Ліки для жадібних
12.08.2013   //  

217384_tabletkiКоли уряд затвердив порядок декларування оптових цін на ліки, здавалося, що це допоможе боротися з їх штучним завищенням. Однак є підозри, що ця річ лише допомогла розпилювальникам бюджету.

«Реєстр оптово-відпускних цін «ефективні менеджери» МОЗу перетворили на фіговий листок, сказав «Нашим Грошам» Віталій Шабунін, голова правління Центру протидії корупції (ЦПК).Постанова КМУ не дозволяє закуповувати коштом бюджету ліки з надбавкою більше 10%? Немає проблем! Реєструється ціна в тричі дорожча ринкової, а потім ліки закуповують в рамках дозволених 10%. В результаті і «законність дотримано», і 300% навару для відката отримано».

До такого висновку дійшли експерти ЦПК, проаналізувавши цінову політику Міністерства охорони здоров’я та Державної пенітенціарної служби при закупівлі лікарських препаратів останніми роками.

Виявляється, що державні структури купують здебільшого ліки на граничному рівні, який встановлюється Реєстром оптово-відпускних цін. Однак іноді трапляються пробої і державникам вдається придбати окремі ліки значно дешевше від реєстрових цін.

Препарат

Тендерна ціна МОЗ

Тендерна ціна ДПтС

Ціна в Реєстрі

Препарат з діючою речовиною Канаміцин, фл., амп., шпр., виробництва ВАТ «Київмедпрепарат» 1000 мг.

3,08

5,00

7, 89

Препарат з діючою речовиною; Левофлоксацин, табл., капс., драже., 500 мг, виробництва ВАТ «Київмедпрепарат»

1,40

8,10

11,00

Гатифлоксацин, фл., амп., шпр. 400 мг/200 мл.

31,50

79,00

43 – 176 (залежно від виробника)

Препарат з діючою речовиною Капреоміцин, фл., амп., шпр., 1000 мг., виробництва ВАТ «Київмедпрепарат»

112,00

130,00

120,00

Препарат «Авелокс»

28,49

55,39

Препарат «Тенвір»

3,72

4,071

Препарат «Лазід»

1,23

1, 518

Препарат «Ефкур»

2,04

4,5

Препарат «Алувіа»

4,11

5,58

Ці дані зацікавили народних депутатів від опозиції Віктора Чумака (УДАР), Лесю Оробець (Батьківщина) та Миколу Головка (Свобода). Вони звернулись до контролюючих органів з проханням провести перевірку (ось звернення до Антимонопольного комітету АМКУ, з якого ми і процитували дані у таблиці).

Здавалося б, навіщо підіймати ґвалт, коли державні структури на окремих тендерах отримують надзвичайні знижки, економлячи державні гроші?

Так, але не зовсім так. Для цього слід розібратись у самому принципі нинішнього регулюванні цін на ліки в Україні.

Схема була визначена, на перший погляд, досить проста і зрозуміла. Згідно з постановою КМУ, з 1 вересня 2012 р. необхідно було декларувати зміни оптово-відпускних цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення, які можуть закуповувати медичні заклади, що повністю або частково фінансуються з державного та місцевих бюджетів. Під цю постанову потрапляли як українські ліки, так і імпортні.

Ціни на ліки (без урахування мита й ПДВ) повинні вноситися у відповідний реєстр. Цей реєстр – як документ – формує та веде МОЗ України, але саме міністерство дані не збирає. Заяву про ціни повинні присилати власники реєстраційного посвідчення на лікарський засіб або свідоцтва про державну реєстрацію виробу медпризначення. Якщо документи подано належним чином, МОЗ видає наказ про декларування зміни і розміщує інформацію у себе на сайті.

При цьому закупівельна ціна для бюджетних закладів і установ не повинна перевищувати задекларовану у Реєстрі оптово-відпускну ціну з урахуванням мита, ПДВ і 10% надбавки постачальників, для яких ця десятина і є постачальницьким заробітком, бо ж продавцям таблеток теж треба за щось жити і вести бізнес.

Все це мало б уберегти медзаклади від значної переплати за ліки, знизити можливість змови між учасниками тендеру й самим замовником. Реєстр мав стати тим джерелом, на дані якого можна було орієнтуватися і покликатися, а різні установи мали закуповувати ліки за більш-менш співмірними  цінами.

Але якби все було так просто, то ми б сьогодні не писали цей текст.

