Свято злодіїв та шахраїв
Мешканці міст, приймаючих Євро-2012, зобов’язані долучитись до обкрадання заїжджих туристів шляхом завищення цін на житло і харчі. Це буде і по-господарськи, і справедливо.
Спочатку про жахіття попередників.
Португалія до Євро-2004 за 1,1 млрд євро збудувала та реконструювала десять стадіонів, з якими не знає що тепер робити.
Наприклад, в містечку Коімбра стадіон вартістю 40 млн євро звели для двох незначних ігор турніру. Обслуговування цього стадіону коштує до 10 млн євро на рік. Мер міста хоче продати стадіон комусь, але немає кому. Місцева команда хоче знести цей стадіон, аби звести менший, щоб менше витрачатись на утримання арени. Але стадіон і досі висить багатомільйонним тягарем на бюджеті містечка.
У містечку Лейрія судові пристави заарештували зведений до Євро-2004 стадіон через те, що влада міста не платила державній казні кошти за володіння спортивним об’єктом, влізши в борг 4 млн євро. Вкупі з утриманням самого стадіону борг міста сягнув понад 20 млн євро.
Наразі влада Португалії шукає порятунок від авантюрного рішення проводити Євро-2004. Уряд навіть пропонував знести шість з десяти новеньких стадіонів, однак на це… теж немає коштів і великого бажання інвесторів. Наразі Португалія – одна з тих країн, яким через економічні проблеми загрожують економічним крахом Єврозони.
Головні ж проблеми в Європі зараз від Греції, яка заради проведення Олімпіади-2004 набудувала об’єктів на більш ніж 10 млрд євро. По завершенні Ігор об’єкти залишились нікому непотрібними і продовжують щорічно тягнути з бюджету десятки мільйонів євро на утримання.
ЮАР в рік проведення Чемпіонату світу-2010 отримала підйом економіки на 0,5% від ВВП. Наступного року – відкат на дочемпіонатівські показники і зараз – вже збитки. Оскільки шість величезних стадіонів стоять примарами, на яких не грають в футбол. Однак річне утримання та охорона кожного з них коштує до $10 млн. Не вкладати ці гроші означає, що стадіони миттєво стануть базами для місцевих банд, які і так наводять жах в своїй країні.
Японія, проводячи Чемпіонат світу-2002 разом з Південною Кореєю, розраховувала на зростання доходів на $14-28 млрд. Однак реальний обсяг ВВП виявився нижчим, ніж в 2001 році. І знову ж проблеми з коштовним утриманням стадіонів. Наприклад в Йокогамі потрібно до $7 млн на рік. Однак після минулорічного цунамі «футбольні» проблеми вже не відчуваються на загальному фоні руйнувань.
Країни, які бажають прийняти спортивний турнір високого рівня, банально «ведуться» на солодкі промови МОК, ФІФА та УЄФА про неймовірні ривки економіки, розбудову спортивної індустрії, та покращення іміджу країни в очах іноземних туристів, які потім нібито мають розповісти про прекрасні місця своїм знайомим і ті приїдуть наступного року знову ж таки смітячи валютою.
Це – брехня з корисливою метою.
Насправді МОК, ФІФА та УЄФА отримують найбільший прибуток від змагань безпосередньо в час їх проведення – це продаж телевізійних прав, рекламні та маркетингові доходи. Вся інфраструктура вже наступного року після проведення турніру залишається гемороєм самих країн. В Канаді досі розплачуються за Олімпіаду-1988. Вже 24 роки канадці платять спеціальний податок, купуючи цигарки.
Однак, Чемпіонат Європи – це не масштабна Олімпіада. А Україна – не ЮАР, не Японія і не Португалія. У нас своя гордість.
Єдине місто України, якому загрожує стадіон-привид з фінансовим якорем – це Львів. В Донецьку стадіон належить Ахметову. В Харкові – Ярославському і місцевій владі. Київська «Борис-Арена» в будь-якому разі матиме успіх через наявність «Динамо» та можливість проведення мега-концертів в самому центрі столиці. У Львові – нікому не потрібний стадіон за межами міста. Також Львову загрожує утримання нового аеропорту. Бо зовсім не факт, що після Євро-2012 місту знадобляться настільки просторі термінали та відповідна купа обслуговуючого персоналу.
Аналогічна ситуація з аеропортом «Бориспіль», очолюваним близьким родичем Бориса Колеснікова. Звели новий великий термінал, готують ще один величезний. І на додаток окремий термінал для ДУСі. Це при тому, що частину рейсів вже забрав собі аеропорт «Жуляни» Юри Єнакіївського. Хто, звідки і куди буде літати через «Бориспіль» у кількості, необхідній для хоча б беззбитковості аеропорту?
