають під дію тендерного законодавства, якщо вони впливають на життя тисяч людей.
Звичайно, зараз група «Приват» знаходиться в специфічному становищі. Ситуація з нею виглядає, як «Гроші в обмін на безпеку». Але ми відштовхуємось від думок самих очільників групи.
Наприклад, заступник губернатора Дніпропетровщини Генадій Корбан нещодавно яскраво висловився в інтерв’ю [6]:
-Ранее ваше отношение к деньгам было иначе: “Деньги – это мерило свободы. Чем больше имеешь – тем длиннее твоя цепь”. То есть, они для вас перестали быть ценностью?
– Наверное, перестали. Одно дело – когда приходишь во власть за деньгами, а другое – после бизнеса. Это эволюция. Раз уж так получилось – думаю, мы как-то найдем способ, где взять потом.
-То есть, выгоду какую-то будете иметь?
– Я не буду кривить душой и не буду говорить, что мы здесь – бессребреники. Мы надеемся, что найдется благодарная тема, где сможем честно заработать. Это же справедливо? Да.
Безумовно. Ми також за справедливість. Для нас – прозорість. Для вас – чесні заробітки. Ключове слово – «чесні». Почати можна з тендерів.
Юрій Ніколов, «Наші Гроші»