Експерти ЦПК пояснюють: є підстави припускати, що заявники декларують у Реєстрі штучно завищені ціни на ліки, аби потім мати можливість продавати їх бюджетним установам за цими штучно завищеними цінами. Адже перераховані вище незістиковки – це окремі випадки, які дозволили виявити наявність проблеми як такої. А в цілому ж ціни, за якими медичні заклади купують ліки на тендерах, тримаються на граничному рівні Реєстру.

Судячи з постанови КМУ, яка регулює створення та ведення Реєстру, це цілком можливо.

Для початку, ціни, які декларують заявники, держава чомусь просто бере на віру. Урядова постанова не зобов’язує ні МОЗ, ні якийсь інший орган чи установу перевіряти цифри перед тим, як їх публікувати і тим самим робити їх офіційними даними державного реєстру.

Окрім того, неврегульоване питання відповідальності і санкцій для тих, хто подає недостовірну інформацію. З одного боку, є наказ МОЗ №705, що вийшов одразу за Положенням, і в ньому сказано: «Особи, залучені до створення, ведення, поновлення та використання Реєстру цін, є відповідальними за своєчасність та достовірність внесених даних». Але у Постанові усю відповідальність за достовірність інформації поклали на заявника. При цьому в жодному з цих документів також не прописано, що робити, якщо заявник ціну змінив, а заявку на зміни в Реєстр не подав, або подав ціну «зі стелі». Не уточнили автори постанови, ні що йому за це буде, ні чи буде взагалі щось.

Аби прояснити ситуацію, «Наші Гроші» звернулися в МОЗ з двома питаннями: звідки у них на тендерах іноді виходять такі низькі ціни, і чи не мають такі прецеденти стати причиною для внесення відповідних змін у Реєстр, щоб решта замовників теж могли купувати препарат за нижчою ціною?

Відповіддю на перше питання стали три абзаци про підвищення «конкурентного середовища держзакупівель», забезпечення «прозорості тендерних процедур та справедливого і неупередженого ставлення до всіх учасників ринку», і… зниження закупівельних цін.

Що ж до внесення подібних правок у Реєстр, то в МОЗ цими проблемами не займаються:  лише приймають заявки і вносять дані в реєстр, а «у разі надходження інформації стосовно того, що тендерна ціна є суттєво меншою від задекларованої ціни, МОЗ України інформує про це відповідні компетентні органи виконавчої влади». (весь текст відповіді МОЗ)

Як пояснили «Нашим Грошам» у МОЗ, під компетентними органами маються на увазі Міністерство доходів та зборів (податківці, якщо простіше) та Держінспекція з контролю за цінами. Здається, що у Мінздраві цілком свідомі того, що поодинокі випадки зниження закупівельної ціни є предметом інтересу не для агітаційної машини партії влади, а саме для компетентних органів.

Відповідні звернення до цих органів вже надіслано і найближчим часом на питання нардепів мають бути дані відповіді.

З відповіді прес-служби МОЗ на запит «Наших Грошей» З блогу народного депутата Павла Петренка (Батьківщина)
Високий рівень конкурентного середовища є запорукою зниження закупівельних цін і підвищення якості предметів закупівлі. Помітно, що за рахунок посилення конкуренції ціни закупівель третій рік поспіль йдуть на зниження. У 2011 році в середньому ціни знижено на 9-10 %, а за окремими позиціями – у 2 і більше рази. У 2012 році ціни ще знижено приблизно на 5-6%.  В середньому на 5 % закупівельні ціни за централізованими закупівлями МОЗ України за найбільш соціально важливими напрямами забезпечення у 2013 році нижче, ніж у 2012 році. Препарат “Онкаспар”, який використовується для лікування онкохворих, в Україні коштує 18 тисяч гривень, тоді як у сусідній Польщі – 13 тисяч гривень. Препарат “Елігард”, який також використовується в онкології, у нас коштує 4500 гривень, в Словаччині – удвічі дешевше – 2045 гривень. Така ж сама ситуація і з препаратом “Ербітукс”: 3671 грн. – його вартість в Україні, в Угорщині – 1800 гривень. Що тут казати, якщо банальний “Фарінгосепт”, який використовується при лікуванні застуди, в Україні вартує у півтора рази дорожче, ніж у Росії – 26,5 грн. проти 18 грн. А препарат для лікування суглобів “Мукосат нео” в Україні продається в чотири рази дорожче, ніж у Білорусії – за 205 гривень, замість 49 грн.

Леся Іванова, «Наші Гроші»