Музей історії брехні Києва
21.03.2012   //   51 Переглядів

Скандальну новобудову біля метро «Театральна», подаровану російським олігархом та нардепом-«регіоналом» під музей історії Києва, за 33 мільйони державних гривень добудують будівельники, яким приписують скандальний паркан довкола парламенту.

Нарешті набула довершеного вигляду оборудка зі скандальною новобудовою над станцією метро «Театральна». Столична влада знайшла можливість розпиляти на цьому проекті майже 33 мільйони гривень, замість того, щоб знести будівлю, як і обіцяла на зорі становлення Олександра Попова у якості голови КМДА.

Нагадаємо, два роки тому під тиском мітингів та Кабміну Попов пообіцяв вивчити ситуацію з новобудовою по вул. Б.Хмельницького, 7. Люди вимагали знести будівлю, яка загрожує метро. Людей підтримала Генпрокуратура, яка рівно рік тому домоглась в апеляційному суді рішення про незаконність забудови.

Але в уряді просили знайти виважене рішення. Адже у забудовників був надзвичайно потужний дах. Вагіф Алієв є відомим забудовником з російським громадянством і пропискою в Москві на вул.Строітєлєй. Його рук справою є зведення бізнес-центрів на Бесарабці та «Парусу», які згодом опинились у власності Дмитра Фірташа. А Вадим Столар є народним депутатом від Партії регіонів.

І ось було знайдено унікальне рішення – вже зведену коробку не зносити і прийняти її в подарунок.

«Знайдено унікальне рішення цієї складної проблеми, імена дарувальників: це дві приватні особи – Вагіф Алієв і Вадим Столар. Вони за свої власні особисті кошти викуповують землю і будівлю у забудовників, добудовують будинок до введення в експлуатацію, і вони як дві людини дарують музей Києву», – заявив торік Попов.

Після цього киянам, які влітку 2012 року стануть виборцями нового мера, було наобіцяно чергову купу скарбів.

Головний архітектор столиці Сергій Целовальник повідомив, що інвестори вже вклали в будівництво $63 мільйони. Тому подарунок киянам має виглядати як мега-діамант.

Сам Попов, будучи при більш тверезому розумі, заявив що подарунок коштує лише 80 мільйонів гривень. Однак, аби не втрачати лоску, повідомив, що меценати продовжать будівництво після покращення погодних умов. Згодом Попов вичавив повідомлення, що Київ із власної кишені все-таки оплатив 10 млн грн. за різні роботи по музею, ще потрібно знайти ще 5 млн грн. аби відкрити музей до Дня Києва в травні.

«Наші Гроші» вивчили документальний бік цих оповідок і з’ясували – все, що чиновники говорили про гроші є суцільною брехнею.

Ціна подарунку складає лише 47,37 млн грн., або майже вдвічі менше, ніж казав Попов, і в 15 разів дешевше від слів Целовальника. Це засвідчено в рішенні Київради від 1 грудня 2011 року №762/6998, яким місто прийняло недобудову в подарунок. І навіть щодо цієї ціни є величезні питання. Виходячи з цьогорічної вартості будівництва соціального житла в Києві – близько тисячі доларів за квадрат – 47 мільйонів гривень вистачило б на півтори сотні квартир площею по 40 м2. Тобто на новобудову поверхів так на двадцять. Ну, нехай на п’ятнадцять. Але аж ніяк не на недобудову без вікон та дверей (на фото). Можливо, таку високу ціну загнали в рішення Київради, аби потім Алієв і Столаров могли пред’явити Попову розмір вдячності за втрачені нервові клітини по якійсь іншій темі.

Фінансування добудови повністю переклали на бюджет. Це визначено в розпорядженні КМДА від 12 січня 2012 р. №43, в якому сказано про місцевий та державний бюджети. В урядовій постанові від 18 січня 2012 р. № 40 про використання субвенції держбюджету на виконання Києвом функцій столиці на музей знайшлись 15 млн грн., що може складати згадані Поповим 10 та 5 мільйонів, які нібито вже були витрачені та планувалось витратити на термінове завершення робіт. Однак чиновники не були б самі собою, якби вклались у власний кошторис.

