Довідка для залізниці на півмільярда (додано)
(додано повідомлення “Держзовнішінформу”)
Донецько-російський тендерник часів Януковича за допомогою однієї хитрої довідки відсудив у «Укрзалізниці» півмільярда гривень, піднявши ціну на дизпаливо на захмарний рівень.
Ця історія має стати хрестоматійним прикладом: відома читачам «Наших Грошей» «Перша паливна компанія» змогла отримати рішення суду, яке принесе фірмі 0,55 млрд грн. Слідкуйте за спритними руками.
У січні цього року, за місяць до втечі Януковича, «Укрзалізничпостач» за результатами тендеру уклав з ТОВ «Перша паливна компанія» угоду на постачання у 2014 році 100 тисяч тонн дизельного палива на загальну суму 1,31 млрд грн.
Тендерна вартість палива у січні фіксується у розмірі 13 122 грн./т (тут і далі всі ціни з ПДВ). На той момент долар коштував 8,2 грн., тому тендерна ціна дизпалива викликала підозри «вагою» 15% від ціни закупівлі.
На початку квітня, коли долар вже перетнув позначку 11 грн., тендерна ціна була вже справді морально застарілою. Відтак «ППК» звернулись до залізничників з проханням переглянути ціни. Пропозиція була такою – підняти ціну лише на невелику частину з усього замовленого палива, а саме вважати, що 1,8 тис тонн залізничники мають купити по 14 400 грн/т. На решту палива було залишено стару ціну.
Це не викликало заперечень з боку «Укрзалізничпостачу», бо запропоноване підняття було справді мотивоване і не нахабне. Відтак 2 квітня укладається додаткова угода.
Як відомо, 14 квітня долар пробив історичну позначку у розмірі 13 грн., що сильно шокувало багатьох. І хоч вже через тиждень долар опустився до 11,3 грн., постачальники палива вирішили кардинально змінити правила гри.
22 квітня «ППК» отримала довідку від держпідприємства «Держзовнішінформ» про те, що взагалі- то дизель на той момент в Україні вже коштував 18 120-20 020 грн./т. Маркетологи «Держзовнішінформу» дуже розстарались аби отримати таку ціну. Вони врахували, що вона стосується нафтопродуктів в середньому опті на умовах FCA та відтермінування платежу на 75 робочих днів з моменту постачання, а також кон’юнктурно залежить від цін у Європі та Росії.
(Ми намагались знайти у відкритих джерелах хоч якесь підтвердження того, що в Україні в той момент хтось ганяв гуртові партії дизпалива по такій ціні. Марно. Більше 17 тис грн./т у квітні знайти не вдалось. Так ми і не такі досвідчені як спеціалісти «Держзовнішінформу». У них напевне більше аргументів.)
Озброївшись такою довідкою, «ППК» 24 квітня звернулось до «Укрзалізничпостачу». Мовляв, так і так, курс долара виріс, треба підіймати ціну на решту 92 тис тонн палива до 19 120 грн.
Звісно залізничники володіють інформацією на паливному ринку. Тому прохачів разом з їхньою довідкою відіслали до угоди, укладеної за результатами тендеру. А в ній жодного натяку на те, що істотні умови договору можна переглядати через курс долара. Максимум, що дозволяє тендерне законодавство, – це збільшення ціни на 10% у зв’язку з ринковими коливаннями та ще й з умовою, що збільшення ціни не приведе до збільшення загальної вартості закупівлі. Тобто якщо піднімаєш ціну на паливо, то продаєш менше.
Однак «ППК» хотіло не 10 відсотків. Фірма хотіла підняти ціну з 13 122 до 19 120 грн./т. Тобто на 45%.
А як зазвичай роблять в Україні, коли дуже хочеться, а закон не дозволяє? Звісно, йдуть у суд, який знайде купу причин аби задовольнити невинне прохання.
У рішенні Госпсуду Києва від 4 червня є купа посилань на різні Кодекси та закони, які і підштовхнули до рішення на користь «ППК» – ціну підняти до бажаного фірмою рівня, загальну вартість закупівлі збільшити на півмільярда гривень – з 1,31 млрд грн. до 1,86 млрд грн., що становить 41%.
Однак залишимо юридичну казуїстику, вона ще має знадобитись «Укрзалізничпостачу» під час апеляції. Якщо залізничники звісно мають намір боротись за півмільярда, бо чомусь свою довідку «встик» з іншими, більш близькими ринкових цінами, вони до суду не надали. Тож повернімось до наших реалій.