При цьому немає сумнівів у наявності бізнесових мізків у опікунів Євро-2012. Небажання зводити купу готелів в Харкові та Донецьку, як того вимагає УЄФА, це один з найвдаліших бізнес-ходів української влади. Поживуть у Києві, політають в дні матчів чартерами, оплаченими за рахунок держбюджету. Звичайно, було б ще краще, якби за чартери заплатили Ахметов з Ярославським, однак чартери протягом одного місяця все одно будуть дешевшими, ніж зведення десятків готелів, які б потім стояли закинутими примарами.
Також прекрасно виглядає ідея з наметовими містечками для закордонних вболівальників. Приїхали, насвинячили за межами міста, по від’їзді за ними прибрали бульдозерами і як нічого не було. Сподіватись на туристичний бум однаково не доводиться, що б не розповідали місцеві романтики та циніки з УЄФА. Не було жодного інтересу з боку іноземців до України в зв’язку з Євробаченням. В жодній з країн, де останнім часом проводились футбольні Чемпіонати світу та Європи, туристичні індустрії не отримали ніякого довготривалого ефекту.
Тобто у тих, хто хоче заробити на футбольних туристах є лише один місяць. Червень-2012.
В Києві вже готують квартири для здачі європейцям по захмарним цінам – по кілька сотень євро за добу! Ресторани і кафе в центрі столиці більш-менш згуртовано збираються підіймати ціни майже в два рази, щоб вийти на рівень європейських цін. Звичайно, пересічним українцям за такими цінами в ресторани буде зась, але ж це і буде тягнутись лише місяць.
І не слухайте чиновників, які просять не підіймати ціни, аби не вдарити обличчям в грязюку перед європейцями.
Чиновники зробили все можливе аби роздути кошторис підготовки до Євро. Пригадайте хоча б, як міністерство спорту під керівництвом Юрія Павленко, відомого як син персонального банщика Віктора Ющенка та чоловік доньки заступника голови ДУСі, спочатку відмахнулось від усіх варіантів будівництва нового стадіону в Києві (нове будівництво завжди дешевше ніж реконструкція, зате остання дозволяє освоїти набагато більше коштів). А потім саме представники міністерства Павленко зробили все, аби через якісь коми в конкурсній документації викинути дешевих тайванців з відкритого тендеру на реконструкцію «Олімпійського». Причому не лише викинути якусь одну фірму, а геть скасувати відкритий тендер і перевести його в «закупівлю в одного учасника», яку уряд Тимошенко зумів конвертувати в збільшення кошторису «Олімпійського» в півтора рази. А потім «регіональний» уряд Азарова під впливом Бориса Колеснікова зумів роздути ще в два рази.
Тож на єврофутбольному будівництві чиновники нажились будь здоров. Причому в повній відповідності до світових звичаїв – кошторис підготовки до чемпіонатів зростав в рази у всіх країнах, які останніми роками проводили крупні спортивні змагання. Бо корупцію в світі ніхто не відміняв. Просто десь вона менша, а десь більша. (Це не є алібі свідомості для українських корупціонерів, бо у нас рівень корупції вже просто за межею добра і зла). Тому буде справедливо, якщо бізнесмени та власники квартир зароблять і собі хоч трохи. Точніше спробують заробити. Оскільки жодної навали вболівальників в Україні не буде. 13 з 16 збірних житимуть в Польщі, там же будуть таборитись вболівальники цих збірних.
Тож можна прогнозувати, що багатьох бізнесменів-«здирників» в червні очікуватиме розчарування. Яке ще й матиме продовження на потім.
Не в Україні і не сьогодні науковці довели відсутність позитивного довгострокового ефекту від проведення міжнародних футбольних турнірів. Є «ефект натовпу», який полягає в тому, що корінне населення на футбольний період тікає з місць проживання, побоюючись заїжджих фанатів і банального перенасичення людьми звичних територій. І є «ефект лінивця», який змушує корінне населення витрачати більше коштів під час футболу, а по завершенні турніру радикально скорочувати видатки на будь-які розваги. Мовляв, я своє відгуляв ще в червні. Тож на житло та ресторани, які після Євро «забудуть» повернути ціни на дофутбольний рівень, згідно зі світовими тенденціями очікуватиме розорення. Але лише таким болісним шляхом українці зможуть отримати цивілізаційний урок та отримати пігулку від жадібності.
Юрій Ніколов, «Наші Гроші»