Батько вбивці. Любий мисливець Януковича. Мультимільйонер
02.02.2012   //  

Чи багато з пересічних українців можуть вбити людину, а потім отримати довідку про суперстрашну хворобу і вийти на волю зі смішним умовним строком?

Мова йде про Сергія Демішкана, якого днями легально залишили на свободі, незважаючи на те, що  під час слідства він не тільки визнав вбивство, а й показав де знаходиться труп вбитого ним підприємця.

У 2007 році Демішкан-молодший в компанії з двома товаришами викрав, протримав кілька днів, а потім вбив 62-річного директора авіакомпанії «Крунк» Василя Кривозуба. Від нього вимагали в рахунок боргу у розмірі $46 тис віддати транспортний літак АН-26Б по суперзаниженій ціні. Протримавши боржника кілька днів і злякавшись викриття, злочинці відвезли його до озера, залили в рот пляшку горілки, прив’язали до спину чавунну батарею і втопили.

Скоро всіх трьох заарештували і пішли зізнання. Однак наприкінці 2010 року щойно створений Вищий спеціалізований суд по кримінальним справам (головою було призначено народного депутата від Партії регіонів Леоніда Фесенка) відпустив Демішкана на підписку.

Сергій Демішкан

Пройшло трохи більше року, і в історії було поставлено крапку. Поплічники Демішкана отримали по 5 та 7 років, а він – два, та й ті умовно. При винесенні вироку суд врахував пом’якшуючу обставин – довідку, видану Демішкану в Інституті гематології та трансфузіології Академії медичних наук України (директор Петро Перехрестенко) про рак четвертого ступеню (мієломна хвороба, плазмоцитарна форма). При цьому Київське міське бюро судово-медичної експертизи надало висновок про те, що такі хвороби є підставою для звільнення від відбування покарання. Суддя по справі Яременко був відверто цинічний, заявивши журналістам після вироку, що у справі «не було наміру на умисне вбивство. Вони хотіли його привезти до нотаріуса. Можливо, там в діях було необережне вбивство».

Ага, з прив’язаною чавунною батареєю до нотаріуса їхали, випадково замочили, да.

В будь-якому разі рецепт легального виходу з тюрми простий. Отримайте якось довідку, і на волю з чистою кармою. Єдине питання – в ціні питання. Але, здається перед Демішканом воно навряд чи стояло.

Володимир Демішкан

Батько вбивці – голова «Укравтодору» Володимир Демішкан. Той самий, з числа засновників «Кедру», яке тримає мисливські угіддя в Сухолуччі поряд з «Міжгір’ям», та ще тисячі гектарів мисливських угідь між Алуштою і Гурзуфом в Криму. Старовинний друг Віктора Януковича, багаторічний нардеп з Партії регіонів. Чи міг авторитет батьку вплинути на перебіг справи?

Зі свого боку «Наші Гроші» після призначення Демішкана-старшого головою «Укравтодору» пильно слідкували за його бізнесовими успіхами. Бо було за чим.

Є така компанія – ТОВ «Дор-строй». До травня 2010 року її засновниками були Ірина Демішкан (дружина Демішкана-старшого) та Ігор Мездрін (мин Миколи Мездріна, який нині є першим заступником голови «Укравтодору»). Потім їх змінили британські фірми «Любові файнес лімітед» і «Десісан лімітед», а також Тоня Наумкіна. Навряд чи це випадковий збіг. Бо Демішкана призначили головою «Укравтодору» саме в травні 2010 року.

А є ще одна фірма – ТОВ «Юнікобуд». Ірина Демішкан також була її співзасновником разом з донеччанином Челябі-Заде Юсіфом Узеир Огли. Однак знову ж таки в травні 2010 року замість неї в складі засновників «Юнікобуду» з’явився вищезгаданий «Дор-строй».

Тож у нас були підстави придивлятись до цих компаній. І ось що ми побачили в «Віснику державних закупівель» в 2011 році: в системі «Укравтодору» «Дор-строй» отримав підряди на суму 325,49 млн грн., «Юнікобуд» – на 216,81 млн грн. Загалом понад півмільярда. Чи збудила б така сума аргументів державних лікарів та судмедекспертів?

Ми розуміємо, наші питання риторичні. Однак вони важливі. Можливо, важливіші від проблем файлообмінників…

 

Юрій Ніколов, «Наші Гроші»