Хто не може пиляти бюджет – доїть поляків
Може, раптом хто не знає: тут поляки раптово перестали любити український бізнес. І то так конкретно. Акції наших підприємств на Варшавській біржі обезцінились вдвоє-втроє. У декого – в 10 разів. Про те, щоби свіжі українці зайшли продавати свої цінні папери –і мови не може бути.
Різноманітні аналітики, ясно, намагаються пояснити це «світовою кризою» і «негативним фоном навколо України». Але пояснення виходить якесь трохи убоге. По-перше, криза у всіх, по-друге – якщо дивіденди капають, то для гнітючої більшості інвесторів абсолютно однаково, чи пахнуть ті гроші цензурою і «згортанням демократичних цінностей» .
Виявилось, що проблема саме з цим – себто дивідендами. Коли «наші» заходили на польський ринок, то обіцяли майбутнім співвласникам купу прибутків. Потім, виявлялось, що прибутків – якось не дуже, а закінчувалось все це – класичним : «Мужики! Ви хто такі?».
Цивілізованими словами ситуацію тижневику «Бізнес» пояснив управляючий директор «Драгон капіталу» Андрій Беспятов:
«На жаль, компаніям і банкірам, які розміщували їхні акції, стало раптом нецікаво, що робиться з цінними паперами після їхнього розміщення. Частими є приклади, коли власник згоджується поспілкуватись з інвесторами (зокрема, під час road show перед IPO), наступного разу він уже йде знехотя на зустріч, а потім не йде на контакт узагалі, згодом до нього ні достукатись, ні додзвонитись».
Прагматичнішими словами це виглядає так: «Ми до поляків сходили, кількадесят мільйонів доларів з них зняли, а тепер покажемо їм, що прибутків у нас нема, і не передбачається. Теж мені співвласники знайшлись. Гроші здав – і спи спокійно».
У цьому сенсі нічого дивного, що українські підприємства після вдалого «розміщення акцій» (тобто стрижки бабла) перестають надавати свої фінансові звіти.
Уся ця забава дуже нагадує те, як інші наші співвітчизники «співпрацюють з державою» тут. Спочатку – гучні обіцянки про «державно-приватне партнерство» ( від вас – завод, від нас – інвестиції). Потім – нуль прибутків, нуль-інвестицій, і багато-багато нових приватних котеджів під Києвом.
До такої схеми всі вже звикли, навіть не дивуються. Тільки-от державного майна на всіх не вистачає. Тому обділеним доводиться «нести світло знань» найближчим сусідам.
Так що брати-поляки, ви не сумуйте. Знання – воно ж коштує грошей. Тим паче, що ви далеко не єдині. Перед тим наших виперли з Лондона, а потім із Франкфурта. У кожного своя глобалізація…
Блог від: Олексій Шалайський