Чому ревізори не читають Гугл?
22.02.2012   //   10 Переглядів

У нас тут кумедна історія сталась. Правда, для нас – кумедна, а для одного підприємства – мало не трагічна. Пишуть нам листа: «У вас півроку тому вийшла новина про тендер, який ми виграли. Так от, ми не тільки не вигравали, а навіть участі в ньому не брали».

Дивимось у «Вісник» – той каже, що наша правда. Залізли поглибше – в тендерну документацію. Точно: в тендері брали участь абсолютно інші фірми. Якого біса  переможцем написали наших співбесідників – один «Вісник» відає.

Ясна річ, новину підкоригували, порекомендували комерсантам написати в редакцію «Вісника» про унікальну помилку, хепі енд.

А тепер головне: на наше запитання, чого це ви через стільки місяців отямились, підприємці відповіли: «Так до нас же ревізори прийшли. З роздруківкою «Наших грошей».

Нам, звичайно, приємно, що ми для деяких держорганів замінюєм їхні бази даних, «Вісник держзакупівель» і весь Гугл. Бо, зрозуміло, що коли чоловік йде на перевірку, то він збирає всю доступну інформацію, а вже потім уточнює деталі. Судячи з того, що прийшли лише з нашою новиною, то навіть у «Вісник», не те що в бази,  ніхто не заглядав.

Історія нагадала нам одного крутого сбу-шника, який років чотири тому прийшов до нас за додатковою інформацією:

–     Ви тут написали про такого-то, а ми хочемо цю злодюгу посадить. Що ви ще про нього знаєте?

–     Та більше ніби нічого.

–     А хто вам усе це розказав? Дайте телефончик – ми з ним поспілкуємось: може нам розкаже.

–     Та ніхто не розказав. Взяли з «Вісника держзакупівель» і з Гугла.

Відповідь була прекрасна: «А що таке «Вісник держзакупівель»? І як шукати в Гуглі?». А сбу-шник той спеціалізувався на економічних злочинах…

… Нічого, виявляється, не міняється. Щоби когось посадити, треба, щоби хтось настукав, «Вісник закупівель» лишається terra incognita, Гугл –  для того, аби знайти погоду на завтра. А можна й не шукати – однаково завтра буде зима.

 

Блог від: Олексій Шалайський