Поради журналістам, як перестати боятись чиновників
19.01.2012   //  

Чернігівське видання «Високий вал» опублікувало спростування міського управління освіти інформації про закупівлю курятини, яку вони взяли з новини «Наших Грошей». І дарма.

Хоч до нас управління освіти не зверталось (а це можна зробити дуже просто, прямо на сайті є контактна форма), ми вирішили відреагувати.

Чернігівський випадок балансує на межі пристойності та законності. А оскільки ця ситуація є розповсюдженою, то спробуємо на цьому прикладі поділитись своїм досвідом із журналістами: що робити, коли чиновники надсилають їм гнівні листи.

Тим паче, що «Наші Гроші» мають значний досвід роботи із подібними спростуваннями». Скажімо, нещодавно від нас вимагали спростувати інформацію про закупівлю іномарки одним з управлінь Донецької міськради. Однак мер звільнив цього клерка за придбання іномарки на цілком законному і прозорому тендері.

Отож. Чернігівські чиновники назвали необ’єктивною інформацію про те, що управління освіти Чернігівської міської ради придбало в ЗАТ РК «Евротек» 35 тон заморожених курей, 35 тон заморожених відрубів, 15 тон охолодженого філе курки  за 2460000 гривень і середня ціна склала 29 грн./кг.

Чиновники при цьому посилаються на абсолютну законність процедури: на тендер прийшли два учасники (мінімальна необхідна кількість для відкритих торгів) і після оцінки їх пропозицій було обрано найдешевшу. ЗАТ РК «Євротек» запропонувало тушки курей заморожені – 25,40 грн./кг, відруби курей заморожені – 26,75 грн./кг, філе курей охолоджене – 42,50 грн./кг.

Те, що від захмарних цін зносить дах, чиновників абсолютно не бентежить. Бо «критерієм визначення переможця була найнижча ціна учасника торгів», що повністю відповідає букві закону. Мовляв, ми оголосили тендер, і обрали найдешевшого з тих, хто прийшов.

Але, хто заважав чиновникам хоча б подзвонити по рекламним оголошенням, яких повно в інтернеті та місцевій пресі, і повідомити бізнесменів, які не читають «Вісник держзакупівель», про можливість заробити купу грошей? Це законом не заборонено.

По-друге, чиновники вказують на відсутність інструкцій щодо самостійного визначення цін на продукти харчування: «Механізм визначення цін, які склалися на той момент по необхідних продуктах харчування на ринках та інших місцях продажу, а також закупівля саме по таким цінам Законом України «Про здійснення державних закупівель» та іншими нормативно-правовими актами не передбачений».

Відреагуємо після наступного пункту «спростування».

По-третє, чиновники запевняють, що вартість курей в тендерній угоді є «орієнтовною». І фактичні поставки ведуться по цінам, які «переглядаються сторонами на підставі довідок Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області в сторону зменшення. Зокрема, згідно видаткової накладної від 03.01.2012 р. були поставки тушки курей по ціні 19,59 грн. за одиницю виробу, згідно видаткової накладної від 05.01.2012 р. були поставки стегенець курей по ціні 20,14 грн. за одиницю виробу, згідно видаткової накладної від 10.01.2012 р. були поставки стегенець курей по ціні 20,14 грн., тушок курей по ціні 19,59 грн. за одиницю виробу».

Вас не дивує, що у чиновників немає «механізму визначення цін» на момент тендеру, але він відразу з’являється у вигляді довідок Державної інспекції з контролю за цінами, коли угоду за результатами тендеру вже укладено? І чому вони не скористались своїм цілком законним правом провести після тендеру додаткові переговори з переможцем торгів на предмет зменшення ціни, щоб в тендерній угоди вже можна було прописати курятину по більш пристойним цінам?

Цей фінт дозволяє чиновникам ввігнати в тендерну угоду будь-яку захмарну ціну, яка була найдешевшою з запропонованих на тендері. Після цього вони починають отримувати курятину (бензин, цукор, масло, зерно, картоплю) по нормальним цінам. Про що і заявляють в повен голос, розмахуючи накладними.

Правда, якщо запитати чиновника, який взагалі сенс у проведенні тендеру, якщо ціна поставок буде за цінами Держінспекції, – то це вжене його в ступор. Надовго. У найкращому випадку згадає, що тендер він зобов’язаний проводити, бо так велить закон.

Тому у журналістів немає жодної підстави вважати, що вся продукція буде поставлена саме по цінам перших поставок. Чиновники не вказують скільки саме товару пройшло по першим накладним. І тепер вони самі дають підстави для того, щоб журналісти вимагали постійного публікування накладних аж до повного виконання угоди, розрахованої не на один тиждень, а на весь 2012 рік. Звідкіля журналіст може знати, по якій ціні буде поставлено останню тону курятини в грудні? А якщо це буде тисяча гривень за кілограм? Це буде не ринково, проте буде повністю відповідати тендерній угоді, оскільки дозволить вийти на загальну суму, яку освітяни мають сплатити – два з половиною мільйони гривень.