Вартість добудови складає 32,71 млн грн., що вдвічі дорожче від поповського прогнозу. Це зафіксовано в обґрунтуванні закупівлі послуг з добудови, за результатами якої комунальне підприємство «Спецжитлофонд» та приватне СТ «Інбуд» ось-ось укладуть офіційну угоду. В конкурсній документації вказано, що фінансуватись будівництво буде коштом держбюджету, розпорядником яких є Мінфін. Тобто уряду доведеться додатково виділяти ще майже 18 мільйонів. Джерело «НГ» в Київраді припускає, що таке підвищення ціни питання коштами держбюджету вмотивоване тим, що чиновники побачили чудову нагоду розпиляти купу бюджетних коштів. Оскільки є гарний привід – терміново довести до розуму будівлю музею, щоб не просто відкрити її до Дня Києва (це цікаво хіба що Попову), але й тримати марку перед гостями Євро-2012. А ця абревіатура в уряді викликає завжди один рефлекс – дати скільки просять і без відкритих торгів кому скажуть.

Вже неофіційно наведемо ще одну деталь. Добудову доручають такому собі споживчому товариству «Інбуд». Цікавить не стільки статутний капітал компанії у розмірі 10 тис грн., і не її основний співзасновник та директор Микола Палієнко, який є також власником заводу алюмінієвих конструкцій в Броварах. Репутація у фірми нормальна, вона брала участь в будівництві площі Незалежності та залізничного вокзалу в Києві. Але нещодавно в інтернеті з’явилась чутка про те, що нібито підрозділ «Інбуду» під назвою «Рембаза» і був тією загадковою фірмою, яка минулої осені звела скандальний паркан довкола парламенту. Той самий паркан, власників і натхненників якого за півроку ніхто так і не знайшов. І лише днями з’ясувалось, що представники Печерської райдержадміністрації виявили «необліковану споруду біля Верховної Ради» і визначили «доцільним залишити за існуючою дислокацією та підтримувати в належному технічному стані зазначену огорожу».

Звичайно, чутки про будівельників парламентського паркану можуть бути лише плітками, які розпускають зловісні наклепники з опозиції. Але не вони вигадали історію з поневірянням Музею історії Києва. Ось трошки картинок з історії питання.

Музей було створено в 1978 році і спочатку знаходився в Інституті археології та будинку Петра І на Подолі.

В 1982 році з нагоди 1500-річчя Києва музей переїхав до Кловського палацу на Липках. А в 2003 році уряд Віктора Януковича викинув музей з палацу, передавши просторі зали Верховному суду України. Який вже і провів ремонт за 300 млн грн. (на фото нижче).

Музею ж пообіцяли звести новий будинок навпроти верхнього виходу з метро «Хрещатик» на вул. Інститутська, 3. Однак в 2007 році під час другого уряду Януковича наполовину готову будівлю (фото 1 внизу) віддали під приватній фірму нібито для продовження будівництва музею. Однак уже за кілька місяців вирішили знести її (фото 2) і будувати там торгово-розважальний центр. Після чого міська влада під проводом Попова через суд забрала землю у цих горе-забудодвників і за забором зараз лише закинутий котлован (фото 3).

Після цього експонати музею були зкатані в трубочку і засунуті в Українській дім. Тобто вже чотири роки Київ є найунікальнішим містом мабуть не тільки в Україні, а й в світі. Бо у нас навіть в райцентрах є краєзнавчі музеї з історією рідного краю. І лише столиця свого немає.

Тепер він нібито має з’явитись. Відкриття заплановано на 1530-річчя Києва 26-27 травня. Але парадокс.

Попов називає музей визитівкою української столиці. За його словами, на першому поверсі розмістяться адміністративні приміщення, сувенірні крамниці, гардероб та багатофункціональна зала для конференцій і з’їздів. На другому поверсі розмістять історичні експозиції, на третьому – змінні тематичні виставки, що розповідатимуть про побут, звичаї, вірування та культуру киян у різні періоди історії міста. Ця експозиція регулярно оновлюватиметься та змінюватиметься, зокрема, завдяки залученню приватних колекцій. На мансарді планують розміщувати привізні колекції. Також на базі Музею пропонують створити науковий центр з підготовки та підвищення кваліфікації музейних працівників.

Усе це добро хочуть запхати в не дуже великий будинок. За словами в.о. директора музею Сергія Кролевця експозиція музею банально не поміститься на нових площах. «Колекція нашого музею налічує 240 000 експонатів основного і ще 30 000 – додаткового фонду. У нову будівлю зможе переїхати близько 10 000 експонатів, тобто менш 5% колекції», – сказав «Ъ» Сергій Кролевец.

Чесно кажучи, навіть в обласних центрах своїй історії виділяють більшу площу. Але це ж тоді, якщо історія – справді своя… А кияни мають президента з Донецька, прем’єр-міністра з російської Калуги і голову місцевої адміністрації з Кривого Рогу.

Юрій Ніколов, «Наші Гроші»