Зараз маємо червень і наступні дані про ціни на дизпаливо в Україні. Державне «Укргазвидобування» продає його по 14 802 грн./т. Середні гуртові ціни у червні – 15 740 грн./т. Це на чверть нижче від 19 120 грн./т, які відсудила «ППК» за допомогою квітневої довідки.
І це схоже на якесь зачароване коло. Нове керівництво «Укрзалізниці» відразу по приходу до влади зрозуміло, що раніше «Укрзалізничпостач» справді закуповував дизель по завищеним цінам. Однак нічого не може з цим зробити.
«Що стосується цін поставки минулого періоду – це правда, ціни були дуже завищені. Виправити ситуацію з минулим періодом я вже не можу. Борг був своєчасно проданий одному з найбільших українських банків, і я змушений буду заплатити», – нещодавно розповів в інтервю перший заступник голови «Укрзалізниці» Максим Бланк.
Тобто це стосувалось ще попередніх періодів, для яких була придумана банківська схема по віджиму грошей у постмайданної залізниці. Однак як бачимо нова влада нічого не може зробити і з діючими контрактами. Поки що видається, що ніхто й не шукає приводу для розриву попередніх контрактів, проведення нових тендерів з нормальною конкуренцією. Щоб не було так як на тендері, який півроку тому виграла «ППК» і який нині став предметом для судових розборок.
Тоді єдиним конкурентом була така собі «Південна кабельна компанія» з Одеси. Одним з перших її засновників був штатний співробітник «Лукойлу» Ільхам Мамедов. При цьому саме «Лукойл» є стратегічним партнером «Першої паливної компанії». А тодішній директор «ППК» Павло Явтушенко дуже так околицями відповідав на просте журналістське питання чи працює Мамедов у його фірмі. А тепер директором «ППК» взагалі працює Олександр Ягубов, який до 2011 року працював в «Лукойл-Україна».
Ось тому і виглядає це все зачарованим колом. Всі по ньому ходять, щось роблять, а залізниця все платить і платить. А потім повідомляє, що не в змозі нести збитковий тягар пасажирських перевезень і підіймає й підіймає ціни на проїзд.
Наостанок нагадаємо про найкрупніших постачальників дизпалива «Укрзалізниці» часів Януковича:
- 5,44 млрд грн. – компанії з групи нардепа Ігоря Єрємєєва: ТОВ «Вог аеро джет», ТОВ «Укрпостач-Нафтотрейд, МПП «ВК імпекс».
- 4,07 млрд грн. – ТОВ «Перша паливна компанія», зареєстрована на такого собі донеччанина В’ячеслава Момота. На ринку ходять різноманітні чутки про справжніх бенефіціарів цієї фірми. Не викликає сумніву, що значну долю у проекті має «Лукойл». А з боку України бенефіціарами називають то Віктора Януковича, то Ріната Ахметова, то Бориса Колеснікова.
- 1,31 млрд грн. – ТОВ «Екоойл» авторитетного нардепа від Партії регіонів Нуруліслама Аркаллаєва.
PS. Після опублікування статті до «Наших Грошей» надійшов лист керівника відділу паливно-енергетичних ринків ДП «Держзовнішінформ» Мельника О.П. У ньому роз’яснюється як саме проводилась оцінка ринкової вартості нафтопродуктів.
У тому числі вказано, що «відтермінування оплати 75 робочих днів (більше чотирьох календарних місяців) може давати розрахункову корекцію ціни пропозиції на рівні від 13 до 25% та вище». За словами Мельника, це обумовлено наступними факторами:
- поточна ситуація і не прогнозованість її розвитку на короткострокову перспективу на банківському ринку;
- заявлений рівень очікуваної інфляції;
- рівень облікової ставки НБУ;
- валютні та цінові ризики тощо.
Також у листі зазначено, що «Перша паливна компанія» взагалі могла «виходячи з об’єктивної інформації зміни стану чинників ринку станом на січень та середину квітня поточного року», запропонувати «Укрзалізничпостачу» підвищити ціну на паливо навіть не на 41%, як вказано у статті, а і на 65%, і навіть 72%.
Весь текст повідомлення у листі Держзовнішінформу.
Юрій Ніколов, Ірина Шарпінська, «Наші Гроші»