Звичайно, чернігівські освітяни можуть бути цілком порядними людьми. І через рік,  коли закінчаться поставки, відзвітують, що виплати «Євротеку» склали всього півтора мільйони, що і відповідатиме ринковим цінам. Але то буде через рік (якщо, звичайно, буде). А спростування надійшло саме зараз. Та ще й з такими «пред’явами»:

«При написанні даної статті в інтернет-мережі автор навіть не звернувся до управління освіти міської ради для отримання необхідних пояснень з приводу даної ситуації. Управління освіти міської ради переконане в тому, що для отримання об’єктивної картини автору статті необхідно було з’ясувати позицію управління як основного фігуранта в цьому питанні. Варто зазначити, що згідно ст. 5 Закону України «Про інформацію» основними принципами інформаційних відносин є їх об’єктивність, а також вірогідність, повнота, точність інформації і законність її одержання. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 44 Закону України Ви зобов’язані поважати інформаційні права інших суб’єктів. У зв’язку з цим просимо розмістити нашу офіційну позицію з приводу предмету закупівлі, про яку вказано у Вашій статті в той же самий спосіб, яким вона була поширена».

Весь цей гамуз стосується лише одного – від журналістів вимагають оприлюднення інформації від управління освіти, згідно з якою воно буде виглядати «білим та пухнастим». Це не дуже нормально.

Бо ви не порушуєте балансу думок. В новині про тендер є лише факт угоди та її подробиць. Хіба в ній були коментарі від простих чернігівців, які з ніг до голови обклали чиновників за такі ціни? Якщо б такий коментар був, то звісно, потрібен і протилежний – від чиновника. Але ж ви повідомляється лише про факт.

Однак ми розуміємо і стан чиновника, який починає гарячкувати від простого інформативного заголовку: «Управление образования Черниговского горсовета приобрело у ЗАО «РК «Евротэк» 35 тонн замороженных кур по цене 29 грн./кг».

Чиновник сам купує курятину в магазині і розуміє, що окрім нього новину читають і в Держфінінспекції, і в прокуратурі… Однак ЗМІ – не суд, в якому виступає сторона звинувачення, і сторона захисту. Ми не доводимо, що чиновник є корупціонером. І інформація про тендер це не доводить. Але дає шанс довести іншим – більш компетентним і уповноваженим органам.

Однак створення проблем для чесного чиновника (ми віримо, що таких набагато більше, ніж корупціонерів) не є метою журналіста. Тому друкуйте пост-фактум позицію чиновників, які відчувають запах паленого під шапкою. Але повідомте читача, що жодного факту чиновник не спростував. Бо в іншому випадку, ви введете в оману читача.

Коментарі до новини про факт тендерної угоди потрібні лише у тому випадку, коли ви хочете розвинути тему, підозрюючи, що вона може подарувати нові цікаві виверти. Посилання на статтю закону про інформацію – вірогідність, повнота, точність інформації і законність її одержання – жодним чином не вимагає з’ясовувати позицію зацікавлених чиновників. Інформація, отримана з офіційного видання Мінекономрозвитку, яким є «Вісник державних закупівель», – є точною і повною (якщо, звичайно, чиновники там опублікували всю необхідну документацію, як того вимагає закон про держзакупівлі). І тим більш вона є зібраною законним шляхом. Тож якщо в новині не переплутано назви, цифри, дати – ігноруйте будь-які закиди.

І в будь-якому разі ігноруйте вимогу чиновників щодо публікації саме спростування! Тут є кілька резонів.

По-перше, а що саме спростовується?

Те, що в тендерній угоді прописано суму 2,46 млн грн. за курятину, яку мають поставити протягом року, і що середня вартість 29 грн./кг? Ні. Ба, навіть додатково інформують про дурні ціни, прописані в угоді.

Чиновники лише інформують про свої дії після укладення угоди, які жодним чином не фіксуються в «Віснику державних закупівель». А наша новина, нагадаємо, зроблена саме з даних, опублікованих в «ВДЗ». Чиновники назвали цю інформацію «необ’єктивною», а не «брехливою» чи «недостовірною».

Виходячи з цього будь-які нові дані від ображених чиновників є лише додатковими даними. І їх потрібно публікувати. Бо це нова інформація для читачів, і це публічне зобов’язання чиновників не красти бюджетні гроші. Але це в жодному разі не спростування. Чиновник не може спростувати свої ж дані, оприлюднені в офіційному виданні Мінекономрозвитку.

По-друге. Вас шантажують п.1 ч. 1 статті 44  та статтею 5 Закону України, по яким ви зобов’язані поважати інформаційні права інших суб’єктів. Це чисто юридичний прикол, але: нехай чиновник сам знайде діючу редакцію закону і вказані ним статті, частину та пункт. Тобто нехай спробує пошукати)))) Тут, як кажуть, довіряй мандату, але перевіряй ордер.

По-третє, і це найважливіший аргумент. Якщо ви публікуєте спростування на першу ж вимогу, тим самим ви даєте противнику козир для подальшого судового розгляду і вашої неминучої поразки.

Це зараз вам чиновники кажуть, що опублікуйте наше спростування і конфлікт буде вичерпано. Може й справді вони так думають зараз. А як концепція зміниться?

А оприлюднення спростування без рішення суду, яке б вас зобов’язало це робити, – це факт визнання вами власної провини. І цей факт буде неминуче використано проти вас в майбутньому, якщо чиновники вирішать все-таки з вами судитись.

Тож, якщо ви вирішили публікувати інформацію від чиновників, хоча б викидайте слово «спростування».

А краще робіть просто ще одну новину з позитивним для вас підтекстом. Опублікувавши дані про тендерні ціни, ви змусили чиновників виправдовуватись і обіцяти, що їх руки нічого не вкрадуть. І саме в цьому є місія журналістів – бути сторожовими псами. Але не інтересів і спокою чиновників. А народу, який і платить цим клеркам зарплату. Не вірте, не бійтесь, не просіть. Це вони винні нам.

 

Блог від: Юрій Ніколов