«Землю – селянам». «Намисто – індіанцям»
У нас тут із дня на день почнуть продавати землю. Народ вже прицінюється: за скільки можна продати свої 4 га, щоби купити якусь кількість по 0.5 л. Правда, дехто каже, що так ділити – то продавати неньку, і все те злочин, бо всьо куплять олігархи.
А олігархи кажуть, що вони і так купують, а тепер все буде цивілізовано, а іноземцям не продамо ні грама, а куплять тільки свої.
Так от, усі ці дискусії нагадують дружню бесіду Кортеса і Пісаро стосовно гуманітарних прав індіанців і поточний ринковий крос-курс «золото-намисто-золото».
Бо люди, які будуть продавати, поняття не мають, що в їхніх руках: золото чи намисто. А чого б вони мали знати? Приїжджаю в село:
– А що в землю сиплете?
– Як дістанемо вапна – то вапно, як торфу – то торф, як чорнозему – то чорнозем.
– То земля яка у вас? Кисла чи лужна?
– А Бог його відає. Як то перевіриш…
Це так на присадибних ділянках, а на колишніх колгоспних гектарах теж весело:
– Ти уявляєш, взяли тут німці в оренду пару сотень гектарів. То в них , козлів, пшениця по 80 центнерів дає. А в нас – 30. І що вони в ту землю дають..
– Так дізнайтеся.
– Та хіба вони скажуть?
Ну, і ясно, що «огірки не вродили, бульбу з’їв хробак, а сіно дощем залило»… Яка цінність такої землі? Нуль. Точніше гривень 600 – річна плата за пай. І як тобі прийдуть і скажуть: «А на тобі 1000 доларів за твої 5-6 гектарів». Нормально. За такі гроші 15 років треба пай збирати, а його ще й прілим зерном платять. А так, зразу – пішов в супермаркет, людиною став. На два місяці…Та й не французам землю продав, а нашим, рідним бандюкам.
От на батьківщині індіанців, приміром, все інакше. Там люди живуть тупіші, тому біля кожного місцевого райцентру є центр інтелектуальної допомоги фермерам: «Берете це зерно, посипаєте цим, потім здаєте врожай туди-он, консультація безкоштовна».
Воно пішло-посіяло-зібрало-продало… І може й тупіше від нашого селянина, а грошей вистачило не тільки на «Макдональдс».
А якби нашим таке саме розповісти, а ще сказати як дотацію в держави на молоко взяти, скільки би земля коштувала? Як кажуть математики, що оперують великими числами: «До фіга».
А так що вона? Намисто із пластмаси. Дурному-цяцянка, а розумному – золото.
Блог від: Олексій Шалайський