Єжель і пацюки
16.02.2012   //   177 Переглядів

Міноборони купило квартири під Києвом у «прокладки», яка з’їла третину від реальної вартості квартир.

Напередодні Нового Року міністр оборони Михайло Єжель замалювався перед журналістами як «слуга – царю, отец – солдатам», вручивши військовим-безхатченкам ключі від новеньких квартир в Василькові, районному центрі поблизу Києва.

Однак невдячні офіцери, що досі кантуються в студентському гуртожитку, замість глибокого задоволення, що переходить в стан тупої ейфорії від «покращення життя саме сьогодні», вирішили поцікавитись подробицями. А потім свою радість викриття транслювали листом журналістам «Наших Грошей».

Суть проста. На 15,76 млн грн., які було витрачені на придбання в Василькові 30 квартир можна було б купити 40. Різницю з’їли пацюки.

Справді, на грудневому тендері Міноборони було придбано 30 одно-, дво- та трикімнатних квартир в новобудові по вул. Першого травня. На тендер прийшло дві фірми, мінімальна необхідна кількість для процедури відкритих торгів, яка зазвичай викликає мінімальну цікавість у контролюючих органів. Одна фірма продавала житло по 6700 гривень за квадрат, друга по 6450. Пристойна різниця в цінових пропозиціях теж не викликала підозр щодо змови. Але.

Квартири було придбано у такого собі ТОВ «Компанія з управління активами «Фінансовий партнер» за ціною, яка з точністю до гривні співпала з граничною ціною – 6450 грн./м2 – на житло, встановленою для Київщини наказом Мінрегіонбуду від 22 червня 2011 року «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для надання державної підтримки з метою будівництва (придбання) доступного житла».

Ми не знаємо, чим керувались підопічні Анатолія Близнюка, встановлюючи такі ціни. Щось мабуть туцяли по своїх калькуляторах, вивчали бази оголошень про продаж нерухомості, перевіряли дані підзвітних будівельників. Але саме цей випадок з військовими ясно і очевидно довів щонайменше безглуздість встановлених граничних цін, якщо не сказати більше – бажання чиновників підтримати будівельників в їхньому бажанні продавати житло по дурним та захмарним цінам.

Отже житло було придбано у «Фінансового партнера». Однак ця фірма не будувала житловий комплекс в Василькові. Його звело ВАТ «Промислово-будівельна група «Антарес». На сайті «Київщина-Житло» ясно і недвозначно повідомляється (попереджуємо гарячі голови, що всі необхідні скрін-шоти вже зроблено), що «одинички» в новобудові по вул. Першого травня коштують 6 тис грн. за квадрат (таких Міноборони придбало лише 2 з усіх 30), а всі багатокімнатні квартири йдуть по 5 тис грн. за квадрат. Навіть якщо додати до цих цін ще 2,4% податків при нотаріальному оформленні права власності, ми ніяк не вийдемо на 6450. Бо різниця з цією ціною складає третину від ціни продавця. А це купа мільйонів.

Звичайно дивно, що армія взагалі погодилась мати справу з компанією, що не будує сама. Навіть покупці пафосного житла в Києві (Карпачова, Вищий госпсуд, ще один Вищий суд, госпсуд Києва) мали справу з забудовниками. Тож мабуть тепер, після звільнення Михайла Єжеля, у правоохоронних та контрольних органів з’явиться бажання зайнятись цією справою.

Даємо наводку. «Фінансовий партнер» було засновано нотаріальною конторою «Правком». Основним засновником цієї фірми є Дмитро Коробіцин, прописаний в столичному гуртожитку по вул. Командарма Камєнєва, 6а (це зовсім поряд з офісом Ради національної безпеки, віднедавна зайнятий Андрієм Клюєвим). Задля любові до мистецтва можна з’ясувати власників і ще двох співзасновників «Правкому» – кіпрських офшорів «Нієра коммершел лімітед» та «Бегістер констракшенз лімітед».

Ветерани Афганістану 15 лютого на знак зневаги повернулись спиною до президента та прем’єр-міністра, які приїхали покласти квіти до пам’ятника воїнам-інтернаціоналістам.

А можна зробити простіше. Зверніться до податківців, аби вони подивились куди пішли кошти з «Фінансового партнера». Так і знайдете пацюків, які з’їли кілька мільйонів на проблемі військових безхатченків. Можливо тоді буде менше офіцерів, які показують Януковичу і Азарову свої сідниці в урочисті моменти.

 

Юрій Ніколов, «Наші Гроші»