Прокляття Аграрного фонду
Містична історія про те, як в Аграрному фонді перестали красти. Тепер зерно там просто щезає. За один раз на півмільйона доларів.
Важко сказати, що насправді коїться в Аграрному фонді. Може, пентаграма там якась намальована, чи жертовник старий під фундаментом. У кожному випадку щось мусить бути.
Бо віднедавна там почало методично щезати зерно. При чому не просто щезати, а дематеріалізовуватись. Напевне це магічне дійство могли би пояснити прокурори вищих ступенів посвят, однак ми люди темні, тому переспіваємо лише те, що самі прочитали в літописі «Реєстр судових рішень». Отож.
У 2011 році за часів царювання нинішнього володаря, Аграрний фонд вирішив переробити частину свого зерна на муку. Знайшов добрих людей, які погодились це зробити за частку невелику. Відвантажив мукомолам 3700 тонн пшениці другого класу і 2200 тонн – третього класу. Вийшло на 11 мільйонів гривень. Артіль добрих людей називалась ТОВ «Новомосковське».
Рік дійшов до кінця, але подільники так борошно і не привезли. І в лютому 2012 року Аграрний фонд прийшов з інспекцією: порахувати, скільки там чого лишилось. Знайшли небагато: вистачило б хіба що спекти кілька колобків. У цифрах: муки не було зовсім, а з майже 5000 тонн зерна – тільки 155 тонн пшениці 2-го класу.
Зрозуміло, що, якби така історія сталась в часи похмурого середньовіччя, то осяйний лицар порубав би тих добрих молодців на шмаття, та й прославився у віках. Але сьогодні у нас – цивілізований спосіб вирішення господарських спорів. Відтак слуги цареві подали на ТОВ «Новомосковське» в суд.
Досвідчений дніпропетровський суддя одразу пізнав істину.
– Чи відвантажували ви зерно другого класу? – запитав він державників.
– Відвантажували.
– І нема?
– І нема.
– Значить, ТОВ «Новомосковське» мусить повернути вам 7 мільйонів гривень.
– Дякуємо, пане суддя.
– А зерна третього класу теж нема?
– Теж нема.
– Ну, то й не буде його!
За голлівудським сценарієм під склепіннями суду мав би пролунати демонічний регіт. І нічого дивного в цьому не було б. Бо, виявилось, що цього зерна таки нема. У жодній субстанції.
Річ у тому, що пшеницю 3-го класу Аграрний фонд відвантажив у квітні-червні 2011-го, а договір про це підписав лише через кілька місяців: у серпні. Тому повертати пшеницю не потрібно. Бо її передали без договору. А чи фізично переміщувалось зерно – це високий суд не цікавить.
Отак суддя і пояснив нерозумним чадам, що для фактично цього зерна не існує. Бо, всяке творіння Боже – чи то людина, чи то звір, чи паросток пшениці – мусить мати документ.
Зажурились люди державні. Бо судді, ясна річ, добре, він просвітлений, бачить на різних шарах реальності. А вони животіють в нікчемному 3-D-симулякрі. І як це в голову вмістити –тільки що зерно було, а вже його нема. Та ще й на чотири мільйони гривень. Штук вісім джипів купити можна. Головний державний хлібороб від таких думок аж звільнився за власним бажанням.
Хоча міг би й не робити того. Бо коли зерна нема, то ж і грошей за нього не треба платити. Тим паче, що гроші не його: із кметів околишніх подать зібрана. Постраждав ні за що чоловік. Шкода його.
А ще шкода мукомолів, до яких зерно доїхало в нематеріальній субстанції. Варто їм провести якусь психологічну реабілітацію. Тим паче, що люди вони теж государеві.
Власниками ТОВ «Новомосковське» є депутат Дніпропетровської міськради від Партії регіонів Лариса Миронова та Наталія Таран.
Раніше власниками цієї фірми були чоловік Миронової Олег Миронов, який нині є депутатом Дніпропетровської облради від ПР, а також членом виконкому Новомосковської міськради. Протягом квітня 2010 – червня 2012 Миронов очолював Новомосковську РДА.
Одним із власників «Новомосковського» раніше був також нинішній депутат Новомосковської райради від ПР Андрій Таран.
Оскільки справа ця непроста, і могла порушити ментальний спокій вказаних достойників, гадаємо, варто прислати їм для реабілітації професійних опричників, високого градусу посвяти.
І бажано пошвидше. Бо воно ж тільки починається. Недавно китайці на закупівлю зерна півтора мільярда доларів дали. Аж страшно подумати, скільки всілякої чортівні повилазить на такі гроші.
Олексій Шалайський, «Наші Гроші»