Парадокс «Укртрансгазу»
03.06.2013   //   171 Переглядів

kran мордаГеніальна схема дозволила менеджеру Єрмолаєва отримати 14 мільйонів від держструктури, яка не хотіла платити через відсутність грошей на замовлений товар.

Масони знають, що у всякому малому криється велике. На Дніпропетровщині розвили цей постулат до досконалості.

Бо навіть нікчема може побачити музику в архітектурному шедеврі, чи в краплі роси –  Всесвіт. А от виявити в народному анекдоті – математичний парадокс, на це здатні майстри лише високих ступенів посвят. І в Україні вони є.

Анекдот цей свого часу був широко популярним, оскільки виходив, так би мовити, із джерел. Нагадаємо:

– Іване, добий мене!

– Та набоїв не маю.

– То купи в мене.

Так от, доки пересічні люди просто собі гиготіли, ініційовані використали концепт для створення нового економічного парадоксу. Щоби витвір не зник безіменним, ми його назвали «Парадокс «Укртрансгазу». Бо навіть велич потребує мирської слави.

Якщо окреслити суть парадоксу для підручників, то звучати він буде так: «Якщо купуєш сам в себе, то платить держава».

Час перейти до цифр. Почалося все наприкінці 2011 року, коли  «Укртрансгаз» вирішив придбати кран. Не простий, а дорогий. Продавців прийшло четверо, двох найдешевших одразу відсікли (така в Україні давня народна традиція).

Врешті перемогло ТОВ «Торговий Дім «Армада ЛТД» із сумою 13,95 млн грн. Інший конкурент – ТОВ «Аргус Лімітед» – виставивши 14,65 млн грн., програв, однак довго не сумував, оскільки йому натомість виділили підряд на 60 млн грн. на поставку бульдозерів.

(У переможця, до речі, виявилась кумедна адреса:  автодорога Знам’янка-Луганськ-Ізварино 227 км + 580 м. Сподіваємось, що 580 м – це не вглиб.)

Отож 14 листопада 2011 року «Укртрансгаз» і «Армада ЛТД» уклали договір про постачання стотонного автокрану Liebherr LTM 1100-4.2.

"Укртрансгаз" купив кран Liebherr LTM 1100-4.2 ледь не вдвічі дорожче від його ринкової ціни, вигнавши з тендеру дешевших продаців.

“Укртрансгаз” купив кран Liebherr LTM 1100-4.2 ледь не вдвічі дорожче від його ринкової ціни, вигнавши з тендеру дешевших продаців.

Загальна сума – 13,95 млн грн., в тому числі ПДВ – 2,33 млн грн. Кількахвилинний пошук подібної продукції через Google, показав, що зараз такий товар можна купити за 8,26 млн грн.

Але не будемо на цьому зациклюватись. По-перше, це ще одна така національна традиція, по-друге, тут ми досліджуємо науковий парадокс, а не банальні тендерні схеми.

Ще якийсь час історія розвивалась банально. Одразу після тендеру «Укртрансгаз» повідомив щасливих переможців, що грошей у нього нема. Таке буває. Особливо під кінець року. Коли вертикаль влади висмоктала нагору всі вільні кошти, і на низову співпрацю з бізнесом ресурсів не залишилось.

У більшості випадків усе закінчується для переможця сумно. Тендер відміняють, наступного року оголошують новий. Або взагалі не оголошують. Але це, якщо підходити до справи традиційно. Цього разу склалось все інакше.

Фірма- переможець привела до «Укртрансгазу»  іншу фірму, яка зробила пропозицію, від якої відмовився хіба що ідіот.

Суть пропозиції, увага(!): якщо «Укртрансгаз» не зможе заплатити за кран, то за нього це зробить ТОВ «Торговий дім «Агротек», тобто той благодійник, якого знайшов переможець – «Армада ЛТД». Юридичною мовою – «Агротек» став поручителем контракту «Укртрансгазу».

Пікантності ситуації додавав той факт, що власниками, що «Агротеку», що «Армади» були практично ті самі люди. Відтак виходило, що, якби «Укртрансгаз» не заплатив, то бізнесмени віддали би держструктурі кран задурно.

Чуда, ясна річ, не сталося. «Укртрансгаз» не заплатив. Після чого постачальник крану, тобто «Армада», у повній відповідності до законодавства подав в суд. Одразу на обох боржників: «Укртрнасгаз» і «Агротек», тобто на самого себе.

Суд теж виніс абсолютно законослухняне рішення. Він виявив, що гроші в «Укртрансгазу» є, договір підписаний, кран приїхав. Те, що гроші, можливо, зарезервовані на якісь інші цілі – це нікого не хвилює. Тому «Укртрансгаз» мусить віддати 13,95 млн грн. за кран, проценти – 310 тис грн. і 70 тис грн. судового збору.

Під час судового засідання «Армада» зняла всі претензії до «Агротеку». Воно й логічно. По-перше, який сенс вимагати гроші в поручителя, якщо суд вирішив, що платить «Укртрансгаз», а, по-друге – судитись із собою – загрожує деформацією свідомості.

У сухому залишку все сталося, як і мало статись. Кран приїхав, гроші заплачені, поручителі вільні від обов’язків, шампанське вже в холодильнику. А головне – зроблений новий крок в економічній науці. Точніше – в українській економічній науці.

І насамкінець про творців чуда.

Переможець. «Торговий Дім «Армада ЛТД». На час укладання угоди її власником була «Армада Комерс ЛТД» (Віргінські острови).

Восени 2012 року співвласниками стали екс-депутат Дніпропетровської облради Дмитро Саганович і Роман Бондаренко, який також має частку у ТОВ «Агротек-Інвест».

Поручитель.  «Торговий дім «Агротек». Статутний капітал – 50 000 грн. Нагадаємо, виступив поручителем контракту на 13 млн.

Власники: британська «Юкей Трейд Альянс ЛТД» і Дмитро Саганович.

Бенефеціар. Саганович є директором ТОВ ВКФ «Укрсільгосппром», власниками якої є Вадим Єрмолаєв і Станіслав Віленський, заступник Ради директорів корпорації «Алеф» Єрмолаєва.

У звіті про результати проведення закупівлі вказана юридична адреса ТОВ «Торговий Дім «Армада ЛТД», яка збігається із адресою ТОВ ВКФ «Укрсільгосппром» – Дніпропетровськ, вул.Собінова, 1.

Варто запам’ятати цих людей. Бо вони насправді геніальні. Не живуть сьогоденними схемами, а творять майбутнє.

Novus ordo seclorum. І нема на те ради.

Ірина Шарпінська, Олексій Шалайський, «Наші Гроші»