Арбузов своїм наказом зав’язав очі УБОЗу
21.01.2013   //  

Милий текст з’явився сьогодні в тижневику «Бізнес». Виявляється наша влада постійно полегшує життя українцям. Тільки цього сором’язливо не афішує. Напевно, від того, що покращення торкається лише певних верств населення – багатих і наближених до влади.

25 січня Нацбанк вчергове лібералізує економіку. Із цього дня будь-який українець зможе переказати будь-яку суму грошей за кордон. Інвестувати, так би мовити, в чужинців. НБУ і наказ спеціальний видав: N 297 від 14.12.2012.

Раніше як було? Із 2002 року аж по сьогодні переказувати за кордон можна було лише 600 000 грн. Нікчемні для серйозних людей суми. Кожному достойнику НБУ видавав індивідуальну ліцензію. А ще чистоту коштів перевіряли Головне управління по боротьбі з оргзлочинністю МВС і їхні колеги з СБУ. Коротше говорячи, надто популярною послуга не була. Більшість користувалась офшорами. Правда, для того потрібно було мати бодай якесь українське підприємство. Ті, у кого був лише «чистий кеш» – могли мати деякі проблеми.

Відтепер буде інакше. Мало того, що зараз, отримавши ліцензію, можна буде загнати на захід будь-які гроші, так ще й від контролю відтерли правоохоронців. Річ у тому, що 03.12.12  НБУ видав ще один наказ (N500), який і позбавив права МВС і СБУ спостерігати за цими грошовими потоками. Так що тепер – будь-яку сума, і без зайвих очей. Правда, НБУ однаково буде знати все. Тому, думається, популярнішою послуга стане тільки серед своїх.

Куди підуть гроші? Хорошу відповідь можна знайти в коментарі заступника голови правління банку «Контракт» Павло Крапивіна: «Найшвидше, мова йде про елемент свободи інвестування громадянами коштів не тільки в українські, а й в зарубіжні активи, чи то – цінні папери, чи – нерухомість».

Ну що ж. Вони готуються. Так виглядає, що ближче до президентських виборів західні ріелтори і біржові маклери матимуть досить роботи.  Так що, здавайте, громадяни, хабарі. Схема виводу їх вже побудована. Будемо розбудовувати як не свою, то хоч чиюсь ойкумену. Мусить же Україна хоч комусь бути потрібною…

 

Блог від: Олексій Шалайський